Малахії 1 глава

Книга пророка Малахії
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

Пророцтво Господнього слова до Ізраїля через Малахі́ю.

Пророчество словесе Господня на израиля рукою ангела его: положите убо на сердцах ваших.

„Я вас полюбив, — говорить Госпо́дь, — а ви кажете: „Як Ти нас полюбив?“ Чи ж не брат Іса́в Якову? каже Госпо́дь, а Я Якова був полюбив,

Возлюбих вы, глаголет Господь. И ресте: о чем возлюбил еси ны? Не брат ли бе исав иакову? глаголет Господь: и возлюбих иакова, исава же возненавидех,

а Іса́ва знена́видів, і зробив його гори спусто́шенням, а спа́док його — для шака́лів пустині.

и учиних пределы его во изчезновение и достояние его в нырища пустынна.

Коли скаже Едо́м: „Ми зруйно́вані, та зно́ву збуду́ємо руїни“, то так промовляє Госпо́дь Савао́т: Вони побуду́ють, а Я розвалю́! І звати їх будуть: Країна безбо́жности, і наро́д, на якого навіки розгні́вавсь Господь!

Зане аще речет: идумеа разорися, и обратимся и возсозиждем опустевшая ея: сице глаголет Господь вседержитель: тии созиждут, и аз разорю, и нарекутся им пределе беззакония, и людие, на няже ополчися Господь до века.

І ваші очі побачать оце, і ви скажете: Стане великий Госпо́дь понад границю Ізраїлеву!

И очеса ваша увидят, и вы речете: возвеличися Господь превыше предел израилевых.

Шанує син ба́тька, а раб — свого пана; та якщо Я вам ба́тько, де пошана Моя? А якщо Я вам пан, де страх передо Мною? говорить Господь Савао́т вам, священики, що пого́рджуєте Моїм Іме́нням та й кажете: „Чим ми погорди́ли Йме́нням Твоїм?“

Сын славит отца, и раб господина своего убоится: и аще Отец есмь аз, то где слава моя? и аще Господь есмь аз, то где есть страх мой? глаголет Господь вседержитель. Вы священницы презирающии имя мое. И ресте: о чесом презрехом имя твое?

На же́ртівник Мій ви прино́сите хліб занечи́щений і кажете: „Чим Тебе ми знева́жили?“ Тим, що кажете ви: „Трапе́за Господня — вона пого́рджена!“

Приносяще ко олтареви моему хлебы скверны. И ресте: о чесом осквернихом я? Внегда глаголати вам: трапеза Господня осквернена есть: и возложенная брашна уничижили есте.

І коли ви прино́сите в жертву сліпе́, це не зле? І як кульга́ве та хворе прино́сите, чи ж це не зле? Принеси но поді́бне своє́му намі́сникові, чи тебе він вподо́бає, чи піді́йме обличчя твоє? промовляє Госпо́дь Савао́т.

Зане аще приведете слепо на жертву, не зло ли? и аще приведете хромо или недужно, то не зло ли? приведи е князю твоему, еда приимет е? еда приимет лице твое? глаголет Господь вседержитель.

А тепер ублага́йте ви Боже лице, і хай стане для нас милости́вим, з ваших рук це було́, то хіба кому з вас Він обличчя піді́йме? говорить Господь Саваот.

И ныне умилостивите лице Бога вашего и помолитеся ему, (да помилует вы). В руках ваших быша сия, аще прииму от вас лица ваша? глаголет Господь вседержитель.

Нехай хто серед вас замкне двері святині, і не бу́де нада́рмо освічувати Мого же́ртівника! Я не маю вподо́би до вас, говорить Господь Савао́т, і з ваших рук не вподо́баю да́ру!

Зане и в вас затворятся двери, и не возгнетите огня олтареви моему туне: несть воля моя в вас, глаголет Господь вседержитель, и жертвы не прииму от рук ваших.

Бо від сходу сонця й аж по за́хід його́ звеличи́ться Йме́ння Моє між наро́дами, і ка́диться в кожному місці для Ймення Мого дар чистий, бо звели́читься Ймення Моє між наро́дами, каже Госпо́дь Савао́т.

Зане от восток солнца и до запад имя мое прославися во языцех, и на всяцем месте фимиам приносится имени моему и жертва чиста: зане велие имя мое во языцех, глаголет Господь вседержитель.

Ви ж Його зневажа́єте, ка́жучи: „Трапе́за Господня — вона занечи́щена, й дохід її, обри́джена страва її“.

Вы же скверните е глаголюще: трапеза Господня осквернена есть, и возлагаемая брашна его уничтожена быша.

І до того говорите: „Ось стільки пра́ці!“ і ним нехтуєте, — говорить Госпо́дь Савао́т, — і прино́сите кра́дене, і кульга́ве та хворе, і таку жертву хлібну прино́сите. Чи буде воно Мені миле з рук ваших? говорить Госпо́дь.

И ресте: сия от злострадания суть. И отдунух я, глаголет Господь вседержитель. И внесосте хищения и хромая и недужная, и приведете я на жертву, еда прииму их от рук ваших? глаголет Господь вседержитель.

І прокля́тий обма́нець, що в ста́ді його є саме́ць, а він обіцяє та в жертву дає Господе́ві зіпсуте, А Я Цар великий, — говорить Госпо́дь, — і серед наро́дів грізне́ Моє Ймення!

И проклят, иже бе силен, и бе ему в стаде его мужеск пол, и обет его на нем, и жрет растленное Господеви: зане Царь велий аз есмь, глаголет Господь вседержитель, и имя мое светло во языцех.

« 14 глава 2 глава »