1 Павел, та Сильван, та Тимотей до церков Солунських у Бозї Отцї і Господї Ісусї Христї: Благодать вам і мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа.
2 Дякуємо Богові всякого часу за всїх вас, роблячи спомин про вас у молитвах наших,
3 без перестану згадуючи ваше дїло віри, і працю любови, і терпіннє уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,
4 знаючи, браттє Богові любе, вибраннє ваше.
5 Бо благовістє наше не було до вас у слові тілько, а і в силї, і в Дусї сьвятому, і в великій певнотї, яко ж і знаєте, які ми були між вами задля вас.
6 І ви стали послїдувателями нашими і Господнїми, прийнявши слово в великому горю з радощами Духа сьвятого,
7 так що ви стали ся взором усїм віруючим у Македониї і Ахаї.
8 Од вас бо промчало ся слово Господнє не тілько в Македониї і Ахаї, та й у всяке місце віра ваша в Бога пройшла, так що не треба нам що й казати.
9 Вони бо самі про нас звіщають, який вхід мали ми до вас і як ви обернулись до Бога од ідолів, служити Богу живому і правдивому,
10 і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гнїва.
9 Духовные подвиги, совершаемые верующими в жизни, представлены тут в логичном и последовательном порядке. О них же речь и в 3-м стихе. «Дело веры» — это «отвращение от идолов» (ср. с Ин 6:28−29); «труд любви» — это служение «истинному и живому Богу»; и «терпение упование» — это «ожидание Его Сына с неба» (ср. с Мф 24:42; 25:13; Лк 12:36−48; Деян 1:11; Флп 3:20−21. Той же последовательности «от первого к третьему» Павел придерживается и в Послании к Тит 2:11−13.