Аввакума 1 глава

Книга пророка Авакума
Переклад Огієнка → Елизаветинская Библия

Пророцтво, яке бачив пророк Аваку́м.

Видѣ́нїе, є҆́же ви́дѣ а҆ввакѹ́мъ про҇ро́къ.

Аж до́ки я, Господи, кли́кати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кли́чу: „Наси́льство!“ та Ти не спаса́єш!

Доко́лѣ, гд҇и, воззовѹ̀, и҆ не ѹ҆слы́шиши; возопїю̀ къ тебѣ̀ ѡ҆би́димь, и҆ не и҆зба́виши;

Для чого непра́вість мені Ти показуєш та позира́єш на му́ку? А передо мною грабі́ж та наси́льство, і супере́чка стається, і но́ситься сва́рка.

Вскѹ́ю мнѣ̀ показа́лъ є҆сѝ трѹды̀ и҆ бѡлѣ́зни, смотри́ти стра́сть и҆ нече́стїе; проти́вѹ мнѣ̀ бы́сть сѹ́дъ, и҆ сѹдїѧ̀ взе́млетъ.

Тому то Зако́н припиня́ється, і не виходить до чину наза́всіди право, бо несправедливий вигу́блює праведного, тому правосуддя вихо́дить покри́вленим.

Сегѡ̀ ра́ди разори́сѧ зако́нъ, и҆ не произво́дитсѧ въ соверше́нїе сѹ́дъ: ѩ҆́кѡ нечести́вый преѡби́дитъ првднаго, сегѡ̀ ра́ди и҆зы́детъ сѹ́дъ развраще́нъ.

Пригля́ньтеся ви до наро́дів, і диві́ться, і ду́же здиву́йтесь, бо вчиню́ Я за ваших днів ді́ло, про яке не повірите ви, коли буде розка́зане.

Ви́дите, презо́рливїи, и҆ смотри́те, и҆ чѹди́тесѧ чѹдесє́мъ и҆ и҆зче́зните: поне́же дѣ́ло а҆́зъ дѣ́лаю во дне́хъ ва́шихъ, є҆мѹ́же не и҆́мате вѣ́ровати, а҆́ще кто̀ и҆сповѣ́сть ва́мъ.

Бо оце Я поставлю халде́їв, народ лютий та скорий, що ґрасу́є по широкій землі, щоб захопи́ти оселі, які не його.

Занѐ, сѐ, а҆́зъ возставлѧ́ю халдє́и, ѩ҆зы́къ го́рькїй и҆ бо́рзый, ходѧ́щїй по широта́мъ землѝ, є҆́же наслѣ́дити селє́нїѧ не своѧ҄:

Страшни́й та грізни́й він, — від нього само́го вихо́дить і право його, і вели́кість його.

стра́шенъ и҆ ѩ҆вле́нъ є҆́сть, ѿ негѡ̀ сѹ́дъ є҆гѡ̀ бѹ́детъ, и҆ взѧ́тїе є҆гѡ̀ ѿ негѡ̀ и҆зы́детъ:

І від панте́р його коні швидші, і від вовкі́в вечеро́вих люті́ші. І розлетя́ться його́ верхівці́, а їздці́ його зда́лека при́йдуть, — вони будуть леті́ти, нена́че орел, що на їжу поспіша́є.

и҆ и҆зско́чатъ па́че ры́сей ко́ни є҆гѡ̀ и҆ быстрѣ́е волкѡ́въ а҆раві́йскихъ, и҆ поѣ́дѹтъ кѡ́нницы є҆гѡ̀ и҆ ѹ҆стремѧ́тсѧ и҆здале́ча и҆ полетѧ́тъ а҆́ки ѻ҆ре́лъ гото́въ на ѩ҆́дь.

Він прихо́дить увесь на наси́льство, а ціль їх обличчя — вперед, і набере́ полоне́них, як то́го піску́.

Сконча́нїе на нечести҄выѧ прїи́детъ, сопротивлѧ́ющыѧсѧ ли́цамъ и҆́хъ проти́вѹ, и҆ собере́тъ ѩ҆́кѡ песо́къ плѣ́нники.

І він глузу́є з царів, а князі́ — сміх для нього. Він сміється з тверди́ні усякої, бо на вал насипа́є землі, і її здобува́є!

И҆ то́й над̾ царьмѝ посмѣе́тсѧ, и҆ мѹчи́телїе и҆гра́нїе є҆гѡ̀, и҆ то́й над̾ всѧ́кою твердѣ́лїю порѹга́етсѧ, и҆ ѡ҆бложи́тъ ва́лъ, и҆ воз̾ѡблада́етъ є҆́ю.

Тоді він несеться, як вітер, і пере́йде, і згріши́ть, бо зро́бить за бога свого́ оцю силу свою́.

Тогда̀ премѣни́тъ дѹ́хъ и҆ пре́йдетъ и҆ помо́литсѧ: сїѧ̀ крѣ́пость бг҃ѹ моемѹ̀.

Хіба ж Ти не відда́вна, о Господи? Боже Ти мій, мій Святий, — не помре́мо! Господи, Ти для суду поставив його́, і, о Скеле, призначив його на кара́ння!

Нѣ́си ли ты̀ и҆сконѝ, гд҇и бж҃е, ст҃ы́й мо́й; и҆ не ѹ҆́мремъ. Гд҇и, на сѹ́дъ ѹ҆чини́лъ є҆сѝ є҆го̀, и҆ созда́ мѧ ѡ҆блича́ти наказа́нїе є҆гѡ̀.

Твої очі зана́дто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на наси́льство дивитись не можеш. Чому ж дивишся Ти на грабі́жників, мовчиш, коли несправедливий винищує справедливішого від се́бе?

Чи́сто ѻ҆́ко є҆́же не ви́дѣти ѕла̀ и҆ взира́ти на трѹды̀ болѣ́знєнныѧ: вскѹ́ю призира́еши на презѡ́рливыѧ; премолчава́еши, є҆гда̀ пожира́етъ нечести́вый првднаго;

Ти ж маєш людей, як у морі тих риб, немов ту черву́, що пана над нею нема.

и҆ сотвори́ши человѣ́ки ѩ҆́кѡ ры҄бы мѡрскі́ѧ и҆ ѩ҆́кѡ га́ды не и҆мѹ́щыѧ старѣ́йшины.

Усе́ це грабіжник витя́гує ву́дкою, своїм не́водом тя́гне оце́, та збирає оце́ в свою сітку, тому ті́шиться він та радіє.

Сконча́нїе ѹ҆́дою восхи́ти и҆ привлечѐ є҆го̀ мре́жею и҆ собра̀ є҆го̀ сѣтьмѝ свои́ми: сегѡ̀ ра́ди возвесели́тсѧ и҆ возра́дѹетсѧ се́рдце є҆гѡ̀:

Тому жертву прино́сить він не́водові, — і ка́дить для сітки своєї, бо від них ситий у́діл його та добі́рна пожи́ва його!

сегѡ̀ ра́ди пожре́тъ мре́жи свое́й и҆ покади́тъ сѣ́ть свою̀, ѩ҆́кѡ тѣ́ми разблажѝ ча́сть свою̀ и҆ пи҄щи своѧ҄ и҆збра҄нныѧ:

Чи на це випоро́жнює він свого не́вода, і за́вжди гото́в убивати наро́ди без милости?

сегѡ̀ ра́ди простре́тъ мре́жѹ свою̀ и҆ пр҇нѡ и҆збива́ти ѩ҆зы́кѡвъ не пощади́тъ.

« 3 глава 2 глава »