Об’явлення 1 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Переклад Куліша та Пулюя → Синода́льный перево́д

Одкриттє Ісуса Христа, котре дав Йому Бог, показати слугам своїм, що має скоро бути, і показав, піславши через ангела свого, слузї своєму Йоанові,

Открове́ние Иису́са Христа́, кото́рое дал Ему́ Бог, что́бы показа́ть раба́м Свои́м, чему́ надлежи́т быть вско́ре. И Он показа́л, посла́в о́ное че́рез А́нгела Своего́ рабу́ Своему́ Иоа́нну,

котрий засьвідкував про слово Боже, і сьвідченнє Ісуса Христа, і що видїв.

кото́рый свиде́тельствовал сло́во Бо́жие, и свиде́тельство Иису́са Христа́ и что он ви́дел.

Блаженний, хто читає, і хто слухає слова пророцтва, і хоронить, що написано в ньому; бо час близький.

Блаже́н чита́ющий и слу́шающие слова́ проро́чества сего́ и соблюда́ющие напи́санное в нём; и́бо вре́мя бли́зко.

Йоан семи церквам, що в Азиї: благодать вам і впокій від Того, що єсть, що був, і що прийде, і від семи духів, що перед престолом Його;

Иоа́нн — семи́ церква́м, находя́щимся в А́сии: благода́ть вам и мир от Того́, Кото́рый есть и был и грядёт, и от семи́ ду́хов, находя́щихся пе́ред престо́лом Его́,

і від Ісуса Христа, котрий сьвідок вірний, первородень із мертвих, і князь царів земних; Йому, милуючому нас, і обмившому нас від гріхів наших в крові своїй,

и от Иису́са Христа́, Кото́рый есть свиде́тель ве́рный, пе́рвенец из мёртвых и влады́ка царе́й земны́х. Ему́, возлюби́вшему нас и омы́вшему нас от грехо́в на́ших Кро́вию Свое́ю

(і зробив тому нас царями і сьвящениками Богу і Отцеві своєму,) слава і держава по вічні віки. Амінь.

и соде́лавшему нас царя́ми и свяще́нниками Бо́гу и Отцу́ Своему́, сла́ва и держа́ва во ве́ки веко́в, ами́нь.

Ось, ійде з хмарами, й побачить Його всяке око, і ті, що Його прокололи; і заголосять перед Ним усї роди землї. Так, амінь.

Се, грядёт с облака́ми, и узри́т Его́ вся́кое о́ко и те, кото́рые пронзи́ли Его́; и возрыда́ют пред Ним все племена́ земны́е. Ей, ами́нь.

Я Альфа і Омега, почин і конець, глаголе Господь, що єсть, і що був, і що прийде, Вседержитель.

Я есмь А́льфа и Оме́га, нача́ло и коне́ц, говори́т Госпо́дь, Кото́рый есть и был и грядёт, Вседержи́тель.

Я Йоан, і брат вам, і спільник у горю і в царстві і в терпінню Ісуса Христа, був на острові, званім Патмос, за слово Боже, і за сьвідкуваннє Ісуса Христа.

Я, Иоа́нн, брат ваш и соуча́стник в ско́рби, и в ца́рствии, и в терпе́нии Иису́са Христа́, был на о́строве, называ́емом Па́тмос, за сло́во Бо́жие и за свиде́тельство Иису́са Христа́.

Я був в дусї в день Господень, і чув ізза себе великий голос, наче труби, що глаголав:

Я был в ду́хе в день воскре́сный и слы́шал позади́ себя́ гро́мкий го́лос, как бы тру́бный, кото́рый говори́л: Я есмь А́льфа и Оме́га, Пе́рвый и После́дний;

Я Альфа і Омега, Первий і Останнїй; і що бачиш, напиши в книгу; і пішли церквам, що в Азиї: в Ефез, і в Смирну, і в Пергам, і в Тиятир, і в Сарди, і в Филадельфию, і в Лаодикию.

то, что ви́дишь, напиши́ в кни́гу и пошли́ церква́м, находя́щимся в А́сии: в Ефе́с, и в Сми́рну, и в Перга́м, и в Фиати́ру, и в Сарди́с, и в Филаде́льфию, и в Лаодики́ю.

І обернув ся я, щоб побачити, чий се голос, що глаголав до мене; а обернувшись, побачив я сїм сьвічників золотих;

Я обрати́лся, что́бы уви́деть, чей го́лос, говори́вший со мно́ю; и, обрати́вшись, уви́дел семь золоты́х свети́льников

і посеред семи сьвічників подібного Сину чоловічому, з'одягненого в довгу одежу, і підперезаного по грудех золотим поясом.

и, посреди́ семи́ свети́льников, подо́бного Сы́ну Челове́ческому, облечённого в поди́р и по пе́рсям опоя́санного золоты́м по́ясом:

Голова ж Його і волоссє білі, як вовна біла, як снїг; а очі Його як поломінь огняна;

глава́ Его́ и во́лосы бе́лы, как бе́лая во́лна, как снег; и о́чи Его́, как пла́мень о́гненный;

а ноги Його подібні до мідї, наче в печі розпаленої; а голос Його, як шум многих вод;

и но́ги Его́ подо́бны халколива́ну, как раскалённые в пе́чи, и го́лос Его́, как шум вод мно́гих.

а мав Він у правій руцї своїй сїм звізд; а з уст Його виходив меч обоюдний, гострий; а очі Його, як сонце, що сьвітить у силї своїй.

Он держа́л в десни́це Свое́й семь звёзд, и из уст Его́ выходи́л о́стрый с обе́их сторо́н меч; и лицо́ Его́, как со́лнце, сия́ющее в си́ле свое́й.

І коли побачив Його, впав я до ніг Його як мертвий; і поклав Він праву свою руку на мене, глаголючи менї: Не бій ся, я Первий і Останнїй, і живий;

И когда́ я уви́дел Его́, то пал к нога́м Его́, как мёртвый. И Он положи́л на меня́ десни́цу Свою́ и сказа́л мне: не бо́йся; Я есмь Пе́рвый и После́дний,

і був я мертвий, і ось живу по вічні віки; амінь. І маю ключі пекла і смерти.

и живы́й; и был мёртв, и се, жив во ве́ки веко́в, ами́нь; и име́ю ключи́ а́да и сме́рти.

Напиши, що бачив єси, і що єсть, і що має бути після сього;

Ита́к, напиши́, что ты ви́дел, и что есть, и что бу́дет по́сле сего́.

тайна семи звізд, котрі бачив єси у правицї моїй, і сїм сьвічників золотих (така): сїм звізд, се ангели семи церков; а сїм сьвічників, се сїм церков.

Та́йна семи́ звёзд, кото́рые ты ви́дел в десни́це Мое́й, и семи́ золоты́х свети́льников есть сия́: семь звёзд суть А́нгелы семи́ церкве́й; а семь свети́льников, кото́рые ты ви́дел, суть семь церкве́й.

« 13 глава 2 глава »