Тита 1 глава

Послання св. апостола Павла до Тита
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

Павло́, раб Божий, а апо́стол Ісуса Христа, по вірі ви́браних Божих і пізна́нні правди, що за благоче́стям,

павел, раб Божий, апостол же Иисус Христов, по вере избранных Божиих и разуму истины, яже по блгочистию,

в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необма́нливий Бог,

о уповании жизни вечныя, юже обетова неложный Бог прежде лет вечных,

і ча́су свого з'явив Слово Своє в пропові́данні, що дору́чене було мені з наказу Спасителя нашого Бога, —

яви же во времена своя слово свое проповеданием, еже мне поручено бысть по повелению спасителя нашего Бога:

до Тита, щирого сина за спільною ві́рою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!

титу, присному чаду по общей вере: благодать, милость, мир от Бога оца и Господа Иисуса Христа спаса нашего.

Я для того тебе полиши́в був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настанови́в по містах, як тобі я звелів, —

Сего ради оставих тя в крите, да недокончанная исправиши и устроиши по всем градом пресвитеры, якоже тебе аз повелех:

коли хто бездога́нний, муж єдиної дружи́ни, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухня́ність.

аще кто есть непорочен, единыя жены муж, чада имый верна, не во укорении блуда, или непокорива.

Бо єпи́скоп мусить бути бездоганний, як Божий доморя́дник, не самолюбний, не гнівли́вий, не п'яни́ця, не заводія́ка, не кори́сливий,

Подобает бо епископу без порока быти, якоже Божию строителю: не себе угождающу, (не дерзу, не напрасливу,) не гневливу, не пиянице, не биице, не скверностяжательну,

але гостинний до при́ходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стри́маний,

но страннолюбиву, благолюбцу, целомудренну, праведну, преподобну, воздержателну,

що трима́ється вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних.

держащемуся вернаго словесе по учению, да силен будет и утешати во здравем учении, и противящыяся обличати.

Багато бо є неслухня́них, марносло́вців, зводників, особливо ж з обрізаних, —

Суть бо мнози непокориви, суесловцы и умом прельщени, наипаче же сущии от обрезания,

їм треба уста́ затуляти: вони ці́лі доми баламу́тять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудно́го.

ихже подобает уста заграждати: иже вся домы развращают, учаще яже не подобает, сквернаго ради прибытка.

Сказав один з них, їхній власний пророк: „Крітяни за́вжди брехливі, люті звірі, черева́ні ліниві“!

Рече же некто от них, свой им пророк: критяне присно лживи, злии зверие, утробы праздныя.

Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були́,

Свидетельство сие истинно есть. еяже ради вины обличай их нещадно, да здрави будут в вере,

і на юдейські байки́ не вважали, ані на нака́зи людей, що від правди відверта́ються.

не внимающе иудейским баснем, ни заповедем человек отвращающихся от истины.

Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечи́стилися і розум їхній, і сумління.

Вся убо чиста чистым: оскверненым же и неверным ничтоже чисто, но осквернися их и ум и совесть.

Вони тве́рдять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі́ й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні.

Бога исповедуют ведети, а делы отмещутся его, мерзцы суще и непокориви и на всякое дело благое неискусни.

« 4 глава 2 глава »