Йоіла 1 глава

Книга пророка Йоіла
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (СВ)

Слово Господнє, що було до Йоі́ла, Петуїлового сина.

Слово Господа, которое было к Иоилю, сыну Вафуила:

„Послухайте це, ви старші́, і візьміть до вух, усі мешка́нці землі: чи бувало таке́ за днів ваших, або за днів ваших батьків?

«Слушайте это, старцы, и внимайте, все жители земли этой! Бывало ли такое в дни ваши или в дни отцов ваших?

Оповіда́йте про це синам вашим, а ваші сини — своїм ді́тям, а їхні сини — поколі́нню насту́пному.

Передайте об этом детям вашим, а дети ваши пусть скажут своим детям, а их дети — следующему роду:

„Що лишилось по гу́сені, — зже́рла те все сарана́, що ж зоста́лося по сарані́ — пожер ко́ник, а решту по ко́нику зжерла черва́“.

оставшееся от гусеницы ела саранча, оставшееся от саранчи ели черви, а оставшееся от червей доели жуки.

Пробудіться, п'яни́ці, і плачте й ридайте за виногра́довим соком усі, хто вина напива́ється, бо ві́днятий він від уст ваших!

Пробудитесь, пьяницы, и плачьте и рыдайте все, пьющие вино, о виноградном соке, ибо он отнят от уст ваших!

Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисле́нний, його зуби — як ле́в'ячі зуби, а па́ща його — як в леви́ці.

Ибо пришел на землю Мою народ сильный и бесчисленный; зубы у него — зубы львиные, и челюсти у него — как у львицы.

Виноград Мій зробив він спусто́шенням, Моє ж фі́ґове дерево геть полама́в, доще́нту його оголи́в та й покинув, галу́зки його побіліли.

Опустошил он виноградную лозу Мою и смоковницу Мою обломал, ободрал ее догола и бросил; сделались белыми ветви ее».

Голоси́, як та дівчина, вере́тою опере́зана, за нарече́ним юна́цтва свого́.

Рыдай, как молодая жена, препоясавшись вретищем, о муже юности своей!

Жертва хлі́бна й жертва лита спини́лася в домі Господньому, впали в жало́бу священики, слу́ги Господні.

Прекратилось хлебное приношение и возлияние в доме Господнем; плачут священники, служители Господни.

Опусто́шене поле, упала в жало́бу земля, бо спусто́шене збіжжя, вино молоде пересо́хло, зів'я́ла оливка.

Опустошено поле, сетует земля; ибо истреблен хлеб, высох виноградный сок, завяла маслина.

Засоро́милися рільники́, голосили були виногра́дарі за пшеницю й ячмі́нь, бо ви́гинуло жниво поля.

Краснейте от стыда, земледельцы, рыдайте, виноградари, о пшенице и ячмене, потому что погибла жатва в поле,

Усох виноград, а фіґа зів'я́ла, грана́тове дерево, й па́льма та яблуня, і повсиха́ли всі пі́льні дере́ва, бо Він висушив радість від лю́дських синів.

засохла виноградная лоза и смоковница завяла; гранатовое дерево, пальма и яблоня — все деревья в поле посохли; потому и веселье у сынов человеческих исчезло.

Опережіться веретою, — і ридайте, священики, голосіть, слуги же́ртівника, входьте, ночуйте в вере́тах, служителі Бога мого́, — бо хлі́бна жертва і жертва та лита затри́мана бу́де від дому вашого Бога!

Препояшьтесь вретищем и плачьте, священники! Рыдайте, служители алтаря! Войдите, ночуйте во вретищах, служители Бога моего! Ибо не стало в доме Бога вашего хлебного приношения и возлияния.

Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старши́х, всіх мешка́нців землі до дому Господа, вашого Бога, і кли́чте до Господа.

Назначьте пост, объявите торжественное собрание, созовите старцев и всех жителей страны этой в дом Господа, Бога вашего, и взывайте к Господу.

Горе дневі тому́! Бо близьки́й день Господній, і при́йде він від Всемогу́тнього, мов те спусто́шення!

О, какой день! Ибо день Господень близок, как опустошение от Всемогущего придет он.

Чи ж з-перед оче́й наших не відіймається ї́жа, з дому нашого Бога веселість та втіха?

Не пред нашими ли глазами отнимается пища, от дома Бога нашего — веселье и радость?

Поко́рчились зе́рна під своїми гру́дами, спорожні́ли комо́ри, поруйно́вані клу́ні, бо висохло збі́жжя.

Истлели зерна под глыбами своими, опустели житницы, разрушены кладовые, ибо не стало хлеба.

Як стогне това́р, поголо́мшені че́реди, — бо немає їм па́ші, ота́ри спусто́шені!

Как стонет скот! Уныло ходят стада волов, ибо нет для них пажити; томятся и стада овец.

До тебе я кли́чу, о Господи, пожер бо огонь пасови́ща пустині, а жар попали́в усі дере́ва на полі.

К Тебе, Господи, взываю! Ибо огонь пожрал злачные пастбища пустыни и пламя попалило все деревья в поле.

Навіть пі́льна худо́ба пра́гне до Тебе, бо водні джере́ла посо́хли, огонь же поже́р пасови́ща пустині!

Даже и животные на поле взывают к Тебе, потому что иссохли потоки вод и огонь истребил пастбища пустыни.

« 14 глава 2 глава »