1 Коринтян 1 глава

Перше послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Огієнка → Пераклад Сабілы і Малахава

Павло́, волею Божою покликаний за апо́стола Ісуса Христа, і брат Состе́н,

Павал, воляй Бога пакліканы Апостал Ісуса Хрыста, і Састэн брат —

Божій Церкві, що в Кори́нті, посвяченим у Христі Ісусі, покли́каним святим, зо всіма́, що на всякому місті приклика́ють Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, —

царкве Бога, якая знаходзіцца ў Карыньце, асьвянчоным у Хрысьце Ісусе, пакліканым сьвятым, з усімі, хто прызывае на ўсякім мейсцы Імя Ісуса Хрыста, Госпада і іхняга і нашага:

благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

Багадаць вам і мір ад Бога Бацькі нашага і Госпада Ісуса Хрыста.

Я за́вжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благода́ть, що була вам да́на в Христі Ісусі,

Дзякую Богу майму заўсёды за вас з прычыны таго, што вам дадзена ў Хрысьце Ісусе Багада́ць Бога,

бо ви всім збагати́лися в Ньому, — словом усяким і всяким знання́м,

таму што вы ўва ўсім узбагачаны ў Ім: усякім словам і ўсякім веданьнем, —

бо свідо́цтво Христове між вами утверди́лось,

так што сьведчаньне Хрыстова ўмацована ў вас (настолькі),

так що не маєте недоста́чі в жоднім да́рі благода́ті ви, що очікуєте з'я́влення Господа нашого Ісуса Христа.

каб вам ня мець няста́чы ні ў якім да́ры, чакаючы зьяўленьня Госпада нашага Ісуса Хрыста,

Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!

Каторы і ўгрунтуе вас да канца, (каб вам быць) бязьвіннымі ў дзень Госпада нашага Ісуса Хрыста.

Вірний Бог, що ви через Нього покли́кані до спільноти́ Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.

Верны Бог, Якім вы прыкліканы ў лучнасьць Сына Ягонага Ісуса Хрыста, Госпада нашага.

Тож благаю вас, браття, Ім'я́м Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поді́лення, але щоб були́ ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!

Малю ж вас, браты, Імем Госпада нашага Ісуса Хрыста, каб усе вы гаварылі адно, і ня было між вамі падзелаў, але каб вы былí злучаны ў адным розуме і ў аднэй думцы.

Бо стало відо́мо мені про вас, мої браття, від Хло́їних, що між вами супере́чки.

Бо ад Хлоіных, браты мае, сталася мне ведама пра вас, што паміж вамі ёсьць спрэчкі.

А кажу́ я про те, що з вас кожен говорить: я ж Па́влів, а я Аполло́сів, а я Ки́фин, а я Христів.

Кажу ж гэта таму, што кожны з вас гаворыць: «я Паўлавы»; «а я Апалёсавы»; «а я Кіхвавы»; «а я Хрыстовы».

Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'я́тий за вас? Чи в Павло́ве ім'я́ ви христились?

Ці разьдзе́лены Хрыстос? Ці ўкрыжаваны быў за вас Паўла? Ці ў імя Паўла вы былі ахрышчаны?

Дякую Богові, що я ані одно́го з вас не христив, окрім Крі́спа та Га́я,

Дзякую Богу, што нікога з вас я ня хрысьціў, акрамя Крыспа і Гая,

щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у йме́ння своє.

каб ніхто ня сказаў, што ў імя маё я ахрысьціў.

Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.

Я ахрысьціў і дом Сьцяпана, ці ахрысьціў я яшчэ каго, ня ведаю.

Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Єва́нгелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.

Бо Хрыстос паслаў мяне ня хрысьціць, але дабравесьціць ня ў мудрасьці слова, каб ня зьнясіліць крыж Хрыста.

Бож слово про хреста тим, що гинуть, — то глупо́та, а для нас, що спасаємось, — Сила Божа!

Бо слова пра крыж для гінучых ёсьць глупства, а для нас, збаўляемых, — сіла Бога.

Бо написано: „Я погублю́ мудрість премудрих, а розум розумних відки́ну!“

Бо напісана: «Загублю мудрасьць мудрых і разумнасьць разумных адкіну».

Де мудрий? Де книжник? Де дослі́дувач віку цього́? Хіба Бог мудрість світу цього́ не змінив на глупо́ту?

Дзе мудры? дзе законьнік? дзе знаток веку гэтага? Ці ня ператварыў Бог мудрасьць сьвету гэтага ў глупства?

Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було́ спасти віруючих через ду́рість проповіді.

Бо калі сьвет (сваёй) мудрасьцяй ня пазнаў Бога ў мудрасьці Божай, то заўгодна было Богу цераз нямудраваньне абвяшчэньня (Эвангельля) уратаваць веручых.

Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошу́кують мудрости,

Бо і жыды дамагаюцца цуда, і элліны шукаюць мудрасьці,

а ми проповідуємо Христа розп'я́того, — для юдеїв згі́ршення, а для греків — безу́мство,

а мы апавяшчаем Хрыста ўкрыжаванага, для жыдоў — Камень спатыканьня, для эллінаў жа — глупства,

а для самих покликаних юдеїв та греків — Христа, Божу силу та Божу мудрість!

а для самых пакліканых, і жыдоў і эллінаў, — Хрыста, Сілу Бога і Мудрасьць Бога;

Бо Боже й немудре — розумніше воно від людей, а Боже не́мічне — сильніше воно від людей!

таму што (быццам бы) нямудрае Божае — мудрэйшае за людзей, і (быццам бы) не́мачнае Божае — мацнейшае за людзей.

Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за ті́лом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхе́тні.

Бо паглядзіце на пакліканьне вашае, браты: няшмат (з вас) мудрых паводля цела, няшмат здольных, няшмат высакародных;

Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоро́мити мудрих, і не́мічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,

але нямудрых сьвету (гэтага) выбраў Бог, каб пасароміць мудрых; і немачных сьвету (гэтага) выбраў Бог, каб пасароміць моцных;

і про́стих світу, і погорджених, і незначни́х вибрав Бог, щоб значне́ зні́вечити.

і бязродных сьвету (гэтага) і пагарджаных, і нязначных выбраў Бог, каб значных адхіліць,

так щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло.

каб ня хвалілася ніякае цела перад Ім.

А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, — пра́ведністю ж, і освя́ченням, і відку́пленням,

Зь Яго і вы ў Хрысьце Ісусе, Каторы стаўся для нас ад Бога мудрасьцяй і праведнасьцяй, і асьвячэньнем, і адкупленьнем,

щоб було, як написано: „Хто хва́литься, нехай хва́литься Господом!“

каб (было), як напісана: «хто хваліцца, хваліся Госпадам!»

« 16 глава 2 глава »