Дії 1 глава

Дії святих апостолів
Переклад Куліша та Пулюя → Аверинцев: отдельные книги

Перве оповіданнє написав я, Теофиле, про все, що Ісус робив і навчав,

аж до дня, котрого вознїс ся, заповідавши через Духа сьвятого апостолам, котрих вибрав;

перед котрими являв ся Він живий після муки своєї у многих ознаках; і бачили Його сорок днїв, і глаголав про царство Боже;

і, зібравши їх, заповів їм, з Єрусалиму не виходити, а дожидатись обітування Отця, що про Него чули від мене.

Бо Йоан хрестив водою: ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях.

Вони ж зійшовшись питали Його, кажучи: Господи, чи не під сей час поставиш Ти знов царство Ізраїлське?

Рече ж до них: Не вам єсть розуміти час і пору, що Отець положив у своїй властї.

А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї.

І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх.

І, як вони пильно дивились на небо, як Він відходив, аж ось два мужі стали перед ними в білій одежі,

котрі й сказали: Мужі Галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо.

Тодї вернулись вони в Єрусалим із гори, званої Оливною, що поблизу Єрусалиму на субітнїй день ходи.

І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей і Матей, Яков Алхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів.

Усї вони пробували однодушно в молитві і благанню — з жінками й Мариєю, матїррю Ісусовою, і з братами Його.

І ставши тими днями Петр посеред учеників, рече (було ж число імен укупі до ста двайцяти):

Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса.

Полїчено ж його до нас, і прийняв був долю служення сього.

Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його.

І відомо стало всїм домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови.

Написано ж в книзї Псальм: Нехай оселя його спустїє, і нехай нїхто не домує в нїй, а догляд її нехай прийме инший.

Треба ж, щоб з мужів, що сходились із нами по всяк час, як входив і виходив між нами Господь Ісус,

почавши від хрещення Йоанового до дня, як Його взято від нас, був один із сїх укупі з нами сьвідком воскресення Його.

І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, котрого звали також Юстом, та Маттія.

І молячись, казали: Ти, Господи, що знаєш серця всїх, покажи одного з сих двох, котрого вибрав єси,

приняти долю служення сього й апостольства, від котрого відступив Юда, щоб ійти в своє місце.

І кинули жереб про них; і впав жереб на Маттія; і прилучено його до дванайцяти апостолів.

« 21 глава 2 глава »