1 Самуїла 1 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Огієнка → Перевод Десницкого

I був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я́ йому Елкана, син Єрохама, сина Ілі́я, сина Тоху, сина Цуфа, єфре́млянин.

Был в Раматаим-Цофим, что на Ефремовом нагорье, один человек по имени Элкана, сын Ерохама, внук Элиху, правнук Тоху, праправнук Цуфа из рода Эфрати.

А він мав дві жінки, — ім'я́ одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було́.

У него было две жены: имя одной — Ханна, а другой — Пенинна. У Пенинны были дети, а у Ханы детей не было.

А той чоловік рік-у-рік ходив із свого міста до Шіло́, щоб вклонятися та прино́сити жертви Господу Савао́ту. А там два Ілі́єві сини, — Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.

Из года в год человек тот ходил в Шило для поклонения и жертвоприношения Господу Воинств, а священниками Господними там были Хофни и Пинхас, два сына Эли.

І як бував той день, і Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та до́чкам її частини,

В день жертвоприношения Элкана наделял долями жертвенного мяса Пенинну со всеми ее сыновяьми и дочерями,

а Анні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув її утро́бу.

а Ханне он давал двойную долю — он любил Ханну, хотя Господь и заключил ее чрево.

А її супе́рниця розпалювала їй гнів, щоб докучати їй, бо Господь замкнув її утро́бу.

Зато соперница обижала ее и бранила за то, что Господь затворил ее чрево.

І так робив він рік-у-рік, коли вона вхо́дила до Господнього дому, а та так гніви́ла її. І вона плакала й не їла.

Так и происходило года за годом, когда приходили они в дом Господень: одна ругала другую, а та плакала и отказывалась есть.

І сказав їй чоловік її Елкана: „Анно, чого ти плачеш і чому́ не їси? І чого сумне́ твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?“

Однажды Элкана, муж Ханны, спросил ее: «Что же ты всё плачешь и ничего не ешь? Что за печаль у тебя на сердце? Разве я для тебя не лучше десяти сыновей?»

І встала Анна по їді та по питті в Шіло́, а священик Ілі́й сидів на стільці при бічно́му одві́рку Господнього храму.

И вот когда закончилось их пиршество в Шило, Ханна поднялась — а на престоле у входа в Дом Господень сидел священник Эли.

А вона була ско́рбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.

Горько было ее душе, она молилась Господу, тяжело рыдая.

І склала вона обі́тницю, та й сказала: „Господи Савао́те, якщо дійсно спогля́неш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці наща́дка чоловічої статі, то я дам його Господе́ві на всі дні життя його, а бритва не торкнетья його голови“.

И дала она обет такими словами: «Господь Воинств, если и вправду воззришь ты на горе Своей рабыни, если помянешь меня, не забудешь свою рабыню, если дашь свое рабыне родить мальчика, то на всю его жизнь передам его Господу, и не коснется бритва его головы».

І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілі́й пильнував за її устами.

И пока она так долго молилась Господу, священник Эли следил за ее устами,

А Анна — вона говорила в серці своїм: тільки гу́би її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'я́ну.

ведь Ханна говорила всё это про себя, лишь губы ее шевелились, но голоса не было слышно, и Эли принял ее за пьяную.

І сказав до неї Ілі́й: „Аж доки ти будеш п'я́ною? Ви́тверезись зо свого вина!“

Эли сказал ей: «Хватит с тебя, пьяница! Ступай прочь, пока не протрезвеешь!»

А Анна відповіла та й сказала: „Ні, пане мій, — я жінка скорбна духом, а вина та п'янко́го напо́ю не пила́ я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.

Но Хана отвечала ему так: «Нет, мой господин, перед тобой женщина, удрученная горем, а вина или пива я не пила — я душу изливала пред Господом.

Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги́ своєї“.

Не думай, что твоя рабыня — никчемная женщина, нет, я говорила так много лишь от того, что велика моя беда, моя обида!»

І відповів Ілі́й та й сказав: „Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажа́ння твоє, яке ти від Нього жадала“.

На это Эли сказал: «Ступай с миром, и да исполнит Бог Израиля твою просьбу, дарует, что ты просила у Него».

А вона сказала: „Нехай невільниця твоя зна́йде милість в оча́х твоїх!“ І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.

И сказала женщина: «Да будешь ты милостив к своей рабыне!» Она отправилась к себе, ела и пила, и настроение ее переменилось.

І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.

Встав рано поутру, они поклонились Господу и отправились обратно. Когда они пришли в Раму, Элкана познал жену свою Ханну, и вспомнил о ней Господь.

І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.

В должный срок после зачатия Ханна родила сына и назвала его Самуилом, ведь она выпросила его у Господа.

І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну́ жертву та обі́тниці свої.

И когда ее муж Элкана отправился вместе со всем семейством принести ежегодную жертву Господу и исполнить свой обет,

А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: „Аж коли буде відлу́чений цей хлопчик, то відведу́ його, — і він з'я́виться перед Господнім лицем, і наза́вжди позоста́неться там!“

она не пошла с ними, сказав мужу так: «Когда мальчик будет отнят от груди, то я отведу его туда, чтобы он предстал пред Господом и остался там навсегда».

І сказав ій чоловік її Елкана: „Роби те, що добре в оча́х твоїх! Залишайся, аж поки відлу́чиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово“. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.

Ее муж Элкана ответил ей: «Поступай, как считаешь правильным, оставайся тут, пока не отнимешь его от груди — лишь бы Господь исполнил слово Свое». Так что женщина оставалась дома и кормила грудью сына, пока он не был отнят от груди.

А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома́ бичками й одною ефо́ю муки, і бурдюко́м вина, і привела́ його до Господнього дому до Шіло́. А той хлопчик був ще мали́й.

Вскормив его, она отвела его в Дом Господень в Шило, захватив трехлетнего тельца, эфу муки и мех с вином. Мальчик был еще маленьким.

І зарізали бичка, і привели́ того хлопчика до Ілі́я.

Тельца закололи, мальчика подвели к Эли.

І вона сказала: „О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, — я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господе́ві.

Ханна сказала: «О господин мой, жива душа твоя — а я та самая женщина, которая стояла пред тобой на этом месте, молясь Господу.

Я молилася за дитину цю, — і Господь дав мені жада́ння моє, що я просила від Нього.

Этого мальчика и вымаливала я у Господа, и вот исполнил Господь просьбу мою, даровал, что я просила у Него.

А тепер я віддаю́ його Господе́ві на всі дні, скільки він жада́ний для Господа“. І вклонилася там Господе́ві.

Вот и отдаю я его Господу: на всю его жизнь будет предан он Господу». И поклонились они там Господу.

« 4 глава 2 глава »