Тита 1 глава

Послання св. апостола Павла до Тита
Переклад Куліша та Пулюя → Аверинцев: отдельные книги

Павел, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і зрозумінню правди, що по благочестю,

в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами,

явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї поручено по повелїнню Спасителя нашого, Бога:

Титу, правдивому синові по спільній вірі: Благодать, милость, мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спаса нашого.

На те зоставив я тебе в Критї, щоб остальне довів до ладу і настановив по всїх городах пресвитерів, як я тобі повелїв.

Коли хто непорочен, однієї жінки муж, має вірних дїтей, недокорених за розврат, або непокірних.

Треба бо епископу без пороку бути, яко Божому доморядникові, щоб не собі годив, не був гнївливий, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання,

а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, преподобний, вдержливий,

щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних.

Багато бо непокірних, марномовцїв і обманщиків, найбільше ж которі з обрізання,

їм треба роти позатуляти; вони всї доми розвертають, навчаючи чого не треба, ради скверного надбання.

Сказав же один о них, власний їх пророк: Критяне завсїди брехуни, люті зьвіри, черева лїниві.

Вірне се сьвідченнє. З сієї ж то причини докоряй їх нещадно, щоб здорові були в вірі,

не вважаючи на жидівські байки, нї на заповідї людей, що одвертають ся од правди.

Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість.

Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого дїла доброго неспосібними.

« 4 глава 2 глава »