Євреїв 1 глава

Послання до євреїв
Переклад Куліша та Пулюя → Русского Библейского Центра

Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,

Бог, не единожды всяким способом с отцами прежде говоривший через пророков,

в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.

С нами в последние эти дни говорил через Сына. Бог все отдал Своему наследнику. Для Него Он и само мироздание сотворил.

Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

И это Он, Сын, сияющий образ сущности и славы Божьей, держит словом Своей власти весь порядок вещей. Он взял на Себя очищение грехов и сел по правую руку великого Бога на небесах.

Стільки луччий будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.

Он вознесся высоко над ангелами. Имя, которое Он унаследовал, прекраснее всех ангельских имен.

Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?

Да и когда сказал Бог кому из ангелов: «Ты Сын Мой. Я ныне родил Тебя»?! И далее: «Я буду Ему Отцом и Он будет Мне Сыном».

Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.

Отсылая Первенца во вселенную, Он говорит: «Поклонитесь Ему, Божьи ангелы!».

І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломє огня слугами своїми.

А об ангелах говорит: «Дуновению Ты уподобил Своих ангелов, пламени огня — Своих слуг».

Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти — палиця царювання Твого.

И о Сыне: «Престол Твой, Боже, — во веки веков. Жезл правоты — Царства Твоего жезл.

Полюбив єси правду, і зненавидїв беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.

Ты любишь правду и не терпишь зла. Радостью отметил Тебя, Боже, Бог Твой, елеем помазал, выделил из окружения Твоего».

І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса — дїло рук Твоїх.

И далее: «В начале, Господи, Ты основал землю. Дело Твоих рук и небеса.

Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,

Они погибнут, а Ты остаешься. Напрочь обветшают, как одежда,

і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.

И, как плащ, скатаешь их, и будет им перемена. Но Ты все тот же, и течение Твоих лет не прервется».

Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?

Когда сказал Бог кому из ангелов: «Сядь по правую Мою руку, пока не повергну Твоих врагов Тебе под ноги»?!

Чи не всї ж вони служебні духи, посилаємі на служеннє про тих, що хочуть наслїдувати спасеннє?

Кто они, все эти духи, если не просто слуги, посланные служить наследникам спасения!

« 1 глава 2 глава »