Єзекіїла 1 глава

Книга пророка Єзекіїля
Переклад Огієнка → Перевод Десницкого

І сталося тридцятого року, четвертого місяця, п'ятого дня місяця, коли я був серед полоне́них над річкою Кева́р, відкри́лося небо, і побачив я Божі виді́ння.

Это было в тридцатый год, на пятый день четвертого месяца, когда я был среди переселенцев у потока Кевар: открылись небеса и явились мне видения Божии.

П'ятого дня місяця, — це п'ятий рік поло́ну царя Єгояки́ма, —

На пятый год пленения царя Йояхина, в пятый день месяца,

сталося Господнє слово до Єзекіїля, сина Бузі́, священика, у халдейському кра́ї над річкою Кева́р, і була там над ним Господня рука.

было слово Господне к священнику Иезекиилю, сыну Бузи, который был тогда в стране халдеев, у потока Кевар; и была на нем рука Господня.

І побачив я, аж ось бурхли́вий вітер насува́в із пі́вночі, велика хмара та палю́чий огонь; а навколо неї — ся́йво, а з сере́дини його — ніби блискуча мідь, з-посеред огню.

Видел я, как с севера налетел могучий ветер с огромной тучей и сверкающими молниями, а вокруг него — сияние, а в середине его сверкало нечто вроде янтаря.

А з сере́дини його — подоба чотирьох живих істо́т, а оце їхній вид: вони мали подобу люди́ни.

Были посреди него четверо живых существ, на вид подобных людям.

І кожна мала чотири обли́ччі, і кожна з них мала чотири крилі́.

Но было у них по четыре лица и по четыре крыла;

А їхня нога — нога про́ста, а стопа́ їхньої ноги — як стопа телячої ноги, і вони ся́яли, як ніби блискуча мідь.

ноги у них прямые, и на них словно бычьи копыта, сверкающие, как блестящая бронза;

А під їхніми кри́лами були лю́дські руки на чотирьох сторона́х їхніх, і вони четверо мали свої обличчя та свої кри́ла.

а по четырем сторонам были у них под крыльями человеческие руки.

Їхні кри́ла приляга́ли одне до о́дного, не оберта́лися в ході своїй, — кожне ходило просто наперед себе.

Их крылья соприкасались друг с другом, и во время шествия они не оборачивались, а шли, куда смотрели их лица.

А подо́ба їхнього обличчя — обличчя люди́ни та обличчя лева мали вони четверо з прави́ці, а обличчя вола мали вони четверо з ліви́ці, і обличчя орла мали вони четверо.

С правой стороны у всех четырех лицо человеческое и лицо львиное, а с левой стороны у всех четырех — лицо бычье и, у всех четырех, лицо орлиное —

А їхні обличчя та їхні кри́ла були розді́лені вгорі́; у кожного двоє крил злучувалнся одне з о́дним, і двоє закривали їхнє тіло.

такие у них лица. А крылья воздеты вверх, так что два крыла касались других животных по обеим сторонам, а два крыла покрывали тело.

І кожна ходила просто перед себе. Туди, куди бажа́в дух ходити, вони йшли, не оберта́лися в ході своїй.

Каждое шло туда, куда смотрело лицо — куда хотел Дух, туда и шли, и во время шествия не оборачивались.

А подоба тих істо́т була на вид вугі́лля з огню, вони палали на вигляд смолоски́пів; той огонь прохо́джувався поміж істо́тами. І огонь мав сяйво, і з огню вихо́дила бли́скавка.

Эти существа были подобны раскаленным углям и горящим факелам; между существами пробегало пламя, от него исходило сияние, и молнии били из огня.

І ті живі істо́ти бігали й верталися, немов бли́скавка.

И сами эти существа с быстротой молнии перемещались туда и сюда.

І придивився я до тих істот, аж ось по одно́му колесі на землі при тих живих істотах, при чотирьох їхніх обличчях.

Я смотрел на этих существ, и увидел четыре колеса на земле, по одному перед каждым из них.

Вид тих коле́с та їхній ви́ріб — як вигляд хризолі́ту, й одна подоба їм чотирьом, а їхній вид та їхній виріб — ніби ко́лесо в колесі.

На вид и по своему составу они словно из кристалла, на вид и по составу они одинаковы, причем внутри каждого колеса находилось другое колесо.

Вони ходили в ході своїй на чотири бо́ки, не оберта́лися в ході́ своїй.

Они двигались в любую из четырех сторон, и при движении не поворачивали.

А їхні обі́ддя були високі та страшні́; і їхнє обі́ддя довко́ла в чотирьох їх було повне оче́й.

Высоки и ужасны их ободья, и ободья их усеяны глазами — все четыре.

І коли ходили ті живі істоти, ходили й ті коле́са при них; а коли ті істоти підіймалися з-над землі, підіймалися й ті коле́са.

Когда приходили в движение те существа, то двигались и колеса, а когда существа отрывались от земли, отрывались и колеса.

Куди бажав дух ходити, ішли, куди мав той дух іти; і ті коле́са підіймалися з ними, бо в коле́сах був дух істот.

Куда двигался Дух, туда и они, и куда бы ни направился Дух, подле него поднимались и колеса, ибо в них был дух тех существ.

Коли ті йшли, ходили й вони; а коли ті стояли — стояли й вони; а коли ті підійма́лися з-над землі, підіймалися з ними й ті коле́са, бо був дух істот у тих коле́сах.

Когда двигались одни, то двигались и другие, а когда останавливались одни, то останавливались и другие, и когда существа поднимались, то поднимались подле них и колеса, ибо дух существ был в колесах.

А на головах тих живих істот була подоба небозво́ду, ніби грізний кришта́ль, розтя́гнений над їхніми голова́ми згори.

А то, что было поверх существ, походило на свод из сияющего льда, раскинутый прямо у них над головами.

А під цим небозво́домбули їхні про́сті кри́ла, зве́рнені одне до о́дного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла́.

Прямо под сводом сходились их крылья, так, что одно касалось другого, а другие два крыла покрывали у каждого его тело.

А коли вони йшли, чув я шум їхніх крил, як шум великої води, як голос Всемогу́тнього, звук га́мору, як табо́ру. А коли вони ставали, опадали їхні крила.

И слышен был мне шум от их крыльев, как рокот водопада, как гром Всесильного, грохот бури и крик войска — когда они двигались. А когда останавливались, то опускали крылья.

І розлягався голос з-над небозво́ду, що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні кри́ла.

И звучал голос со свода, что был у них над головами, когда они останавливались и опускали крылья.

А згори небозво́ду, що над їхньою головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфі́ру; а на подобі трону була подоба на вигляд люди́ни, на ньому згори.

Над сводом, что был у них над головами, было нечто, на вид подобное престолу из сапфира, а на престоле восседал Некто, подобный на вид человеку.

І бачив я ніби блискучу мідь, на вид огню в сере́дині його навколо, від виду сте́гон його й вище, а від виду сте́гон його й до долу бачив я ніби огонь та ся́йво навко́ло нього.

Я увидел, что оттуда, где у Него был бы пояс, и выше, Он словно из расплавленного янтаря, и весь окружен огнем, а ниже Он был словно из огня, и окружен сиянием.

Як ви́гляд весе́лки, що буває в хмарі в дощови́й день, такий був ви́гляд сяйва навко́ло. Це був ви́гляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив.

Это сияние вокруг Него походило на радугу, какая бывает в облаках в дождливый день.

« 5 глава 2 глава »