2 Петра 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Петра
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

Симеон Петро, раб та апо́стол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноці́нну віру в праведності Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа:

Симон петр, раб и посланник Иисус Христов, равночистную с нами получившими веру в правде Бога нашего и спаса Иисуса Христа:

благодать вам та мир нехай примно́житься в пізна́нні Бога й Ісуса, Господа нашого!

благодать вам и мир да умножится в познании Бога, и Христа Иисуса Господа нашего.

Усе, що потрібне для життя та побожности, подала́ нам Його Божа сила пізна́нням Того, Хто покликав нас славою та чесно́тою.

Яко вся нам Божественныя силы его, яже к животу и благочестию, подана разумом призвавшаго нас славою и добродетелию.

Через них даро́вані нам цінні та великі обі́тниці, щоб ними ви стали уча́сниками Божої Істо́ти, утікаючи від пожадливого світового тління.

имиже честная нам и великая обетования даровашася, да сих ради будете Божественнаго причастницы естества, отбегше, яже в мире, похотныя тли:

Тому́ докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесно́ту, а в чесно́ті — пізна́ння,

и в самое же сие, тщание все привнесше, подадите в вере вашей добродетель, в добродетели же разум,

а в пізнанні — стри́мання, а в стри́манні — терпеливість, а в терпеливості — благоче́стя,

в разуме же воздержание, в воздержании же терпение, в терпении же благочестие,

а в благочесті — брате́рство, а в братерстві — любов.

во блгочестии же братолюбие, в братолюбии же любовь.

Бо коли це в вас є та примно́жується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізна́ння Господа нашого Ісуса Христа.

Сия бо сущая в вас и множащаяся, не праздных ниже безплодных сотворят вы в Господа нашего Иисуса Христа познание:

А хто цього не має, той сліпий, короткозо́рий, він забув про очи́щення з своїх давніх гріхів.

емуже бо несть сих, слеп есть, мжай, забвение приемь очищения древних своих грехов.

Тому́, браття, тим більше дба́йте чинити міцни́м своє покли́кання та ви́брання, бо, ро́блячи так, ви ніко́ли не спіткне́тесь.

Темже паче, братие, потщитеся известно ваше звание и избрание творити: сия бо творяще, не имате согрешити никогдаже,

Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.

сице бо обилно приподастся вам вход в вечное Царство Господа нашего и спаса Иисуса Христа.

Тому то ніко́ли я не зане́дбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впе́внені в тепе́рішній правді.

Сего ради не обленюся воспоминати присно вам о сих, аще и ведите, и утверждени есте в настоящей истине.

Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спону́кувати вас нага́дуванням,

Праведно бо мню, донележе есмь в сем телеси, возставляти вас воспоминанием,

знаючи, що я незаба́ром повинен покинути оселю свою, як і Госпо́дь наш Ісус Христос об'явив мені.

ведый, яко скоро есть отложение телесе моего, якоже и Господь наш Иисус Христос сказа мне.

А я пильнуватиму, щоб ви й по моє́му відхо́ді за́вжди мали це в пам'яті.

Потщуся же и всегда имети вас по моем исходе память о сих творити.

Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байка́ми, але бувши самови́дцями Його ве́личі.

Не ухищренным бо баснем последовавше сказахом вам силу и пришествие Господа нашего Иисуса Христа, но самовидцы бывше величествия онаго.

Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“

Прием бо от Бога Отца честь и славу, гласу пришедшу к нему от велелепныя славы. сей есть Сын мой возлюбленныи, о немже аз благоизволих.

І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.

И сей глас мы слышахом с небесе сшедшь, с ним суще на горе святей.

І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвидня́тися, і світова́ зірни́ця засяє у ваших серцях,

И имамы известнейшее пророческое слово: емуже внимающе якоже светилу сияющу в темнем месте, добре творите, дондеже день озарит, и денница возсияет в сердцах ваших,

бо ви знаєте перше про те, що жодне проро́цтво в Писа́нні від власного ви́яснення не залежить.

сие прежде ведуще, яко всяко пророчество книжное по своему сказанию не бывает.

Бо проро́цтва ніко́ли не було з волі лю́дської, а звіщали його святі Божі му́жі, прова́джені Духом Святим.

Ни бо волею бысть когда человеком пророчество, но от святаго Духа просвещаеми глаголаша святии Божии человецы.

« 5 глава 2 глава »