1 Царів 1 глава

Перша книга царів
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (СВ)

 
 

А Давид поста́рів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому те́пло.
 
Когда царь Давид состарился, вошел в преклонные лета, то покрывали его одеждами, но не мог он согреться.

І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“
 
И сказали ему слуги его: «Пусть поищут для господина нашего царя молодую девицу, чтобы она предстояла царю и ходила за ним и лежала с ним — и будет тепло господину нашему царю».

І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя.
 
И искали красивую девицу во всех пределах израильских, и нашли Ависагу сунамитянку, и привели ее к царю.

А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її.
 
Девица была очень красива, и ходила она за царем, и прислуживала ему; но царь не познал ее.

А Адо́нія, син Хаґґітин, бундю́чився та говорив: „Я буду царювати!“ І справив він собі по́воза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.
 
Адония, сын Аггифы, возгордившись, говорил: «Я буду царем». И завел себе колесницы, и всадников, и пятьдесят человек скороходов.

А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі.
 
Отец же никогда не стеснял его вопросом: «Для чего ты это делаешь?» Он же был очень красив и родился ему после Авессалома.

І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії.
 
И советовался он с Иоавом, сыном Саруии, и с Авиафаром, священником, и они помогали Адонии.

А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.
 
Но священник Садок и Ванея, сын Иодая, и пророк Нафан, и Семей, и Рисий, и сильные Давида не были на стороне Адонии.

І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг.
 
И заколол Адония овец, и волов, и тельцов у камня Зохелет, что у источника Рогель, и пригласил всех братьев своих, сыновей царя, со всеми иудеями, служившими у царя.

А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав.
 
Пророка же Нафана, и Ванею, и тех сильных, и Соломона, брата своего, не пригласил.

І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?
 
Тогда Нафан сказал Вирсавии, матери Соломона, говоря: «Слышала ли ты, что Адония, сын Аггифы, сделался царем, а господин наш Давид не знает о том?

А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на!
 
Теперь, вот, я советую тебе: спасай жизнь твою и жизнь сына твоего Соломона.

Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія?
 
Иди и войди к царю Давиду и скажи ему: „Не клялся ли ты, господин мой царь, рабе твоей, говоря: "Сын твой Соломон будет царем после меня, и он сядет на престоле моем"? Почему же воцарился Адония?“

Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“.
 
И вот когда ты еще будешь говорить там с царем, войду и я вслед за тобой и дополню слова твои».

І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві.
 
Вирсавия пошла к царю в спальню; царь был очень стар, и Ависага сунамитянка прислуживала царю.

І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“
 
И наклонилась Вирсавия и поклонилась царю; и сказал царь: «Что тебе?»

І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.
 
Она сказала ему: «Господин мой царь! Ты клялся рабе твоей Господом, Богом твоим: „Сын твой Соломон будет царствовать после меня, и он сядет на престоле моем“.

А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те.
 
А теперь, вот, Адония воцарился, и ты, господин мой царь, не знаешь о том.

І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав.
 
И заколол он множество волов, тельцов и овец, и пригласил всех сыновей царских и священника Авиафара, и военачальника Иоава; Соломона же, раба твоего, не пригласил.

А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.
 
Но ты, господин мой, — царь, и глаза всех израильтян устремлены на тебя, чтобы ты объявил им, кто сядет на престоле господина моего царя после него.

Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“.
 
Иначе, когда господин мой царь почиет с отцами своими, падет обвинение на меня и на сына моего Соломона».

І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н.
 
Когда она еще говорила с царем, пришел и пророк Нафан.

І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.
 
И сказали царю, говоря: «Вот Нафан, пророк». И вошел он к царю, и поклонился царю лицом до земли.

І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?
 
И сказал Нафан: «Господин мой царь! Сказал ли ты: „Адония будет царствовать после меня и он сядет на престоле моем“?

Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія!
 
Потому что он ныне сошел, и заколол множество волов, тельцов и овец, и пригласил всех сыновей царских, и военачальников, и священника Авиафара, и вот, они едят и пьют у него и говорят: «Да живет царь Адония!»

А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав.
 
А меня, раба твоего, и священника Садока, и Ванею, сына Иодая, и Соломона, раба твоего, не пригласил.

Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“
 
Не произошло ли это по воле господина моего царя и почему ты не открыл рабу твоему, кто сядет на престоле господина моего царя после него?»

А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем.
 
И отвечал царь Давид и сказал: «Позовите ко мне Вирсавию». И вошла она и стала пред царем.

І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, —
 
И клялся царь и сказал: «Жив Господь, избавлявший душу мою от всякой беды!

як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“
 
Как я клялся тебе Господом, Богом Израилевым, говоря, что Соломон, сын твой, будет царствовать после меня и он сядет на престоле моем вместо меня, так я и сделаю это сегодня».

І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“
 
И поклонилась Вирсавия лицом до земли, и поклонилась царю и сказала: «Да живет господин мой, царь Давид, вовеки!»

І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя.
 
И сказал царь Давид: «Позовите ко мне священника Садока, и пророка Нафана, и Ванею, сына Иодая». И вошли они к царю.

І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону.
 
И сказал им царь: «Возьмите с собой слуг господина вашего и посадите Соломона, сына моего, на мула моего, и сведите его к Гиону,

А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!
 
и да помажет его там Садок, священник, и Нафан, пророк, в царя над Израилем, и затрубите трубой и возгласите: „Да живет царь Соломон!“

Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“.
 
Потом проводите его назад, и он придет и сядет на престоле моем; он будет царствовать вместо меня; ему завещал я быть вождем Израиля и Иуды».

І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!
 
И отвечал Ванея, сын Иодая, царю и сказал: «Аминь, да скажет так Господь, Бог господина моего царя!

Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“
 
Как был Господь Бог с господином моим царем, так да будет Он с Соломоном и да возвеличит престол его более престола господина моего, царя Давида!»

І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону.
 
И пошли Садок, священник, и Нафан, пророк, и Ванея, сын Иодая, и хелефеи, и фелефеи, и посадили Соломона на мула царя Давида, и повели его к Гиону.

І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“
 
И взял Садок, священник, рог с елеем из скинии и помазал Соломона. И затрубили трубой, и весь народ восклицал: «Да живет царь Соломон!»

І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу!
 
И весь народ провожал Соломона, и играл народ на свирелях, и весьма радовался, так что земля расседалась от криков его.

І почув це Адонія та всі покли́кані, що були з ним, а вони тількищо скінчи́ли їсти. І почув Йоав голос сурми́ та й сказав: „Що це за крик та гамір у місті?“
 
И услышал Адония и все приглашенные им, как только перестали есть; а Иоав, услышав звук трубы, сказал: «Отчего этот шум волнующегося города?»

Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“
 
Еще он говорил, как пришел Ионафан, сын священника Авиафара. И сказал Адония: «Войди; ты — честный человек и несешь добрую весть».

І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона!
 
И отвечал Ионафан и сказал Адонии: «Да, господин наш, царь Давид, поставил Соломона царем;

І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю.
 
и послал царь с ним Садока, священника, и Нафана, пророка, и Ванею, сына Иодая, и хелефеев, и фелефеев, и они посадили его на мула царского;

І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.
 
и помазали его Садок, священник, и Нафан, пророк, в царя в Гионе, и оттуда отправились с радостью, и пришел в движение город. Вот отчего шум, который вы слышите.

І Соломон уже засів на троні царства.
 
И Соломон уже сел на царском престоле.

І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм.
 
И слуги царя приходили поздравить господина нашего, царя Давида, говоря: „Бог твой да прославит имя Соломона более твоего имени и да возвеличит престол его более твоего престола“. И поклонился царь на ложе своем,

І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“
 
и сказал царь так: „Благословен Господь, Бог Израилев, Который сегодня дал сидящего на престоле моем, и очи мои видят это!“»

І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою...
 
Тогда испугались и встали все приглашенные, которые были у Адонии, и пошли каждый своею дорогою.

А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника.
 
Адония же, боясь Соломона, встал и пошел и ухватился за рога жертвенника.

І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“
 
И донесли Соломону, говоря: «Вот Адония боится царя Соломона, и вот он держится за рога жертвенника, говоря: „Пусть поклянется мне теперь царь Соломон, что он не умертвит раба своего мечом“».

І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“.
 
И сказал Соломон: «Если он будет человеком честным, то ни один волос его не упадет на землю; если же найдется в нем лукавство, то умрет».

І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“
 
И послал царь Соломон, и привели его от жертвенника. И он пришел и поклонился царю Соломону. И сказал ему Соломон: «Иди в дом свой».



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.