2 Петра 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Петра
Переклад Куліша та Пулюя → Аверинцев: отдельные книги

Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:

благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого.

Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю),

чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотїння, що в сьвітї,

то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум,

а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність,

а в побожностї братню любов, а в братній любові любов (для всїх).

Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа.

У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів.

Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, нїколи не спотикнетесь.

Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.

Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї.

Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню;

знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї.

Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей.

Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.

Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."

І сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій.

Ще ж маємо певнїще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місцї, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших;

се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм.

Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.

« 5 глава 2 глава »