Матвія 1 глава

Євангелія від св. Матвія
Переклад Огієнка → Елизаветинская Библия

Книга родово́ду Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового:

Кни́га родства̀ ї҆и҃са хр҇та̀, сн҃а дв҃дова, сн҃а а҆враа́млѧ.

Авраа́м породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його.

А҆враа́мъ родѝ ї҆саа́ка. Ї҆саа́къ же родѝ ї҆а́кова. Ї҆а́ковъ же родѝ ї҆ѹ́дѹ и҆ бра́тїю є҆гѡ̀.

Юда ж породив Фаре́са та За́ру від Тама́ри. Фаре́с же породив Есро́ма, а Есро́м породив Арама.

Ї҆ѹ́да же родѝ фаре́са и҆ за́рѹ ѿ ѳама́ры. Фаре́съ же родѝ є҆сро́ма. Є҆сро́мъ же родѝ а҆ра́ма.

А Ара́м породив Амінадава, Амінада́в же породив Наассона, а Наассо́н породив Салмона.

А҆ра́мъ же родѝ а҆мїнада́ва. А҆мїнада́въ же родѝ наассѡ́на. Наассѡ́нъ же родѝ салмѡ́на.

Салмо́н же породив Воо́за від Раха́ви, а Воо́з породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея.

Салмѡ́нъ же родѝ воо́за ѿ раха́вы. Воо́зъ же родѝ ѡ҆ви́да ѿ рѹ́ѳы. Ѡ҆ви́дъ же родѝ ї҆ессе́а.

А Єссе́й породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урі́євої.

Ї҆ессе́й же родѝ дв҃да царѧ̀. Дв҃дъ же ца́рь родѝ соломѡ́на ѿ ѹ҆рі́ины.

Соломо́н же породив Ровоама, а Ровоа́м породив Авію, а Аві́я породив Асафа.

Соломѡ́нъ же родѝ ровоа́ма. Ровоа́мъ же родѝ а҆ві́ю. А҆ві́а же родѝ а҆́сѹ.

Аса́ф же породив Йосафата, а Йосафа́т породив Йорама, Йора́м же породив Озію.

А҆́са же родѝ ї҆ѡсафа́та. Ї҆ѡсафа́тъ же родѝ ї҆ѡра́ма. Ї҆ѡра́мъ же родѝ ѻ҆зі́ю.

Озі́я ж породив Йоатама, а Йоата́м породив Ахаза, Аха́з же породив Єзекію.

Ѻ҆зі́а же родѝ ї҆ѡаѳа́ма. Ї҆ѡаѳа́мъ же родѝ а҆ха́за. А҆ха́зъ же родѝ є҆зекі́ю.

А Єзекі́я породив Манасію, Манасі́я ж породив Амоса, а Амо́с породив Йосію.

Є҆зекі́а же родѝ манассі́ю. Манассі́а же родѝ а҆мѡ́на. А҆мѡ́нъ же родѝ ї҆ѡсі́ю.

Йосі́я ж породив Йояки́ма, Йояки́м породи́в Єхонію й братів його за вавилонського пересе́лення.

Ї҆ѡсі́а же родѝ ї҆ехо́нїю и҆ бра́тїю є҆гѡ̀, въ преселе́нїе вавѷлѡ́нское {Ст. 11 въ нѣ́кїихъ гре́ч.: ї҆ѡсі́а же родѝ ї҆ѡакі́ма и҆ бра́тїю є҆гѡ̀. Ї҆ѡакі́мъ же родѝ ї҆ехо́нїю въ преселе́нїе вавѷлѡ́нское.}.

А по вавилонськім пересе́ленні Єхо́нія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зорова́веля.

По преселе́нїи же вавѷлѡ́нстѣмъ, ї҆ехо́нїа родѝ салаѳі́илѧ. Салаѳі́иль же родѝ зорова́велѧ.

Зорова́вель же породив Авіюда, а Авію́д породив Еліякима, а Еліяки́м породив Азора.

Зорова́вель же родѝ а҆вїѹ́да. А҆вїѹ́дъ же родѝ є҆лїакі́ма. Є҆лїакі́мъ же родѝ а҆зѡ́ра.

Азо́р же породив Садока, а Садо́к породив Ахіма, а Ахі́м породив Еліюда.

А҆зѡ́ръ же родѝ садѡ́ка. Садѡ́къ же родѝ а҆хі́ма. А҆хі́мъ же родѝ є҆лїѹ́да.

Елію́д же породив Елеазара, а Елеаза́р породив Маттана, а Матта́н породив Якова.

Є҆лїѹ́дъ же родѝ є҆леаза́ра. Є҆леаза́ръ же родѝ матѳа́на. Матѳа́нъ же родѝ ї҆а́кѡва.

А Яків породив Йо́сипа, мужа Марі́ї, що з неї родився Ісу́с, зва́ний Христо́с.

Ї҆а́кѡвъ же родѝ ї҆ѡ́сифа, мѹ́жа мр҃і́ина, и҆з̾ неѧ́же роди́сѧ ї҆и҃съ, глаго́лемый хр҇то́съ.

А всіх поколінь від Авраама аж до Давида — чотирна́дцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського пересе́лення — чотирна́дцять поколінь, і від вавилонського пересе́лення до Христа — поколінь чотирна́дцять.

Всѣ́хъ же родѡ́въ ѿ а҆враа́ма до дв҃да ро́дове четырена́десѧте: и҆ ѿ дв҃да до преселе́нїѧ вавѷлѡ́нскаго ро́дове четырена́десѧте: и҆ ѿ преселе́нїѧ вавѷлѡ́нскаго до хр҇та̀ ро́дове четырена́десѧте.

Наро́дження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йо́сипом, то перш, ніж зійшлися вони, ви́явилося, що вона має в утро́бі від Духа Святого.

(За҄ 2.) Ї҆и҃съ хр҇то́во рж҇тво̀ си́це бѣ̀: ѡ҆брѹче́ннѣй бо бы́вши мт҃ри є҆гѡ̀ мр҃і́и ї҆ѡ́сифови, пре́жде да́же не сни́тисѧ и҆́ма, ѡ҆брѣ́тесѧ и҆мѹ́щи во чре́вѣ ѿ дх҃а ст҃а.

А Йо́сип, муж її, бувши праведний, і не бажавши осла́вити її, хотів тайкома́ відпустити її.

Ї҆ѡ́сифъ же мѹ́жъ є҆ѧ̀, првднъ сы́й и҆ не хотѧ̀ є҆ѧ̀ ѡ҆бличи́ти, восхотѣ̀ та́й пѹсти́ти ю҆̀.

Коли ж він те поду́мав, ось з'явивсь йому а́нгол Господній у сні, промовляючи: „Йо́сипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружи́ну свою, бо зача́те в ній — то від Духа Святого.

Сїѧ҄ же є҆мѹ̀ помы́слившѹ, сѐ, а҆́гг҃лъ гд҇ень во снѣ̀ ѩ҆ви́сѧ є҆мѹ̀, глаго́лѧ: ї҆ѡ́сифе, сы́не дв҃довъ, не ѹ҆бо́йсѧ прїѧ́ти мр҃їа́мъ жены̀ твоеѧ̀: ро́ждшеебосѧ въ не́й, ѿ дх҃а є҆́сть ст҃а:

І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йме́ння Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.

роди́тъ же сн҃а, и҆ нарече́ши и҆́мѧ є҆мѹ̀ ї҆и҃съ: то́й бо сп҃се́тъ лю́ди своѧ҄ ѿ грѣ҄хъ и҆́хъ.

А все оце сталось, щоб збуло́ся ска́зане пророком від Господа, який провіщає:

Сїе́ же всѐ бы́сть, да сбѹ́детсѧ рече́нное ѿ гд҇а про҇ро́комъ, глаго́лющимъ:

„Ось діва в утробі зачне́, і Сина породить, і назвуть Йому Йме́ння Еммануїл“, що в перекладі є: З нами Бог“.

сѐ, дв҃а во чре́вѣ прїи́метъ и҆ роди́тъ сн҃а, и҆ нарекѹ́тъ и҆́мѧ є҆мѹ̀ є҆мманѹ́илъ, є҆́же є҆́сть сказа́емо: съ на́ми бг҃ъ.

Як прокинувся ж Йо́сип зо сну, то зробив, як звелів йому ангол Господній, — і прийняв він дружи́ну свою.

Воста́въ же ї҆ѡ́сифъ ѿ сна̀, сотворѝ ѩ҆́коже повелѣ̀ є҆мѹ̀ а҆́гг҃лъ гд҇ень, и҆ прїѧ́тъ женѹ̀ свою̀,

І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому йме́ння Ісу́с.

и҆ не зна́ѧше є҆ѧ̀, до́ндеже родѝ сн҃а своего̀ пе́рвенца, и҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мѹ̀ ї҆и҃съ.

« 4 глава 2 глава »