Михея 1 глава

Книга пророка Михея
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

Слово Господнє, що було до морешетського Михе́я за днів Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів, яке він бачив на Самарію та Єрусалим.

Слово Господне, еже бысть ко михею морасфитину, во дни иоафама и ахаза и езекии царей иудиных, о нихже виде о самарии и о Иерусалиме.

„Почуйте оце, всі наро́ди, послухай, ти земле та все, що на ній! і хай буде за свідка на вас Господь Бог, Господь з храму святого Свого́!

Слышите, людие вси, словеса, и внемли, земле и вси иже на ней, и будет Господь Бог в вас в послушествование, Господь от дому святаго своего.

Бо Госпо́дь ось виходить із місця Свого́, і Він сходить і ступає по висо́тах землі.

Понеже, се, Господь исходит от места своего, и снидет и наступит на высоты земныя,

І то́пляться гори під Ним, і та́нуть доли́ни, мов віск від огню́, мов ті во́ди, що ллються з узбі́ччя.

и поколеблются горы под ним, и юдоли растают яко воск от лица огня и яко вода сходящи со устремлением.

Усе це за прови́нення Якова, за гріхи́ дому Ізраїля. Хто провинення Якова, — чи ж не Самарія? А хто гріх дому Юдиного, — чи ж не Єрусали́м?

Нечестия ради иаковля вся сия и греха ради дому израилева. Кое нечестие дому иаковлю? не самариа ли? и кий грех дому иудина? не Иерусалим ли?

І зроблю́ Самарі́ю руїною в полі, за місце сади́ти виноград, і повикида́ю в долину камі́ння її, і відкрию осно́ви її.

И положу самарию во овощное хранилище селное и в сад винограда, и развергу в пропасть камение ея, и основания ея открыю:

І пото́вчені будуть усі її і́доли, всі ж дару́нки її за розпусту попа́лені бу́дуть в огні, і всіх бовва́нів її Я віддам на спусто́шення. Бо зібрала вона від дару́нків за блуд, і на подару́нки за блуд це пове́рнеться.

и вся изваянная ея сокрушат, и вся мзды ея запалят огнем, и вся кумиры ея положу в пагубу: понеже от найма блуда собра и от найма блужения соврати.

Над оцим голоси́тиму я та рида́тиму, ходитиму бо́сий й наги́й, заво́дити буду, немов ті шака́ли, і буду тужи́ти, як стру́сі!

Сего ради возрыдает и восплачется, пойдет боса и нага, сотворит плачь аки змиев и рыдание аки дщерей сиринских:

Бо рани її невиго́йні, бо це аж до Юди прийшло, воно досягло́ аж до брами наро́ду Мого, аж до Єрусалиму.

яко одержа язва ея, понеже прииде даже до иуды и коснуся до врат людий моих даже до Иерусалима.

Цього не оголо́шуйте в Ґаті, і плакати — не плачте, качайтесь по по́росі в Бет-Леафрі.

уже в гефе, не величайтеся, и иенакимляне, не сограждайте из дому на посмеяние, перстию посыплите посмеяние ваше.

Переходь собі ти, о мешка́нко Шафіру, нага́, осоро́млена, — вже бо не вийде мешка́нка Цаанану, голосі́ння Бет-Гаецелу не дасть вам спини́тися в ньому.

Обитающая добре во градех своих, не изыде живущая в сеннааре, плачитеся дому (сущаго) близ ея, приимет от вас язву болезней.

Бо мешка́нка Мароту чекала добра, та до єрусалимської брами зійшло оце лихо від Господа.

Кто нача во благая вселившейся в болезнех, яко снидоша злая от Господа на врата Иерусалимля,

Запряжи баскі ко́ні до воза, мешка́нко Лахішу! Ти поча́ток гріха́ для сіонської до́ньки, бо знайшли́сь серед тебе провини Ізраїлеві,

шум колесниц и конников: живущая в лахисе началница греха та есть дщери сиони, яко в тебе обретошася нечестия израилева.

тому́ то даси розводо́ві листи на Морешет-Ґат. Доми Ахзіва — ома́на для Ізраїлевих царів.

Сего ради даст посылаемыя даже до наследия гефова, домы суетны, вотще быша царем израилевым,

Спрова́джу тобі те спадкоє́мця Я, о мешка́нко Мареші, — Аж по Адуллам прийде слава Ізраїля.

дондеже наследники приведу тебе, живущая в лахисе, наследие даже до одоллама приидет, слава дщере сиони.

Зроби собі лисину та острижися за синів своїх лю́бих, пошир свою лисину, мов ув орла́, бо пішли на вигна́ння від тебе вони!

Оброснися и остризися по чадех своих младых: разшири оброснение твое яко орел, понеже пленени быша от тебе.

« 4 глава 2 глава »