1 Царів 1 глава

Перша книга царів
Переклад Огієнка → Новый русский перевод

 
 

А Давид поста́рів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому те́пло.
 
Царь Давид состарился и достиг преклонных лет. Его укутывали одеждами, но он всё равно не мог согреться.

І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“
 
Тогда слуги сказали ему: — Пусть господину нашему царю подыщут молодую девушку, чтобы она прислуживала царю и заботилась о нём. Она будет ложиться рядом с ним, и господину нашему царю будет тепло.

І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя.
 
Они стали искать красивую девушку по всему Израилю, нашли шунамитянку Авишаг и привели её к царю.

А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її.
 
Девушка была очень красива; она заботилась о царе и ухаживала за ним, но царь не имел с ней близости[1].

А Адо́нія, син Хаґґітин, бундю́чився та говорив: „Я буду царювати!“ І справив він собі по́воза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.
 
Адония, матерью которого была Аггифа, кичливо говорил: «Я буду царем». Он завел у себя колесницы и коней[2], и пятьдесят слуг, которые бежали перед ним.

А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі.
 
(Его отец никогда не смущал его вопросом: «Почему ты так поступаешь?» Он родился после Авессалома и был очень красив.)

І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії.
 
Адония сговорился с Иоавом, сыном Саруи, и со священником Авиатаром, и они поддержали его.

А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.
 
Но священник Цадок, Беная, сын Иодая, пророк Нафан, Шимей и Рей, и воины Давида не встали на сторону Адонии.

І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг.
 
Адония принес в жертву овец, волов и откормленных телят у камня Зохелет, что рядом с Эн-Рогелом, и пригласил всех своих братьев, сыновей царя, и всех царских приближенных из Иудеи,

А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав.
 
но не пригласил ни пророка Нафана, ни Бенаю, ни личную стражу, ни своего брата Соломона.

І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?
 
Тогда пророк Нафан спросил у Вирсавии, матери Соломона: — Разве ты не слышала, что Адония, сын Аггифы, стал царем, а наш господин Давид о том и не знает?

А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на!
 
Так вот, позволь мне посоветовать тебе, как спасти свою жизнь и жизнь твоего сына Соломона.

Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія?
 
Сейчас же пойди к царю Давиду и скажи ему: «Господин мой царь, разве ты не клялся мне, твоей служанке, говоря: „Твой сын Соломон непременно будет царем после меня и сядет на моем престоле?“ Так почему же царем стал Адония?»

Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“.
 
Когда ты ещё будешь говорить с царем, я войду вслед за тобой и подтвержу твои слова.

І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві.
 
И Вирсавия пошла к престарелому царю в его комнату, где ему прислуживала шунамитянка Авишаг.

І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“
 
Вирсавия склонилась и пала перед царем ниц. — Чего ты хочешь? — спросил царь.

І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.
 
Она сказала ему: — Мой господин, ты сам клялся мне, твоей служанке, Господом, твоим Богом: «Соломон, твой сын, будет царем после меня и сядет на моем престоле».

А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те.
 
Но вот царем стал Адония, а ты, господин мой царь, и не знаешь об этом.

І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав.
 
Он принес в жертву множество волов, откормленных телят и овец, пригласил всех царских сыновей, священника Авиатара и Иоава, начальника войска, но не пригласил твоего слугу Соломона.

А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.
 
Господин мой царь, взоры всего Израиля устремлены на тебя, чтобы узнать: кто же сядет на престоле господина моего царя после него?

Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“.
 
Ведь иначе, как только господин мой царь упокоится со своими предками, меня и моего сына Соломона сочтут изменниками.

І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н.
 
Когда она ещё говорила с царем, вошел пророк Нафан.

І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.
 
Царю доложили: — Здесь пророк Нафан. Тогда он предстал перед царем и поклонился ему лицом до земли.

І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?
 
Нафан сказал: — Говорил ли ты, господин мой царь, что Адония будет царем после тебя и сядет на твоем престоле?

Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія!
 
Сегодня он пошел и принес в жертву множество волов, откормленных телят и овец. Он пригласил всех царских сыновей, военачальников и священника Авиатара. Сейчас они едят и пьют с ним и говорят: «Да здравствует царь Адония!»

А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав.
 
Но меня, твоего слугу, священника Цадока, Бенаю, сына Иодая, и твоего слугу Соломона он не пригласил.

Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“
 
Было ли это сделано по воле господина моего царя, который не известил своих слуг о том, кто сядет на престоле моего господина царя после него?

А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем.
 
Тогда царь Давид сказал: — Позовите ко мне Вирсавию. И она вошла к царю и предстала перед ним.

І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, —
 
И царь поклялся: — Верно, как то, что жив Господь, Который избавил меня от всякой беды,

як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“
 
я непременно исполню сегодня то, о чем я клялся тебе Господом, Богом Израиля: Соломон, твой сын, станет царем после меня и сядет на моем престоле вместо меня.

І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“
 
Вирсавия склонилась, коснувшись лицом земли и, пав ниц перед царем, сказала: — Пусть господин мой царь Давид живет вечно!

І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя.
 
Царь Давид сказал: — Позовите ко мне священника Цадока, пророка Нафана и Бенаю, сына Иодая. Те вошли к царю,

І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону.
 
и он сказал им: — Возьмите с собой моих слуг, посадите моего сына Соломона на мою мулицу и доставьте его к источнику Гихон.

А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!
 
Там пусть священник Цадок и пророк Нафан помажут его в цари над Израилем. Трубите в рог и восклицайте: «Да здравствует царь Соломон!».

Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“.
 
Потом проводите его назад, и пусть он сядет на мой престол и правит вместо меня. Я поставил его правителем над Израилем и Иудеей.

І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!
 
Беная, сын Иодая, ответил царю: — Аминь! Да скажет так Господь, Бог моего господина царя.

Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“
 
Как Господь был с моим господином царем, так пусть он будет и с Соломоном, чтобы возвеличить его престол больше престола моего господина, царя Давида!

І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону.
 
И священник Цадок, пророк Нафан, Беная, сын Иодая, керетиты и пелетиты[3] пошли, усадили Соломона на мулицу царя Давида и сопроводили его в Гихон.

І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“
 
Священник Цадок взял из шатра рог с маслом и помазал Соломона. После этого они затрубили в рога, и весь народ закричал: — Да здравствует царь Соломон!

І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу!
 
Весь народ пошел вслед за ним, играя на свирелях и громко радуясь, так, что земля сотрясалась от шума.

І почув це Адонія та всі покли́кані, що були з ним, а вони тількищо скінчи́ли їсти. І почув Йоав голос сурми́ та й сказав: „Що це за крик та гамір у місті?“
 
Адония и все гости, которые были с ним, услышали это в конце пира. Услышав звук рога, Иоав спросил: — Что это за шум в городе?

Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“
 
Он ещё не договорил, как пришёл Ионафан, сын священника Авиатара. Адония сказал: — Подойди. Ты достойный человек и, конечно, несешь добрые вести.

І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона!
 
— Нет, — ответил Ионафан. — Наш господин, царь Давид, сделал царем Соломона.

І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю.
 
Царь отправил его со священником Цадоком, пророком Нафаном, Бенаей, сыном Иодая, керетитами и пелетитами, и они усадили его на царскую мулицу,

І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.
 
а священник Цадок и пророк Нафан помазали его в цари в Гихоне. Они ушли оттуда в радости, и город пришёл в движение. Этот-то шум ты и слышишь.

І Соломон уже засів на троні царства.
 
Больше того, Соломон сел на царский престол,

І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм.
 
а царские приближенные пришли поздравлять нашего господина царя Давида, говоря: «Пусть твой Бог прославит имя Соломона ещё больше, чем твое, и возвеличит его престол больше твоего престола!» Царь поклонился на постели

І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“
 
и сказал так: «Слава Господу, Богу Израиля, Который дал мне сегодня увидеть на престоле моего преемника!»

І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою...
 
Тут все гости Адонии, задрожав от страха, поднялись и разбежались.

А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника.
 
А Адония, боясь Соломона, пошел и схватился за рога жертвенника.[4]

І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“
 
Соломону доложили: — Адония боится царя Соломона и не отпускает рогов жертвенника. Он говорит: «Пусть царь Соломон даст мне сегодня клятву, что он не предаст своего слугу мечу».

І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“.
 
Соломон ответил: — Если он покажет себя достойным человеком, то ни один волос с его головы не упадет на землю; но если в нём обнаружится зло, он умрет.

І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“
 
Царь Соломон послал людей, и они привели его от жертвенника. Адония вошел и поклонился царю Соломону, и Соломон сказал: — Ступай домой.

Примечания:

 
 
Новый русский перевод
4 [1] — Букв.: царь не познал ее.
5 [2] — Или: колесничих всадников.
38 [3]Керетиты и пелетиты. Чужеземные наемники, которые, возможно, были царскими телохранителями.
50 [4] — Человек, берущийся за рога жертвенника, которые возвышались с каждого из его четырех углов, считался неприкосновенным.
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.