1 Петра 1 глава

Перше соборне послання св. апостола Петра
Переклад Огієнка → Елизаветинская Библия

Петро, апо́стол Ісуса Христа, захожа́нам Розпоро́шення: По́нту, Гала́тії, Каппадокі́ї, Азії й Віфі́нії, ви́браним

Пе́тръ, а҆п҇лъ ї҆и҃съ хр҇то́въ, и҆збра҄ннымъ прише́лцємъ разсѣ́ѧнїѧ по́нта, галаті́и, каппадокі́и, а҆сі́и и҆ вїѳѷні́и,

із передба́чення Бога Отця, посвя́ченням Духа, на покору й окро́плення кров'ю Ісуса Христа: нехай примно́житься вам благодать та мир!

по прозрѣ́нїю бг҃а ѻ҆ц҃а̀, во ст҃ы́ни дх҃а, въ послѹша́нїе и҆ кропле́нїе кро́ве ї҆и҃съ хр҇то́вы: блгдть ва́мъ и҆ ми́ръ да ѹ҆мно́житсѧ.

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскре́сення з мертвих Ісуса Христа,

(За҄.) Блг҇ве́нъ бг҃ъ и҆ ѻ҆ц҃ъ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀, и҆́же по мно́зей свое́й мл҇ти порожде́й на́съ во ѹ҆пова́нїе жи́во воскр҇нїемъ ї҆и҃съ хр҇то́вымъ ѿ ме́ртвыхъ,

на спа́дщину нетлінну й непорочну та нев'яну́чу, заховану в небі для вас,

въ наслѣ́дїе нетлѣ́нно и҆ нескве́рно и҆ неѹвѧда́емо, соблюде́но на нб҃сѣ́хъ ва́съ ра́ди,

що ви бережені силою Божою через віру на спасі́ння, яке готове з'явитися останнього ча́су.

и҆̀же си́лою бж҃їею соблюда́еми є҆стѐ чрез̾ вѣ́рѹ, во сп҇нїе гото́вое ѩ҆ви́тисѧ во вре́мѧ послѣ́днее.

Тіштеся з того, засмучені тро́хи тепер, якщо треба, всілякими випробо́вуваннями,

Ѡ҆ не́мже ра́дѹйтесѧ, ма́лѡ нн҃ѣ, а҆́ще лѣ́по є҆́сть, приско́рбни бы́вше въ разли́чныхъ напа́стѣхъ:

щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробо́вується, на похвалу́, і честь, і славу при з'я́вленні Ісуса Христа.

да и҆скѹше́нїе ва́шеѧ вѣ́ры многочестнѣ́йше зла́та ги́бнѹща, ѻ҆гне́мъ же и҆скѹше́на, ѡ҆брѧ́щетсѧ въ похвалѹ̀ и҆ че́сть и҆ сла́вѹ, во ѿкрове́нїи ї҆и҃съ хр҇то́вѣ,

Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимо́вною й славною радістю,

є҆го́же не ви́дѣвше лю́бите, (и҆) на него́же нн҃ѣ не зрѧ́ще, вѣ́рѹюще же, ра́дѹетесѧ ра́достїю неизглаго́ланною и҆ просла́вленною,

бо досяга́єте мети́ віри вашої — спасі́ння ду́шам.

прїе́млюще кончи́нѹ вѣ́рѣ ва́шей, сп҇нїе дѹша́мъ:

Про це спасі́ння розвідували та допитувалися пророки, що звіщали про благода́ть, призначену вам.

ѡ҆ не́мже сп҇нїи взыска́ша и҆ и҆спыта́ша про҇ро́цы, и҆̀же ѡ҆ ва́шей блгдти прореко́ша,

Вони досліджували, на котри́й чи на який час показував Дух Христів, що в них був, коли Він сповіщав про Христові стражда́ння та славу, що при́йдуть по них.

и҆спыта́юще, въ каково̀ и҆лѝ въ ко́е вре́мѧ ѩ҆влѧ́ше въ ни́хъ дх҃ъ хр҇то́въ, пре́жде свидѣ́телствѹѧ ѡ҆ хр҇то́выхъ стр҇те́хъ, и҆ ѡ҆ сла́вахъ, ѩ҆̀же по си́хъ:

їм відкрито було́, що вони не для себе сами́х, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благові́сників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися анголи.

и҆̀мже ѿкры́сѧ, ѩ҆́кѡ не и҆̀мъ самѣ҄мъ, но на́мъ слѹжа́хѹ сїѧ҄, ѩ҆̀же нн҃ѣ возвѣсти́шасѧ ва́мъ благовѣствова́вшими ва́мъ дх҃омъ ст҃ы́мъ по́сланнымъ съ нб҃сѐ, въ нѧ́же жела́ютъ а҆́гг҃ли прини́кнѹти.

Тому́ то, підперезавши сте́гна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благода́ть, що прино́ситься вам в з'я́вленні Ісуса Христа.

(За҄.) Тѣ́мже, (возлю́бленнїи,) препоѧ́савше чре́сла помышле́нїѧ ва́шегѡ, трезвѧ́щесѧ, соверше́ннѣ ѹ҆пова́йте на приноси́мѹю ва́мъ блгдть ѿкрове́нїемъ ї҆и҃съ хр҇то́вымъ.

Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливо́стей вашого неві́дання,

ѩ҆́кѡ ча҄да послѹша́нїѧ, не преѡбразѹ́ющесѧ пе́рвыми невѣ́дѣнїѧ ва́шего похотѣ҄нїи,

але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім пово́дженні,

но по зва́вшемѹ вы̀ ст҃о́мѹ, и҆ са́ми ст҃и во все́мъ житїѝ бѹ́дите.

бо написано: „Будьте святі, — Я бо святий“!

Занѐ пи́сано є҆́сть: ст҃и бѹ́дите, ѩ҆́кѡ а҆́зъ ст҃ъ є҆́смь.

І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху́ провадьте час вашого тимчасового заме́шкання.

И҆ а҆́ще ѻ҆ц҃а̀ называ́ете нелицемѣ́рнѡ сѹдѧ́ща комѹ́ждо по дѣ́лѹ, со стра́хомъ житїѧ̀ ва́шегѡ вре́мѧ жи́телствѹйте,

I знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марно́го вашого життя, що передане вам від батьків,

вѣ́дѧще, ѩ҆́кѡ не и҆стлѣ́ннымъ сребро́мъ и҆лѝ зла́томъ и҆зба́вистесѧ ѿ сѹ́етнагѡ ва́шегѡ житїѧ̀ ѻ҆тцы҄ пре́даннагѡ,

але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти,

но чт҇но́ю кро́вїю ѩ҆́кѡ а҆́гнца непоро́чна и҆ преч҇та хр҇та̀,

що призначений був іще перед закла́динами світу, але був з'явлений вам за останнього ча́су.

пред̾ѹвѣ́дѣна ѹ҆́бѡ пре́жде сложе́нїѧ мі́ра, ѩ҆́вльшасѧ же въ послѣ҄днѧѧ лѣ҄та ва́съ ра́ди,

Через Нього ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога.

и҆̀же є҆гѡ̀ ра́ди вѣ́рѹете въ бг҃а воздви́гшаго є҆го̀ и҆з̾ ме́ртвыхъ и҆ сла́вѹ є҆мѹ̀ да́вша, ѩ҆́кѡ да вѣ́ра ва́ша и҆ ѹ҆пова́нїе бѹ́детъ на бг҃а.

По́слухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов, і ревно від щирого серця любіть один о́дного,

Дѹ́шы ва́шѧ ѡ҆чи́стивше въ послѹша́нїи и҆́стины дх҃омъ, въ братолю́бїе нелицемѣ́рно, ѿ чи́ста се́рдца дрѹ́гъ дрѹ́га люби́те прилѣ́жнѡ,

бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, — Словом Божим живим та тривалим.

порожде́ни не ѿ сѣ́мене и҆стлѣ́нна, но неистлѣ́нна, сло́вомъ жива́гѡ бг҃а и҆ пребыва́юща во вѣ́ки.

Бо „кожне тіло — немов та трава, і всяка слава люди́ни — як цвіт трав'яни́й: засохне трава — то й цвіт опаде,

Занѐ всѧ́ка пло́ть ѩ҆́кѡ трава̀, и҆ всѧ́ка сла́ва человѣ́ча ѩ҆́кѡ цвѣ́тъ тра́вный: и҆́зсше трава̀, и҆ цвѣ́тъ є҆ѧ̀ ѿпадѐ:

а Слово Господнє повік пробуває“! А це те Слово, яке звіщене вам у Єва́нгелії.

гл҃го́лъ же гд҇нь пребыва́етъ во вѣ́ки. Се́ же є҆́сть гл҃го́лъ благовѣствова́нный въ ва́съ.

« 5 глава 2 глава »