Єзекіїла 1 глава

Книга пророка Єзекіїля
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (СВ)

І сталося тридцятого року, четвертого місяця, п'ятого дня місяця, коли я був серед полоне́них над річкою Кева́р, відкри́лося небо, і побачив я Божі виді́ння.

И было в тридцатый год, в четвертый месяц, в пятый день месяца, когда я находился среди переселенцев при реке Ховар: отверзлись небеса, и я видел видения Божии.

П'ятого дня місяця, — це п'ятий рік поло́ну царя Єгояки́ма, —

В пятый день месяца — это был пятый год от пленения царя Иоакима —

сталося Господнє слово до Єзекіїля, сина Бузі́, священика, у халдейському кра́ї над річкою Кева́р, і була там над ним Господня рука.

было слово Господа к Иезекиилю, сыну Вузия, священнику, в земле халдейской, при реке Ховар; и была на нем там рука Господня.

І побачив я, аж ось бурхли́вий вітер насува́в із пі́вночі, велика хмара та палю́чий огонь; а навколо неї — ся́йво, а з сере́дини його — ніби блискуча мідь, з-посеред огню.

И я видел: и вот, бурный ветер шел от севера, великое облако и клубящийся огонь, и сияние вокруг него,

А з сере́дини його — подоба чотирьох живих істо́т, а оце їхній вид: вони мали подобу люди́ни.

а из середины его — как бы свет пламени из середины огня. И в середине его видны были четыре живых существа, и таков был вид их: облик их был как у человека;

І кожна мала чотири обли́ччі, і кожна з них мала чотири крилі́.

и у каждого четыре лица, и у каждого из них четыре крыла;

А їхня нога — нога про́ста, а стопа́ їхньої ноги — як стопа телячої ноги, і вони ся́яли, як ніби блискуча мідь.

а ноги их — ноги прямые, и ступни ног их — как ступня ноги у тельца, и сверкали, как блестящая медь.

А під їхніми кри́лами були лю́дські руки на чотирьох сторона́х їхніх, і вони четверо мали свої обличчя та свої кри́ла.

И руки человеческие были под крыльями их, на четырех сторонах их;

Їхні кри́ла приляга́ли одне до о́дного, не оберта́лися в ході своїй, — кожне ходило просто наперед себе.

и лица у них, и крылья у них — у всех четырех. Крылья их соприкасались одно с другим. Во время шествия своего они не оборачивались, а шли каждое по направлению лица своего.

А подо́ба їхнього обличчя — обличчя люди́ни та обличчя лева мали вони четверо з прави́ці, а обличчя вола мали вони четверо з ліви́ці, і обличчя орла мали вони четверо.

Подобие лиц их — лицо человека и лицо льва с правой стороны у всех их четырех; а с левой стороны — лицо тельца у всех четырех и лицо орла у всех четырех.

А їхні обличчя та їхні кри́ла були розді́лені вгорі́; у кожного двоє крил злучувалнся одне з о́дним, і двоє закривали їхнє тіло.

И лица их, и крылья их сверху были разделены, но у каждого два крыла соприкасались одно с другим, а два покрывали тела их.

І кожна ходила просто перед себе. Туди, куди бажа́в дух ходити, вони йшли, не оберта́лися в ході своїй.

И шли они, каждое в ту сторону, которая перед лицом его: куда дух хотел идти, туда и шли; во время шествия своего не оборачивались.

А подоба тих істо́т була на вид вугі́лля з огню, вони палали на вигляд смолоски́пів; той огонь прохо́джувався поміж істо́тами. І огонь мав сяйво, і з огню вихо́дила бли́скавка.

И вид этих живых существ был как вид горящих углей, как вид лампад. Огонь ходил между живыми существами и сияние от огня, и молния исходила из огня.

І ті живі істо́ти бігали й верталися, немов бли́скавка.

И живые существа быстро двигались туда и сюда, как сверкает молния.

І придивився я до тих істот, аж ось по одно́му колесі на землі при тих живих істотах, при чотирьох їхніх обличчях.

И смотрел я на живые существа, и вот, на земле подле этих живых существ — по одному колесу перед четырьмя лицами их.

Вид тих коле́с та їхній ви́ріб — як вигляд хризолі́ту, й одна подоба їм чотирьом, а їхній вид та їхній виріб — ніби ко́лесо в колесі.

Вид колес и устроение их — как вид топаза, и подобие у всех четырех одно. И по виду их, и по устроению их казалось, будто колесо находилось в колесе.

Вони ходили в ході своїй на чотири бо́ки, не оберта́лися в ході́ своїй.

Когда они шли — шли на четыре свои стороны; во время шествия не оборачивались.

А їхні обі́ддя були високі та страшні́; і їхнє обі́ддя довко́ла в чотирьох їх було повне оче́й.

А ободья их — высоки и страшны были они; ободья их у всех четырех вокруг полны были глаз.

І коли ходили ті живі істоти, ходили й ті коле́са при них; а коли ті істоти підіймалися з-над землі, підіймалися й ті коле́са.

И когда шли живые существа, шли и колеса подле них; а когда живые существа поднимались от земли, тогда поднимались и колеса.

Куди бажав дух ходити, ішли, куди мав той дух іти; і ті коле́са підіймалися з ними, бо в коле́сах був дух істот.

Куда дух хотел идти, туда шли и они; куда бы ни пошел дух — и колеса поднимались наравне с ними, ибо дух живых существ был в колесах.

Коли ті йшли, ходили й вони; а коли ті стояли — стояли й вони; а коли ті підійма́лися з-над землі, підіймалися з ними й ті коле́са, бо був дух істот у тих коле́сах.

Когда шли те, шли и они; и когда те стояли, стояли и они; и когда те поднимались от земли, тогда наравне с ними поднимались и колеса, ибо дух живых существ был в колесах.

А на головах тих живих істот була подоба небозво́ду, ніби грізний кришта́ль, розтя́гнений над їхніми голова́ми згори.

Над головами живых существ было подобие свода, как вид изумительного кристалла, простертого сверху над головами их.

А під цим небозво́домбули їхні про́сті кри́ла, зве́рнені одне до о́дного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла́.

А под сводом простирались крылья их — прямо одно к другому; и у каждого были два крыла, которые покрывали их, у каждого два крыла покрывали тела их.

А коли вони йшли, чув я шум їхніх крил, як шум великої води, як голос Всемогу́тнього, звук га́мору, як табо́ру. А коли вони ставали, опадали їхні крила.

И когда они шли, я слышал шум крыльев их, как бы шум многих вод, как бы глас Всемогущего, сильный шум, как бы шум в воинском стане; а когда они останавливались — опускали крылья свои.

І розлягався голос з-над небозво́ду, що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні кри́ла.

И голос был со свода, который над головами их; когда они останавливались, тогда опускали крылья свои.

А згори небозво́ду, що над їхньою головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфі́ру; а на подобі трону була подоба на вигляд люди́ни, на ньому згори.

А над сводом, который над головами их, было подобие престола по виду как бы из камня сапфира; а над подобием престола было как бы подобие человека вверху на нем.

І бачив я ніби блискучу мідь, на вид огню в сере́дині його навколо, від виду сте́гон його й вище, а від виду сте́гон його й до долу бачив я ніби огонь та ся́йво навко́ло нього.

И видел я как бы пылающий металл, как бы вид огня внутри него вокруг; от вида чресл его и выше и от вида чресл его и ниже я видел как бы некий огонь, и сияние было вокруг него.

Як ви́гляд весе́лки, що буває в хмарі в дощови́й день, такий був ви́гляд сяйва навко́ло. Це був ви́гляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив.

В каком виде бывает радуга на облаках во время дождя, такой вид имело это сияние кругом.

« 5 глава 2 глава »