Суддів 1 глава

Книга Суддів
Переклад Огієнка → Новой Женевской Библии

Переклад Огієнка

1 I сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізра́їлеві сини Господа, говорячи: „Хто з нас ви́йде спе́реду на ханаане́янина, щоб воювати з ним?“
2 І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“.
3 І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н.
4 І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка.
5 І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина.
6 І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг.
7 І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“
8 І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем.
9 А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі.
10 І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая.
11 А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер.
12 І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“.
13 І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку.
14 І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“
15 І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній.
16 А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом.
17 І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма.
18 І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його.
19 І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці.
20 І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів.
21 А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня.
22 І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.
23 І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз.
24 І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“
25 І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.
26 І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня.
27 А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї.
28 І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його.
29 І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері.
30 Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну.
31 Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову.
32 І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його.
33 Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину.
34 І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину.
35 І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину.
36 А границя аморейська — від Маале-Акраббім, і від Сели та вище.

Новой Женевской Библии

1:1 — 2:5 Дабы сохранить верность завету, народу Израиля надлежало разгромить хананеев и изгнать их из земли обетованной. Во вступительной части Книги Судей автор поднимает вопрос о том, кому предстоит быть вождем Израиля в его борьбе с хананеями (ст. 1). Несомненно больший интерес проявлен им к колену Иудину, воины которого, выполняя волю Господа и сохраняя верность завету, изгнали хананеев со своей территории (ст. 3−20). Сообщения о неудачах других колен, до конца не одолевших врага и позволивших ему остаться в земле обетованной, кратки и схематичны (ст. 21−36), и лишь дому Иосифа автор уделил больше внимания и отозвался о нем положительно (ст. 22−26).

1:1 По смерти. Этими же словами начинается Книга Иисуса Навина (Нав 1:1).

кто..? Этот вопрос встречается на протяжении всей Книги Судей израилевых. В большинстве случаев речь идет о выборе тех, кто будет воевать с коленом Вениаминовым: «кто из нас прежде пойдет на войну с сынами Вениамина?» (20:18; см. Введение: Характерные особенности и темы).

Хананеев. Хананеи были одним из племен, населявших Ханаан. Израильтяне, во исполнение Божиего суда, должны были уничтожить их (Втор 7:1−2; Втор 20:16−20) — этого требовала верность завету.

1:2 Иуда. Бог изберет колено Иудино и тогда, когда израильтяне попросят Его дать им вождя для борьбы против колена Вениаминова (

1:8 мечом. Воины колена Иудина, верные завету, истребили всех хананеев (Втор 7:1−2; Втор 20:16−20). К тому времени колено Иудино еще не овладело Иерусалимом (ст. 21).

1:10−15 Эти стихи, описывающие победы Халева и Гофониила, почти дословно повторяют Нав 15:13−19.

1:12 Халев. Халева называли «Кенезеянином» (Быт 15:19; Чис 32:12); тем не менее, он принадлежал к колену Иудину и в качестве представителя этого колена вошел в число двенадцати соглядатаев, посланных разведать землю Ханаан (Чис 13:7).

1:13 Гофониил... младшего брата Халевова. См. Нав 15:17−19.

1:19 Господь был с Иудою. Господь остался верен завету, выполнив Свое обетование (ст. 2).

железные колесницы. Железные колесницы являли грозную боевую силу, особенно на равнинной местности. В действительности колену Иудину прощается его неудачная попытка «прогнать жителей долины».

1:20 Халеву. Преисполненный веры в обетование Божие, Халев из колена Иудина являет собой пример достойного вождя народа Израилева. Во Втор 1:36−37 рассказывается о том, как за верность завету Халев был вознагражден Господом, обещавшим даровать ему землю, «по которой он проходил».

1:21 сыны Вениаминовы. Колено Вениаминово не исполнило завет и не изгнало иевусеев. Автор противопоставляет царя Давида, происходившего из рода Иудина, царю Саулу, принадлежавшему к роду Вениаминову. В Нав 15:63 говорилось, что «сыны Иудины» (а не «сыны Вениаминовы», как здесь) не смогли изгнать иевусеев из Иерусалима. Иерусалим находился на границе территорий, принадлежавших этим коленам (Нав 15:63; Нав 18:28), поэтому одному из колен надлежало взять город.

1:22 Господь был с ними. Кроме «сынов Иудиных» (ст. 19), только о доме Иосифа говорится, что «Господь был с ними».

1:27−36 Здесь кратко упоминается о нарушениях завета разными коленами (Втор 7:1−2; Втор 20:16−20).

1:34 сынов Дановых. См. гл. 17; 18.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.