П. Пісень 1 глава

Пісня над піснями
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

Соломонова Пісня над піснями.

Да лобжет мя от лобзаний уст своих: яко блага сосца твоя паче вина,

„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!

и воня мира твоего паче всех аромат. Миро излияное имя твое: сего ради отроковицы возлюбиша тя.

На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!

Привлекоша тя: вслед тебе в воню мира твоего течем. Введе мя царь в ложницу свою: возрадуемся и возвеселимся о тебе, возлюбим сосца твоя паче вина: правость возлюби тя.

Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!

Черна есмь аз и добра, дщери Иерусалимския, якоже селения кидарска, якоже завесы соломони.

Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!

Не зрите мене, яко аз есмь очернена, яко опали мя солнце: сынове матере моея сваряхуся о мне, положиша мя стража в виноградех: винограда моего не сохраних.

Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“

Возвести ми, егоже возлюби душа моя, где пасеши? где почиваеши в полудне? да не когда буду яко облагающаяся над стады другов твоих.

„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“

Аще не увеси самую тебе, добрая в женах, изыди ты в пятах паств и паси козлища твоя у кущей пастырских.

„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.

Конем моим в колесницех фараоновых уподобих тя, ближняя моя.

„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!

Что украшены ланиты твоя яко горлицы, выя твоя яко монисты?

Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!

подобия злата сотворим ти с пестротами сребра.

Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“

Дондеже (будет) царь на восклонении своем, нард мой даде воню свою.

„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.

Вязание стакти брат мой мне, посреде сосцу моею водворится:

Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!

грезн кипров брат мой мне в виноградех енгаддовых.

Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!

Се, еси добра, искренняя моя, се, еси добра: очи твои голубине.

„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“

Се, еси добр, брат мой, и еще красен: одр наш со осенением,

„Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам — зе́лень!

преклади дому нашего кедровии, дски нашя кипарисныя.

Бруси наших домів — то кедри́ни, стелі в нас — кипари́си!“

« 12 глава 2 глава »