Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

Понеже убо мнози начаша чинити повесть о извествованных в нас вещех,

як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

якоже предаша нам, иже исперва самовидцы и слуги бывшии словесе:

тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

изволися и мне последовавшу выше вся испытно, поряду писати тебе, державный феофиле,

щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

да разумееши, о нихже научился еси словесех утверждение.

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

Бысть во дни ирода царя иудейска, иерей некий, именем захариа, от дневныя чреды авиани: и жена его от дщерей аароновех, и имя ей елисаветь.

І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

Беста же праведна оба пред Богом, ходяща во всех заповедех и оправданиих Господних безпорочна.

А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

И не бе има чада, понеже елисаветь бе неплоды, и оба заматоревша во днех своих беста.

І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

Бысть же служащу ему в чину чреды своея пред Богом,

за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

по обычаю священничества ключися ему покадити вшедшу в церковь Господню:

Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

и все множество людий бе молитву дея вне, в год фимиама:

І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

явися же ему ангел Господень, стоя о десную олтаря кадилнаго:

І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

и смутися захариа видев, и страх нападе нань.

А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

Рече же к нему ангел: не бойся, захарие: зане услышана бысть молитва твоя, и жена твоя елисаветь родит сына тебе, и наречеши имя ему иоанн:

І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

и будет тебе радость и веселие, и мнози о рождестве его возрадуются:

Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

будет бо велий пред Господем: и вина и сикера не имать пити, и Духа святаго исполнится еще из чрева матере своея:

І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

и многих от сынов израилевых обратит ко Господу Богу их:

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

и той предидет пред ним духом и силою илииною, обратити сердца отцем на чада, и противныя в мудрости праведных, уготовати Господеви люди совершены.

І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

И рече захариа ко ангелу: по чесому разумею сие? аз бо есмь стар, и жена моя заматоревши во днех своих.

А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

И отвещав ангел рече ему: аз есмь гавриил предстояй пред Богом, и послан есмь глаголати к тебе и благовестити тебе сия:

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

и се, будеши молчя и не могий проглаголати, до негоже дне будут сия: зане не веровал еси словесем моим, яже сбудутся во время свое.

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

И беша людие ждуще захарию: и чудяхуся коснящу ему в церкви.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

Изшед же не можаше глаголати к ним: и разумеша, яко видение виде в церкви: и той бе помавая им, и пребываше нем.

І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

И бысть яко исполнишася дние службы его, иде в дом свой.

А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

По сих же днех зачат елисаветь жена его, и таяшеся месяц пять, глаголющи:

„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

яко тако мне сотвори Господь во дни, в няже призре отяти поношение мое в человецех.

А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

В месяц же шестый послан бысть ангел гавриил от Бога во град галилейский, емуже имя назарет,

до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

к Деве обрученней мужеви, емуже имя иосиф, от дому давидова: и имя Деве Мариамь.

І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

И вшед к ней ангел рече: радуйся, благодатная: Господь с тобою: благословена ты в женах.

Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

Она же видевши смутися о словеси его и помышляше, каково будет целование сие.

А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

И рече ангел ей: не бойся, Мариамь: обрела бо еси благодать у Бога.

І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

И се зачнеши во чреве, и родиши сына, и наречеши имя ему Иисус:

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

сей будет велий, и Сын вышняго наречется: и даст ему Господь Бог престол давида отца его:

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

и воцарится в дому иаковли во веки, и Царствию его не будет конца.

А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

Рече же Мариамь ко ангелу: како будет сие, идеже мужа не знаю?

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

И отвещав ангел рече ей: Дух святый найдет на тя, и сила вышняго осенит тя: темже и раждаемое свято наречется Сын Божий:

А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

и се, елисаветь южика твоя, и та зачат сына в старости своей: и сей месяц шестый есть ей нарицаемей неплоды:

Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

яко не изнеможет у Бога всяк глагол.

А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

Рече же Мариамь: се, раба Господня: буди мне по глаголу твоему. И отиде от нея ангел.

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

Воставши же Мариамь во дни тыя, иде в горняя со тщанием, во град иудов:

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

и вниде в дом захариин и целова елисаветь.

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

И бысть яко услыша елисаветь целование Мариино, взыграся младенец во чреве ея: и исполнися Духа свята елисаветь,

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

и возопи гласом велиим, и рече: благословена ты в женах, и благословен плод чрева твоего:

І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

и откуду мне сие, да приидет Мати Господа моего ко мне?

Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

се бо, яко бысть глас целования твоего во ушию моею, взыграся младенец радощами во чреве моем:

Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

и блаженна веровавшая, яко будет совершение глаголанным ей от Господа.

А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

И рече Мариамь: величит душа моя Господа,

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

и возрадовася дух мой о Бозе спасе моем:

що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

яко призре на смирение рабы своея: се бо, отныне ублажат мя вси роди:

бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

яко сотвори мне величие сильный, и свято имя его:

і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

и милость его в роды родов боящымся его:

Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

сотвори державу мышцею своею: расточи гордыя мыслию сердца их?

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

низложи сильныя со престол, и вознесе смиренныя:

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

алчущыя исполни благ и богатящыяся отпусти тщы:

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

восприят израиля отрока своего, помянути милости,

як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

якоже глагола ко отцем нашым, аврааму и семени его до века.

І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

Пребысть же Мариамь с нею яко три месяцы и возвратися в дом свой.

А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

Елисавети же исполнися время родити ей, и роди сына.

І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

И слышаша окрест живущии и ужики ея, яко возвеличил есть Господь милость свою с нею: и радовахуся с нею.

І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

И бысть во осмый день, приидоша обрезати отроча, и нарицаху е именем отца его, захарию.

І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

И отвещавши мати его рече: ни, но да наречется иоанн.

А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

И реша к ней, яко никтоже есть в родстве твоем, иже нарицается именем тем.

І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

И помаваху отцу его, еже како бы хотел нарещи е.

Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

И испрошь дщицу, написа, глаголя: иоанн будет имя ему. И чудяхуся вси.

І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

Отверзошася же уста его абие и язык его, и глаголаше благословя Бога.

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

И бысть на всех страх живущих окрест их: и во всей стране иудейстей поведаеми бяху вси глаголи сии.

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

И положиша вси слышавшии в сердцы своем, глаголюще: что убо отроча сие будет? И рука Господня бе с ним.

Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

И захариа отец его исполнися Духа свята, и пророчествова, глаголя:

„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

благословен Господь Бог израилев, яко посети и сотвори избавление людем своим:

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

и воздвиже рог спасения нам, в дому давида отрока своего:

як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

якоже глагола усты святых сущих от века пророк его,

що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

спасение от враг наших и из руки всех ненавидящих нас:

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

сотворити милость со отцы нашими и помянути завет святый свой,

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

клятву, еюже клятся ко аврааму отцу нашему, дати нам,

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

без страха, из руки враг наших избавльшымся,

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

служити ему преподобием и правдою пред ним вся дни живота нашего.

Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

И ты, отроча, пророк вышняго наречешися: предидеши бо пред лицем Господним, уготовати пути его,

щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

дати разум спасения людем его, во оставление грех их,

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

милосердия ради милости Бога нашего, в нихже посетил есть нас восток свыше,

щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

просветити во тме и сени смертней седящыя, направити ноги нашя на путь мирен.

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

Отроча же растяше и крепляшеся духом: и бе в пустынех до дне явления своего ко израилю.

« 16 глава 2 глава »