Колосян 1 глава

Послання св. апостола Павла до колосян
Переклад Огієнка → Елизаветинская Библия

Павло, із волі Божої апо́стол Христа Ісуса, і брат Тимофі́й

Па́ѵелъ, а҆п҇лъ ї҆и҃съ хр҇то́въ во́лею бж҃їею, и҆ тїмоѳе́й бра́тъ,

до святих і вірних братів у Христі, що в Коло́сах: благода́ть вам і мир від Бога, Отця нашого!

сѹ́щымъ въ колосса́ехъ ст҃ы҄мъ и҆ вѣ҄рнымъ бра́тїѧмъ ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ:

Ми дякуємо Богові, Отцеві Господа нашого Ісуса Христа, за́вжди за вас мо́лячись,

(За҄.) блгдть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ, и҆ гд҇а ї҆и҃са хр҇та̀. Благодари́мъ бг҃а и҆ ѻ҆ц҃а̀ гд҇а на́шегѡ ї҆и҃са хр҇та̀, всегда̀ ѡ҆ ва́съ молѧ́щесѧ,

прочувши про вашу віру в Христа Ісуса та про любов, яку маєте до всіх святих

слы́шавше вѣ́рѹ ва́шѹ, ѩ҆́же ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ, и҆ любо́вь, ю҆́же и҆́мате ко всѣ҄мъ ст҃ы́мъ,

через надію, пригото́вану в небі для вас, що про неї давніше ви чули в слові правди Єва́нгелії,

за ѹ҆пова́нїе ѿложе́нное ва́мъ на нб҃сѣ́хъ, є҆́же пре́жде слы́шасте въ словесѝ и҆́стины бл҃говѣствова́нїѧ,

що до вас прибула́, і на ці́лому світі плодоно́сна й росте, як і в вас, з того дня, коли ви почули й пізнали благодать Божу в правді.

сѹ́щагѡ въ ва́съ, ѩ҆́коже и҆ во все́мъ мі́рѣ: и҆ є҆́сть плодоно́сно и҆ расти́мо, ѩ҆́коже и҆ въ ва́съ, ѿ негѡ́же днѐ слы́шасте и҆ разѹмѣ́сте блгдть бж҃їю во и҆́стинѣ:

Отак ви і навчилися від Епа́фра, улю́бленого співробі́тника нашого, що за вас він вірний служитель Христа,

ѩ҆́коже и҆ ѹ҆вѣ́дѣсте ѿ є҆пафра́са, возлю́бленнагѡ сорабо́тника на́шегѡ, и҆́же є҆́сть вѣ́ренъ ѡ҆ ва́съ слѹжи́тель хр҇то́въ,

що й виявив нам про вашу духовну любов.

и҆́же и҆ ѩ҆вѝ на́мъ ва́шѹ любо́вь въ дѹ́сѣ.

Через це то й ми з того дня, як почули, не перестаємо молитись за вас та просити, щоб для пізна́ння волі Його були́ ви напо́внені всякою мудрістю й розумом духовним,

Сегѡ̀ ра́ди и҆ мы̀, ѿ негѡ́же днѐ слы́шахомъ, не престае́мъ ѡ҆ ва́съ молѧ́щесѧ и҆ просѧ́ще, да и҆спо́лнитесѧ въ ра́зѹмѣ во́ли є҆гѡ̀, во всѧ́цѣй премѹ́дрости и҆ ра́зѹмѣ дѹхо́внѣмъ,

щоб ви пово́дилися нале́жно щодо Господа в усякому дого́дженні, в усякому доброму ді́лі прино́сячи плід і зростаючи в пізна́нні Бога,

ѩ҆́кѡ ходи́ти ва́мъ досто́инѣ бг҃ѹ во всѧ́цѣмъ ѹ҆гожде́нїи (и҆) всѧ́цѣмъ дѣ́лѣ бла́зѣ, плодоносѧ́ще и҆ возраста́юще въ ра́зѹмѣ бж҃їи,

зміцняючись усякою силою за могутністю слави Його для всякої витрива́лости й довготерпі́ння з радістю,

всѧ́кою си́лою возмога́юще по держа́вѣ сла́вы є҆гѡ̀, во всѧ́цѣмъ терпѣ́нїи и҆ долготерпѣ́нїи съ ра́достїю,

дя́куючи Отцеві, що вчинив нас достойними участи в спа́дщині святих у світлі,

(За҄ 250.) благодарѧ́ще бг҃а и҆ ѻ҆ц҃а̀, призва́вшаго ва́съ въ прича́стїе наслѣ́дїѧ ст҃ы́хъ во свѣ́тѣ,

що визволив нас із вла́ди те́мряви й переставив нас до Царства Свого улю́бленого Сина,

и҆́же и҆зба́ви на́съ ѿ вла́сти те́мныѧ и҆ преста́ви въ цр҇тво сн҃а любвѐ своеѧ̀,

в Якім маємо відку́плення і про́щення гріхів.

ѡ҆ не́мже и҆́мамы и҆збавле́нїе кро́вїю є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆ставле́нїе грѣ́хѡвъ,

Він є образ невиди́мого Бога, ро́джений перш усякого тво́рива.

и҆́же є҆́сть ѡ҆́бразъ бг҃а неви́димагѡ, перворожде́нъ всеѧ̀ тва́ри:

Бо то Ним ство́рено все на небі й на землі, види́ме й невиди́ме, чи то престоли, чи то госпо́дства, чи то влади, чи то начальства, — усе через Нього й для Нього створено!

ѩ҆́кѡ тѣ́мъ создана҄ бы́ша всѧ́чєскаѧ, ѩ҆̀же на нб҃сѝ и҆ ѩ҆̀же на землѝ, ви҄димаѧ и҆ неви҄димаѧ, а҆́ще престо́ли, а҆́ще госпѡ́дствїѧ, а҆́ще нача́ла, а҆́ще вла́сти: всѧ́чєскаѧ тѣ́мъ и҆ ѡ҆ не́мъ созда́шасѧ:

А Він є перший від усього, і все в Нім стоїть.

и҆ то́й є҆́сть пре́жде всѣ́хъ, и҆ всѧ́чєскаѧ въ не́мъ состоѧ́тсѧ.

І Він — Голова тіла, Церкви. Він початок, перворо́джений з мертвих, щоб у всьому Він мав пе́ршенство.

(За҄ 251.) И҆ то́й є҆́сть глава̀ тѣ́лѹ цр҃кве, и҆́же є҆́сть нача́токъ, перворожде́нъ и҆з̾ ме́ртвыхъ, ѩ҆́кѡ да бѹ́детъ во всѣ́хъ то́й пе́рвенствѹѧ:

Бо вгодно було́, щоб у Нім перебува́ла вся повнота́,

ѩ҆́кѡ въ не́мъ благоизво́ли всемѹ̀ и҆сполне́нїю всели́тисѧ,

і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров'ю хреста Його, через Нього, чи то зе́мне, чи то небесне.

и҆ тѣ́мъ примири́ти всѧ́чєскаѧ къ себѣ̀, ѹ҆миротвори́въ кро́вїю кр҇та̀ є҆гѡ̀, чрез̾ него̀, а҆́ще земна҄ѧ, а҆́ще ли нб҇наѧ.

І вас, що були́ колись відчужені й вороги думкою в злих учинках,

И҆ ва́съ, и҆ногда̀ сѹ́щихъ ѿчѹжде́нныхъ и҆ врагѡ́въ помышле́ньми въ дѣ́лѣхъ лѹка́выхъ,

тепер же примирив смертю в лю́дськім тілі Його, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними перед Собою,

нн҃ѣ же примирѝ въ тѣ́лѣ пло́ти є҆гѡ̀ сме́ртїю є҆гѡ̀, предста́вити ва́съ ст҃ы́хъ и҆ непоро́чныхъ и҆ непови́нныхъ пред̾ собо́ю,

якщо тільки пробува́єте в вірі тверді́ та ста́лі, і не відпадаєте від надії Єва́нгелії, що ви чули її, яка проповідана всьому створі́нню під небом, якій я, Павло, став служи́телем.

а҆́ще ѹ҆̀бо пребыва́ете въ вѣ́рѣ ѡ҆снова́ни и҆ тве́рди, и҆ неподви́жими ѿ ѹ҆пова́нїѧ бл҃говѣствова́нїѧ, є҆́же слы́шасте, проповѣ́данное все́й тва́ри поднебе́снѣй, є҆мѹ́же бы́хъ а҆́зъ па́ѵелъ слѹжи́тель.

Тепер я радію в стражда́ннях своїх за вас, і доповнюю недостачу скорбо́ти Христової і тілі своїм за тіло Його, що воно — Церква;

(За҄ 252.) Нн҃ѣ ра́дѹюсѧ во страда́нїихъ мои́хъ ѡ҆ ва́съ, ѩ҆́кѡ и҆сполнѧ́ю лише́нїе скорбе́й хр҇то́выхъ во пло́ти мое́й за тѣ́ло є҆гѡ̀, є҆́же є҆́сть цр҃ковь,

якій я став служи́телем за Божим заря́дженням, що для вас мені дане, щоб виконати Слово Боже, —

є҆́йже бы́хъ а҆́зъ слѹжи́тель по смотре́нїю бж҃їю, да́нномѹ мнѣ̀ въ ва́съ, и҆спо́лнити сло́во бж҃їе,

Таємницю, захо́вану від віків і поколінь, а тепер виявлену Його святим,

та́йнѹ сокрове́ннѹю ѿ вѣ҄къ и҆ ѿ родѡ́въ: нн҃ѣ же ѩ҆ви́сѧ ст҃ы́мъ є҆гѡ̀,

що їм Бог захотів показати, яке багатство слави цієї таємниці між поганами, а вона — Христос у вас, надія слави!

и҆̀мже восхотѣ̀ бг҃ъ сказа́ти, ко́е бога́тство сла́вы та́йны сеѧ̀ во ѩ҆зы́цѣхъ, и҆́же є҆́сть хр҇то́съ въ ва́съ, ѹ҆пова́нїе сла́вы,

Його ми проповідуємо, нагадуючи кожній люди́ні й навчаючи кожну люди́ну всякої мудрости, щоб учинити кожну люди́ну досконалою в Христі.

є҆го́же мы̀ проповѣ́дѹемъ, наказѹ́юще всѧ́каго человѣ́ка и҆ ѹ҆ча́ще всѧ́цѣй премѹ́дрости, да предста́вимъ всѧ́каго человѣ́ка соверше́нна ѡ҆ хр҇тѣ̀ ї҆и҃сѣ:

У то́му й працюю я, борючи́ся силою Його, яка сильно діє в мені.

въ не́мже и҆ трѹжда́юсѧ и҆ подвиза́юсѧ по дѣ́йствѹ є҆гѡ̀ дѣ́йствѹемомѹ во мнѣ̀ си́лою.

« 4 глава 2 глава »