Даниїла 1 глава

Книга пророка Даниїла
Переклад Огієнка → Елизаветинская Библия

За третього року царюва́ння Йояки́ма, Юдиного царя, прийшов Навуходоно́сор, цар вавилонський, до Єрусалиму, та й обліг його́.

Въ лѣ́то тре́тїе ца́рства ї҆ѡакі́ма царѧ̀ ї҆ѹ́дина, прїи́де навѹходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскъ на ї҆ер҇ли́мъ и҆ воева́ше на́нь.

І дав Госпо́дь в його руку Йояки́ма, Юдиного царя, та частину по́суду Божого дому, і він відправив їх до кра́ю вавилонського, до дому свого бога, а по́суд відправив до скарбни́чного дому свого бога.

И҆ дадѐ гд҇ь въ рѹ́цѣ є҆гѡ̀ ї҆ѡакі́ма царѧ̀ ї҆ѹ́дина и҆ ѿ ча́сти сосѹ́дѡвъ хра́ма бж҃їѧ. И҆ принесѐ ѧ҆̀ въ зе́млю сеннаа́ръ въ до́мъ бо́га своегѡ̀ и҆ сосѹ́ды внесѐ въ до́мъ сокро́вищный бо́га своегѡ̀.

І сказав цар до Ашпеназа, начальника його е́внухів, щоб приве́сти з Ізраїлевих синів, і з царсько́го, і з шляхе́тського роду,

И҆ речѐ ца́рь ко а҆сфане́зѹ, старѣ́йшинѣ є҆ѵнѹ́хѡвъ свои́хъ, ввестѝ ѿ сынѡ́въ плѣ́на ї҆и҃лева и҆ ѿ пле́мене ца́рска и҆ ѿ кнѧзе́й

юнакі́в, що нема в них жодної ва́ди, і вони вродли́вого ви́гляду та розумні в усякій мудрості, і здібні до знання́, і розуміють науку, і щоб у них була́ мото́рність служи́ти в царсько́му пала́ці, і щоб навчати їх книг та мови халдеїв.

ю҆́ношы, на ни́хже нѣ́сть поро́ка, и҆ дѡбры̀ зра́комъ и҆ смы́слєны во всѧ́цѣй премѹ́дрости, и҆ вѣ́дѹщыѧ ѹ҆мѣ́нїе и҆ размышлѧ́ющыѧ ра́зѹмъ, и҆ и҆̀мже є҆́сть крѣ́пость въ ни́хъ, є҆́же предстоѧ́ти въ домѹ̀ пред̾ царе́мъ и҆ наѹчи́ти ѧ҆̀ кни́гамъ и҆ ѧ҆зы́кѹ халде́йскѹ.

І призна́чив їм цар щоденну пожи́ву, з царсько́ї ї́жі та з вина, що сам його пив, а на їхнє вихова́ння — три роки, а по закі́нченні їх стануть вони перед царськи́м обличчям.

И҆ повелѣ̀ и҆̀мъ (даѧ́ти) ца́рь по всѧ҄ дни҄ ѿ трапе́зы царе́вы и҆ ѿ вїна̀ питїѧ̀ своегѡ̀ и҆ корми́ти и҆̀хъ лѣ҄та трѝ, и҆ пото́мъ ста́ти пред̾ царе́мъ.

І були́ серед них з Юдиних синів Даниїл, Ана́нія, Мисаї́л та Аза́рія.

И҆ бы́сть въ ни́хъ ѿ сынѡ́въ ї҆ѹ́диныхъ данїи́лъ и҆ а҆на́нїа, и҆ а҆за́рїа и҆ мїсаи́лъ.

А нача́льник е́внухів дав їм інші імена́, і дав Даниїлові ім'я́ Валтаса́р, а Ананії — Шадра́х, а Мисаїлові — Меша́х, а Азарії — Авед-Не́ґо.

И҆ возложѝ и҆̀мъ и҆мена̀ старѣ́йшина є҆ѵнѹ́хѡвъ: данїи́лѹ валтаса́ръ, и҆ а҆на́нїи седра́хъ, и҆ мїсаи́лѹ мїса́хъ, а҆за́рїи же а҆вденагѡ̀.

І поклав Даниїл собі на серце, що він не оскверни́ться ї́жею царя та питво́м, що той сам його пив, і просив від начальника е́внухів, щоб не оскверни́тися.

И҆ положѝ данїи́лъ на се́рдцы свое́мъ, є҆́же не ѡ҆скверни́тисѧ ѿ трапе́зы царе́вы и҆ ѿ вїна̀ питїѧ̀ є҆гѡ̀, и҆ молѝ старѣ́йшинѹ є҆ѵнѹ́хѡвъ, ѩ҆́кѡ да не ѡ҆скверни́тсѧ.

І дав Бог Даниїлові ласку та милість перед начальником е́внухів.

И҆ вдадѐ бг҃ъ данїи́ла въ ми́лость и҆ въ щедрѡ́ты пред̾ старѣ́йшиною є҆ѵнѹ́хѡвъ.

І сказав начальник е́внухів до Даниїла: „Боюсь я свого пана царя, бо він ви́значив вашу ї́жу та ваше питво́. Бо коли б він побачив ваше обличчя худішим, ніж у тих юнакі́в, що вашого віку, то ви зробите мою голову винуватою перед царем“.

И҆ речѐ старѣ́йшина є҆ѵнѹ́хѡвъ данїи́лѹ: бою́сѧ а҆́зъ господи́на моегѡ̀ царѧ̀, заповѣ́давшагѡ ѡ҆ пи́щи ва́шей и҆ питїѝ ва́шемъ, да не когда̀ ѹ҆ви́дитъ лица̀ ва҄ша ѹ҆ны҄ла па́че ѻ҆трокѡ́въ све́рстникѡвъ ва́шихъ, и҆ ѡ҆сѹ́дите главѹ̀ мою̀ царю̀.

І сказав Даниїл до старшо́го, якого начальник е́внухів призна́чив над Даниїлом, Ананією, Мисаїлом та Азарією:

И҆ речѐ данїи́лъ ко а҆мелса́рѹ, є҆го́же приста́ви старѣ́йшина є҆ѵнѹ́хѡвъ къ данїи́лѹ и҆ а҆на́нїи, и҆ а҆за́рїи и҆ мїсаи́лѹ:

„Ви́пробуй но своїх рабів десять день, і нехай дають нам із ярини́, — і ми бу́демо їсти, та воду — і бу́демо пити.

и҆скѹсѝ ѻ҆́троки твоѧ҄ до десѧтѝ дні́й, и҆ да дадѧ́тъ на́мъ ѿ сѣ́менъ земны́хъ, да ѩ҆ди́мъ, и҆ во́дѹ да пїе́мъ:

І нехай з'я́вляться перед тобою наші обличчя та обличчя тих юнакі́в, що їдять царську́ їжу, — і згідно з тим, що побачиш, зроби зо своїми рабами“.

и҆ да ѩ҆вѧ́тсѧ пред̾ тобо́ю ли́ца на҄ша и҆ ли́ца ѻ҆трокѡ́въ ѩ҆дѹ́щихъ ѿ трапе́зы царе́вы, и҆ ѩ҆́коже ѹ҆́зриши, сотворѝ со ѻ҆́трѡки твои́ми.

І той послухався їх у цьому, і випробо́вував їх десять день.

И҆ послѹ́ша и҆̀хъ и҆ и҆скѹсѝ ѧ҆̀ до десѧтѝ дні́й.

А по десяти днях їхній вигляд ви́явився кращим, і вони були здорові́ші на тілі, аніж усі ті юнаки́, що їли царську́ ї́жу.

По сконча́нїи же десѧти́хъ дні́й, ѩ҆ви́шасѧ ли́ца и҆́хъ бла҄га и҆ крѣ҄пка пло́тїю па́че ѻ҆трокѡ́въ ѩ҆дѹ́щихъ ѿ трапе́зы царе́вы.

І цей старший відно́сив їхню їжу та вино їхнього пиття́, а давав їм ярину́.

И҆ бы́сть а҆мелса́ръ ѿе́млѧ ѩ҆́ди и҆́хъ и҆ вїно̀ питїѧ̀ и҆́хъ и҆ даѧ́ше и҆̀мъ сѣ́мена.

А ці че́тверо юнакі́в, — дав їм Бог пізна́ння та розумі́ння в кожній книжці та мудрості, а Даниїл розумівся на всякому виді́нні та снах.

И҆ четы́ремъ ѻ҆трокѡ́мъ си҄мъ и҆̀мъ дадѐ и҆̀мъ бг҃ъ смы́слъ и҆ мѹ́дрость во всѧ́цѣй кни́жнѣй премѹ́дрости: данїи́лъ же разѹ́менъ бы́сть во всѧ́цѣмъ видѣ́нїи и҆ со́нїихъ.

А на кінець тих днів, коли цар сказав приве́сти їх, то начальник е́внухів привів їх перед обличчя Навуходоно́сорове.

И҆ по сконча́нїи тѣ́хъ дні́й, въ нѧ́же речѐ ца́рь привестѝ ѧ҆̀, введѐ ѧ҆̀ старѣ́йшина є҆ѵнѹ́хѡвъ пред̾ навѹходоно́сора.

І цар розмовляв з ними, і зо всіх них жоден не був зна́йдений таким, як Даниїл, Ана́нія, Мисаї́л та Аза́рія. І вони ставали перед царськи́м обличчям.

И҆ бесѣ́дова съ ни́ми ца́рь, и҆ не ѡ҆брѣто́шасѧ ѿ всѣ́хъ и҆́хъ подо́бни данїи́лѹ и҆ а҆на́нїи, и҆ а҆за́рїи и҆ мїсаи́лѹ: и҆ ста́ша пред̾ царе́мъ.

А всяку справу мудрости та розуму, що шукав від них цар, то він знайшов їх уде́сятеро мудрішими від усіх чарівникі́в та заклиначі́в, що були́ в усьому його царстві.

И҆ во всѧ́цѣмъ глаго́лѣ премѹ́дрости и҆ ѹ҆мѣ́нїѧ, ѡ҆ ни́хже вопроша́ше ѿ ни́хъ ца́рь, ѡ҆брѣ́те ѧ҆̀ десѧтери́цею па́че всѣ́хъ ѡ҆баѧ́телей и҆ волхвѡ́въ сѹ́щихъ во все́мъ ца́рствѣ є҆гѡ̀.

І був Даниїл там аж до першого року царя Кі́ра.

И҆ бы́сть данїи́лъ да́же до пе́рвагѡ лѣ́та кѵ́ра царѧ̀.

« 48 глава 2 глава »