Єзекіїла 1 глава — Переклад Огієнка → Новой Женевской Библии

Книга пророка Єзекіїля
Переклад Огієнка → Новой Женевской Библии

¹ І сталося тридцятого року, четвертого місяця, п'ятого дня місяця, коли я був серед полоне́них над річкою Кева́р, відкри́лося небо, і побачив я Божі виді́ння.

² П'ятого дня місяця, — це п'ятий рік поло́ну царя Єгояки́ма, —

³ сталося Господнє слово до Єзекіїля, сина Бузі́, священика, у халдейському кра́ї над річкою Кева́р, і була там над ним Господня рука.

⁴ І побачив я, аж ось бурхли́вий вітер насува́в із пі́вночі, велика хмара та палю́чий огонь; а навколо неї — ся́йво, а з сере́дини його — ніби блискуча мідь, з-посеред огню.

⁵ А з сере́дини його — подоба чотирьох живих істо́т, а оце їхній вид: вони мали подобу люди́ни.

⁶ І кожна мала чотири обли́ччі, і кожна з них мала чотири крилі́.

⁷ А їхня нога — нога про́ста, а стопа́ їхньої ноги — як стопа телячої ноги, і вони ся́яли, як ніби блискуча мідь.

⁸ А під їхніми кри́лами були лю́дські руки на чотирьох сторона́х їхніх, і вони четверо мали свої обличчя та свої кри́ла.

⁹ Їхні кри́ла приляга́ли одне до о́дного, не оберта́лися в ході своїй, — кожне ходило просто наперед себе.

¹⁰ А подо́ба їхнього обличчя — обличчя люди́ни та обличчя лева мали вони четверо з прави́ці, а обличчя вола мали вони четверо з ліви́ці, і обличчя орла мали вони четверо.

¹¹ А їхні обличчя та їхні кри́ла були розді́лені вгорі́; у кожного двоє крил злучувалнся одне з о́дним, і двоє закривали їхнє тіло.

¹² І кожна ходила просто перед себе. Туди, куди бажа́в дух ходити, вони йшли, не оберта́лися в ході своїй.

¹³ А подоба тих істо́т була на вид вугі́лля з огню, вони палали на вигляд смолоски́пів; той огонь прохо́джувався поміж істо́тами. І огонь мав сяйво, і з огню вихо́дила бли́скавка.

¹⁴ І ті живі істо́ти бігали й верталися, немов бли́скавка.

¹⁵ І придивився я до тих істот, аж ось по одно́му колесі на землі при тих живих істотах, при чотирьох їхніх обличчях.

¹⁶ Вид тих коле́с та їхній ви́ріб — як вигляд хризолі́ту, й одна подоба їм чотирьом, а їхній вид та їхній виріб — ніби ко́лесо в колесі.

¹⁷ Вони ходили в ході своїй на чотири бо́ки, не оберта́лися в ході́ своїй.

¹⁸ А їхні обі́ддя були високі та страшні́; і їхнє обі́ддя довко́ла в чотирьох їх було повне оче́й.

¹⁹ І коли ходили ті живі істоти, ходили й ті коле́са при них; а коли ті істоти підіймалися з-над землі, підіймалися й ті коле́са.

²⁰ Куди бажав дух ходити, ішли, куди мав той дух іти; і ті коле́са підіймалися з ними, бо в коле́сах був дух істот.

²¹ Коли ті йшли, ходили й вони; а коли ті стояли — стояли й вони; а коли ті підійма́лися з-над землі, підіймалися з ними й ті коле́са, бо був дух істот у тих коле́сах.

²² А на головах тих живих істот була подоба небозво́ду, ніби грізний кришта́ль, розтя́гнений над їхніми голова́ми згори.

²³ А під цим небозво́домбули їхні про́сті кри́ла, зве́рнені одне до о́дного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла́.

²⁴ А коли вони йшли, чув я шум їхніх крил, як шум великої води, як голос Всемогу́тнього, звук га́мору, як табо́ру. А коли вони ставали, опадали їхні крила.

²⁵ І розлягався голос з-над небозво́ду, що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні кри́ла.

²⁶ А згори небозво́ду, що над їхньою головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфі́ру; а на подобі трону була подоба на вигляд люди́ни, на ньому згори.

²⁷ І бачив я ніби блискучу мідь, на вид огню в сере́дині його навколо, від виду сте́гон його й вище, а від виду сте́гон його й до долу бачив я ніби огонь та ся́йво навко́ло нього.

²⁸ Як ви́гляд весе́лки, що буває в хмарі в дощови́й день, такий був ви́гляд сяйва навко́ло. Це був ви́гляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив.

Новой Женевской Библии

1:1−3 См. Введение: Автор; Время и обстоятельства написания.

1:1 И было в тридцатый год. Книга, предположительно, имела два заголовка: один от первого лица (ст. 1), второй — от третьего (ст. 2:3). Хронология в книге пророка Иезекииля, как правило, приводится по годам правления Иоакима. Иезекииль воспринял свое пророческое призвание на тридцатом году жизни, что соответствует пятому году правления Иоакима. Предназначенный в священники человек обычно приступал к активному служению лишь по достижении тридцати лет (Чис 4:3), но Иезекииль в этом возрасте жил в условиях плена, вдали от Иерусалимского храма, и, естественно, не имел возможности исполнять свое священническое призвание.

1:2 это был пятый год. Царь Иоаким был уведен в плен в 597 г. до Р.Х.; Навуходоносор посадил на его место царя Седекию (4Цар 24:15−17; 2Пар 36:10). Но Иоакима продолжали считать законным царем Иудеи (4Цар 25:27−30), что признавалось даже вавилонскими властителями, так что все даты, которые приводятся в книге пророка Иезекииля (1:2−3; 3:16; 8:1; 20:1; 24:1; 26:1; 29:1; 29:17; 30:20; 32:1; 32:17; 33:21; 40:1), даются по годам царствования именно Иоакима. Следовательно, если в ст. 1:2 называется четвертый месяц пятого года правления Иоакима, то видение состоялось в июле 593 г. до Р.Х.

1:3 при реке Ховаре. Иудеи диаспоры обычно устраивали места для богопочитания у водных потоков (Деян 16:13; Пс 136:1). Два клинописных текста из Ниппура упоминают о «пару кабари» (в переводе «великая река»), и это имя собственное можно отождествить с рекой Ховар. Так называли большой обводный канал, с помощью которого вода из Евфрата подводилась к Вавилону.

1:4 — 3:14 Подобно Моисею, любой пророк (Втор 18:15, 18) обычно начинал свое пророческое служение лишь после того, как Бог приоткрывал ему свое Божественное присутствие. Каждый из пророков обычно бывал допущен на небесный совет, где ему позволялось выслушать слова Божии. Именно в этом и состояло отличие истинного пророка от ложного (Иер 23:16−18; 3Цар 22:19−28).

Сообщения о войнах составляют важный мотив в пророчестве Иезекииля. И в начальном видении Бог предстает перед ним как воин, едущий на колеснице (1:15−18) в сопровождении небесного воинства (1:19−24).

1:4 бурный ветер. Т.е. один из видов теофании (богоявления). См. 4Цар 2:1, 11; Иов 38:1; Пс 82:16; Пс 148:8; Ис 29:6; Ис 66:15; Иер 4:13; Иер 23:19; Иер 30:23; Наум 1:3; Зах 9:14.

1:5−9 Упоминаемые здесь животные — это херувимы (10:1; 15:17, 20). Ср. Ис 6:2, а также Откр 4:6. Крылья их «соприкасались одно к другому» (ст. 9), что напоминает серафимов, поставленных в Святом Святых Соломонова храма (3Цар 6:27; 2Пар 3:11−12).

1:10 Подобие лиц их. Упоминаемые четыре лица представляют высшие формы жизни среди разных категорий тварных созданий. Лицо человека выше других, и оно обращено наружу. Телец представляет домашних животных, лев — диких, а орел — птиц. Эти существа образовали четырехугольник. Под каким бы углом ни смотреть на каждое из них, одновременно были видны четыре различных лица.

1:11 крылья. См. Ис 6:2 и ком. к Иез 1:5−9.

1:13−14 горящих углей... огонь... сияние... молния. Огонь — это первичный вид богоявления (Быт 15:17; Исх 3:2; Исх 13:21−22; Чис 11:1; Пс 17:9).

1:24 сильный шум. Звуковой компонент — это обычный элемент богоявления, если в них участвует небесное воинство (2Цар 5:24; 4Цар 7:6; Иоиль 2:5. Ср. также Быт 3:8; Исх 19:19; Ис 6:4). См. об этом особенно 3:12−13; 10:5.

1:27 вид огня внутри него вокруг. Свет, характерный для присутствия Божия, заполняет всего человека (ср. Дан 7:9−10) — ведь Божественный свет является неприступным (1Тим 6:16). Никто никогда не видел Бога, и никто не может описать Его; поэтому и Иезекииль говорит только о «видении подобия славы Господней» (2:1), т.е. он трижды избегает реального описания Бога.

1:28 радуга. Радуга не только отражает великолепие облика Божия, но и напоминает о Его обетованиях (Быт 9:16−17).