Переклад Огієнка
1 Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма́ святими в ці́лій Аха́ї, —
2 благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,
4 що в усякій скорбо́ті Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорбо́ті знахо́дяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.
5 Бо поскільки намно́жуються в нас терпіння Христові, — так через Христа й поті́шення наше намножується.
6 Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми.
7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.
8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити.
9 Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,
10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він,
11 як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас.
12 Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.
13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте,
14 як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.
15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге,
16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили.
17 Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“
18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“.
19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“.
20 Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас.
21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог,
22 Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа.
23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,
24 не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою!
Толкования Августина
Стих 12
Лучший отзыв сделан о Катоне1. О нем Саллюстий говорит: «Чем менее он искал славы, тем более она следовала за ним»2. Слава, которой они страстно желали, представляет собой суждение людей, хорошо думающих о людях. Поэтому лучше та добродетель, которая не удовлетворяется судом человеческим, а только судом своей собственной совести. Соответственно этому апостол говорит: Ибо похвала наша сия есть свидетельство совести нашей. И в другом месте: Каждый да испытывает свое дело, и тогда будет иметь похвалу только в себе, а не в другом (4 Каждый да испытывает свое дело, и тогда будет иметь похвалу только в себе, а не в другом, Гал 6:4). Итак, не добродетель должна гнаться за славой, честью и властью, которых они желали для себя и которых добрые люди старались достигнуть добрыми искусствами, а напротив — они должны гнаться за добродетелью. Единственно истинная добродетель есть та, которая стремится к той цели, в которой заключается благо человека, не имеющее в сравнении с собой ничего лучшего. Поэтому и почестей, которых Катон просил, он не должен был просить, а их само общество должно было дать ему за его добродетель, без его просьбы.
Примечания
- 1 — Катон Младший (95−46 до н.э.) — римский аристократ и политический деятель.
- 2 — См. Саллюстий, О заговоре Катилипы 54.
Источник: О граде Божием 5.12, CCSL 47:145
Стих 19
Когда же мы исповедуемся в том, что солгали, мы говорим правду, поскольку говорим то, что знаем; а мы знаем, что солгали. Но Слово, Которое есть Бог и Которое сильнее нас, такого не может... Не о себе Он говорит, но об Отце, от Которого все, что Он говорит, ибо Отец говорит особым образом. Великая сила этого Слова в том, что Оно не может лгать, потому что в Нем не могут быть да и нет ничем, кроме да, да; нет, нет. Что не является истинным, даже не может быть названо словом.
Источник: О Троице 15.15, CCSL 50А:498.