1 Івана 1 глава

Перше соборне послання св. апостола Івана
Переклад Куліша та Пулюя → Синода́льный перево́д

Що було від почину, про що ми чули, що бачили очима нашими, і на що дивили ся, і чого руки наші дотикали ся, про Слово життя, —

О том, что бы́ло от нача́ла, что мы слы́шали, что ви́дели свои́ми оча́ми, что рассма́тривали и что осяза́ли ру́ки на́ши, о Сло́ве жи́зни, —

(бо життє явилось, і ми бачили, і сьвідкуємо, і звіщаєм вам життє вічнє, що було в Отця, а явилось нам;)

и́бо жизнь яви́лась, и мы ви́дели и свиде́тельствуем, и возвеща́ем вам сию́ ве́чную жизнь, кото́рая была́ у Отца́ и яви́лась нам, —

що ми бачили і чули, звіщаєм вам, щоб і ви мали спільність з нами; а спільність наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом.

о том, что мы ви́дели и слы́шали, возвеща́ем вам, что́бы и вы име́ли обще́ние с на́ми: а на́ше обще́ние — с Отцо́м и Сы́ном Его́, Иису́сом Христо́м.

І се пишемо вам, щоб радість ваша була повна.

И сие́ пи́шем вам, что́бы ра́дость ва́ша была́ соверше́нна.

І се обітниця, котру ми чули від Нього, і звіщаємо вам, бо Бог сьвітло, і нїякої у Нього темряви.

И вот благове́стие, кото́рое мы слы́шали от Него́ и возвеща́ем вам: Бог есть свет, и нет в Нём никако́й тьмы.

Коли говоримо, що спільність маємо з Ним, а в темряві ходимо, то не говоримо по правдї і не творимо правди;

Е́сли мы говори́м, что име́ем обще́ние с Ним, а хо́дим во тьме, то мы лжём и не поступа́ем по и́стине;

коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас од усякого гріха.

е́сли же хо́дим во све́те, подо́бно как Он во све́те, то име́ем обще́ние друг с дру́гом, и Кровь Иису́са Христа́, Сы́на Его́, очища́ет нас от вся́кого греха́.

Коли говоримо, що гріха не маємо, то самі себе обманюємо, і нема правди в нас.

Е́сли говори́м, что не име́ем греха́, — обма́нываем сами́х себя́, и и́стины нет в нас.

Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди.

Е́сли испове́дуем грехи́ на́ши, то Он, бу́дучи ве́рен и пра́веден, прости́т нам грехи́ на́ши и очи́стит нас от вся́кой непра́вды.

Коли кажемо, що ми не згрішили, то й слова Його нема в нас.

Е́сли говори́м, что мы не согреши́ли, то представля́ем Его́ лжи́вым, и сло́ва Его́ нет в нас.

« 3 глава 2 глава »