1 Самуїла 1 глава — Переклад Огієнка → Толкование Далласской семинарии

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Огієнка → Толкование Далласской семинарии

¹ I був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я́ йому Елкана, син Єрохама, сина Ілі́я, сина Тоху, сина Цуфа, єфре́млянин.

² А він мав дві жінки, — ім'я́ одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було́.

³ А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло́, щоб вклонятися та прино́сити жертви Господу Савао́ту. А там два Ілі́єві сини, — Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.

⁴ І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та до́чкам її частини,

⁵ а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утро́бу.

⁶ А її супе́рниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утро́бу.

⁷ І так робив він рік-у-рік, коли вона вхо́дила до Господнього дому, а та так гніви́ла її. І вона плакала й не їла.

⁸ І сказав їй чоловік її Елкана: „Анно, чого ти плачеш і чому́ не їси? І чого сумне́ твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?“

⁹ І встала Анна по їді та по питті в Шіло́, а священик Ілі́й сидів на стільці при бічно́му одві́рку Господнього храму.

¹⁰ А вона була ско́рбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

¹¹ І склала вона обі́тницю, та й сказала: „Господи Савао́те, якщо дійсно спогля́неш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці наща́дка чоловічої статі, то я дам його Господе́ві на всі дні життя його, а бритва не торкнетья його голови“.

¹² І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілі́й пильнував за її устами.

¹³ А Анна — вона говорила в серці своїм: тільки гу́би її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'я́ну.

¹⁴ І сказав до неї Ілі́й: „Аж доки ти будеш п'я́ною? Ви́тверезись зо свого вина!“

¹⁵ А Анна відповіла та й сказала: „Ні, пане мій, — я жінка скорбна духом, а вина та п'янко́го напо́ю не пила́ я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.

¹⁶ Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги́ своєї“.

¹⁷ І відповів Ілі́й та й сказав: „Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажа́ння твоє, яке ти від Нього жадала“.

¹⁸ А вона сказала: „Нехай невільниця твоя зна́йде милість в оча́х твоїх!“ І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

¹⁹ І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.

²⁰ І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.

²¹ І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну́ жертву та обі́тниці свої.

²² А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: „Аж коли буде відлу́чений цей хлопчик, то відведу́ його, — і він з'я́виться перед Господнім лицем, і наза́вжди позоста́неться там!“

²³ І сказав ій чоловік її Елкана: „Роби те, що добре в оча́х твоїх! Залишайся, аж поки відлу́чиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово“. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.

²⁴ А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома́ бичками й одною ефо́ю муки, і бурдюко́м вина, і привела́ його до Господнього дому до Шіло́. А той хлопчик був ще мали́й.

²⁵ І зарізали бичка, і привели́ того хлопчика до Ілі́я.

²⁶ І вона сказала: „О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, — я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господе́ві.

²⁷ Я молилася за дитину цю, — і Господь дав мені жада́ння моє, що я просила від Нього.

²⁸ А тепер я віддаю́ його Господе́ві на всі дні, скільки він жада́ний для Господа“. І вклонилася там Господе́ві.

Толкование Далласской семинарии

I. На подступах к монархии (главы 1−9)

А. Рождение и детство Самуила (глава 1)

1. СЕМЬЯ САМУИЛА (1:1−3)

1Цар 1:1−3. Самуил был сыном Елканы… Ефрафянина, который родом был из Рамафаим-Цофима (ефрафянин Елкана не был жителем Вифлеема, находившегося совсем в другом месте; он жил на горе Ефремовой). Рамафаим, или просто Рама, находился в гористой местности, в двадцати с лишним километрах на север от Иерусалима. Согласно Евсевию, Рама может быть отождествлена с Аримафеей, откуда происходил Иосиф Аримафейский, ученик Христа. (В Раме Самуил родился — стихи 19−20; жил — 7:17; и был погребен — 25:1.)

Смущает принадлежность Елканы к колену Ефремову, поскольку его сын — Самуил — нес впоследствии священническое служение (исключительная прерогатива левитов). Однако из 1Пар 6:33−38 мы узнаем, что происходил Елкана от Левия и с ефремлянами связан был лишь местом жительства.

Многоженство, которое не могло быть угодно Богу, тем не менее, и среди евреев имело достаточное распространение; две жены было и у отца Самуила. Возможно, другую жену Елкана взял потому, что от Анны не имел детей.

2. БЕСПЛОДИЕ АННЫ (1:4−8)

1Цар 1:4−8. Согласно Втор 7:13−14 чадородие рассматривалось в древнем Израиле как знак Божиего благоволения. «Заключение чрева», напротив, приравнивалось проклятию. Однако Анну, несмотря на ее бесплодие, муж любил более другой жены, Феннаны. Это выражалось и в том, что когда Елкана приносил жертву… Господу (для чего ходил в Силом, расположенный более чем в 20 км от Рамы, ибо там поставил скинию собрания Иисус Навин; Нав 18:1), то лучшую часть этой мирной жертвы, значительная доля которой возвращалась к жертвователю, отдавал не Феннане и ее детям, а Анне. И все-таки соперница… сильно огорчала Анну, плакавшую и роптавшую на то, что Господь заключил чрево ее (стихи 6−7). Это, конечно, напоминает о переживаниях Рахили, жены Иакова (Быт 30:1). Анна, как и Рахиль, не могла утешиться тем предпочтением, которое оказывал ей муж (1:8), и все, что ей оставалось, это отдаться на милость Божию.

3. МОЛИТВА АННЫ (1:9−18)

1Цар 1:9−18. По закону Моисееву все взрослые мужчины должны были являться в скинию (или в храм Господень) в дни трех основных религиозных праздников евреев (Пасхи, Пятидесятницы и Кущей; Исх 23:14−17). Вот и Елкана посещал эти праздники вместе со своими женами. В одно из таких посещений горько плачущая Анна излила перед Богом душу, умоляя послать ей сына. Она дала Господу обет посвятить его Ему — на все дни жизни его.

Это был так называемый обет назорейства, описанный в Чис 6:1−8. (Обет назорейства был дан и родителями Самсона, долго не имевшими детей; Суд 13:2−5.) Молчаливая, хоть и от глубины души, молитва Анны, лишь шевелившей губами, навела священника Илия, наблюдавшего за нею, на мысль, что женщина эта пьяна. Но когда он узнал об истинной причине ее переживаний, то заверил ее, что Бог… исполнит прошение ее.

4. РОЖДЕНИЕ САМУИЛА (1:19−23)

1Цар 1:19−20. Вскоре после возвращения семьи в Раму… Анна забеременела и в положенное время родила сына, которого назвала Самуилом. Слово это означает нечто вроде «Имя его Бог», но Анна, вероятно, уловила в нем иные ассоциации. Так, «Самуил» созвучно шамуа эль — «услышал Бог».

1Цар 1:21−23. В следующий: по времени ежегодный праздник Елкана отправился, как всегда, в Силом, чтобы принести жертву Господу (сравните стих 3). (Возможно, упомянутые здесь обеты Елканы должны были подтвердить обет Анны в отношении Самуила.) Но Анна осталась на этот раз дома, со своим младенцем. Она считала, что прежде чем отдать ребенка в храм, должна вскормить его и отвести туда окрепшим. Елкана не перечил ей, лишь, вознес молитву о том, чтобы Господь дал остаться твердым тому слову (обету), что вышло из уст Анны.

5. АННА ОТДАЕТ САМУИЛА БОГУ (1:24−28)

1Цар 1:24−28. После того, как Анна вскормила сына, она исполнила данный ею обет; привела ребенка в Силом, чтобы отдать его на служение Господу — как пожизненного назорея. Самуилу было, очевидно, лет около трех, т. к. именно до такого возраста принято было на Востоке (и не только на Востоке) кормить детей грудью (2-ую книгу Маккавеев, апокрифическую, 7:27). Так что, находясь при скинии, Самуил не мог быть в чрезмерную тягость для Илия и его помощников. С другой стороны, он уже в состоянии был понимать происходящее и с младенчества привыкал ко всему, что так или иначе было связано со священническим служением.