Євреїв 1 глава

Послання до євреїв
Переклад Огієнка → Елизаветинская на русском

Багато разі́в і багатьма́ способа́ми в давнину́ промовляв був Бог до отців через пророків,

Многочастне и многообразне древле Бог глаголавый отцем во пророцех,

а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настанови́в за Наслідника всього, що Ним і віки́ Він створив.

в последок дний сих глагола нам в Сыне, егоже положи наследника всем, имже и веки сотвори.

Він був сяєвом слави та образом істоти Його, трима́в усе словом сили Своєї, учинив Собою очи́щення наших гріхів, — і засів на прави́ці величности на висоті.

Иже сый сияние славы и образ ипостаси его, нося же всяческая глаголом силы своея, собою очищение сотворив грехов наших, седе о десную престола величествия на высоких,

Він остільки був ліпший понад анголі́в, оскільки славніше за них успадкува́в Ім'я́.

толико лучший быв ангелов, елико преславнее паче их наследствова имя.

Кому́ бо коли з анголів Він промовив: „Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив“! І зно́ву: „Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина“!

Кому бо рече когда от ангел: Сын мой еси ты, аз днесь родих тя? И паки: аз буду ему во Отца, и той будет мне в Сына?

І коли знов Він уводить на світ Перворі́дного, то гово́рить: „І нехай Йому вкло́няться всі анголи Божі“.

Егда же паки вводит первороднаго во вселенную, глаголет: и да поклонятся ему вси ангели Божии.

А про анголів Він говорить: „Ти чиниш духів ангола́ми Своїми, а палю́чий огонь — Своїми слугами“.

И ко ангелом убо глаголет: творяй ангелы своя духи и слуги своя огнь палящь.

А про Сина: „Престол Твій, о Боже, навік віку; бе́рло Твого царюва́ння — бе́рло праведности.

К Сыну же: престол твой, Боже, в век века: жезл правости жезл Царствия твоего:

Ти полюбив праведність, а беззако́ння знена́видів; через це намасти́в Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж дру́зів Твоїх“.

возлюбил еси правду и возненавидел еси беззаконие: сего ради помаза тя, Боже, Бог твой елеем радости паче причастник твоих.

І: „Ти, Господи, землю колись закла́в, а небо — то чин Твоїх рук.

И (паки): в начале ты, Господи, землю основал еси, и дела руку твоею суть небеса:

Загинуть вони, а Ти будеш стояти, — всі вони, як той одяг, поста́ріють.

та погибнут, ты же пребываеши: и вся, якоже риза, обетшают,

Як одежу, їх змі́ниш, — і минуться вони, а Ти за́вжди Той Са́мий, і роки Твої не закі́нчаться“!

и яко одежду свиеши их, и изменятся: ты же тойжде еси, и лета твоя не оскудеют.

Кому з анголів Він промовив коли: „Сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“!

Кому же от ангел рече когда: седи о десную мене, дондеже положу враги твоя подножие ног твоих?

Чи не всі вони ду́хи служебці, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?

Не вси ли суть служебнии дуси, в служение посылаеми за хотящих наследовати спасение?

« 1 глава 2 глава »