Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Переклад Куліша та Пулюя → Русского Библейского Центра

Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.

Иаков, раб Божий, раб Господа Иисуса Христа — двенадцати племенам в диаспоре: приветствую вас!

Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,

Какое бы ни выпало вам новое испытание, братья, каждое полагайте великой радостью.

знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;

Вы сами знаете, что с испытанием веры приходит терпение.

терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.

Ну, а действие терпения в итоге сообщит вам совершенство законченное, неущербное.

Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

Если у кого из вас недостает мудрости, пусть просит у Бога. Он всем раздает щедрой рукой, без упреков. Даст и ему.

Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.

Но просит пусть с верой, ни на миг не усомнившись. Тот, кто сомневается, подобен морской волне, ветром гонимой и швыряемой:

Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.

Ему лучше оставить мысли получить что-нибудь от Господа.

Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.

Такой человек нескладен и во всем, что делает, ненадежен.

Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,

Брат униженный да примет как должное свое возвышение,

а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.

А богатый — унижение, потому что он отойдет как цвет на лугу.

Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.

Встает солнце, палящим зноем иссушает траву — и цвет осыпается, красота лугов сходит на нет. Так никнет и богатый в своей озабоченности.

Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

Счастлив, кто прошел через все испытания и не сломался: он обретет венец жизни — по обещанию Господа тем, кто Его любит.

Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.

Когда случается беда, не говори: «Это мне от Бога испытание». Злу и бедам Бог не подвержен и Сам ни на кого беду не насылает.

Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.

Каждый попадает в беду из-за своей похоти — она и уведет, и обольстит.

Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

Похоть, понеся, рождает грех, а претворенный грех оборачивается смертью.

Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.

Не заблуждайтесь, дорогие братья:

Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.

От Отца светил, неизменного, не имеющего и тени перемен, приходит свыше только дарование полезное, дар совершенный.

Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.

Он по Слову истины задумал и породил нас, сделал нас неким первоначалом Своих творений.

Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.

Запомните, дорогие братья: нам всем нужно прилежно слушать, обдуманно говорить и не давать воли гневу.

Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.

Гнев человека расходится с Божьей правдой.

Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.

Откажитесь от развязных манер, от охватившего всех озлобления. С кротостью примите Слово — оно спасает, когда западает в душу.

Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.

Будьте деятелями Слова, а не слушателями, поверившими собственному притворству.

Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.

Кто слушает Слово и остается к нему глух, подобен тому, кто изучает в зеркале свое лицо, с которым родился:

Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

Рассмотрел, отошел и в ту же минуту забыл, как и выглядел.

Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.

А кто проникся законом совершенным, законом свободы, и претворяет его не как рассеянный ученик, а как исполнитель дела, тот трудится с результатом.

Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

Если кто из вас думает, что он набожен, тогда как в речах необуздан, да и сердцем не откровенен, у того набожность пустая.

Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.

Набожности ненапускной, чистой перед Богом Отцом, свойственно опекать сирот и вдов в их заброшенности и оставаться свободной от мерзости мира.

« 28 глава 2 глава »