Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Огієнка → Новый русский перевод

Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

Поскольку уже многие принялись составлять описание произошедших среди нас событий[1]

як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

на основе сведений, переданных нам людьми, которые с самого начала были очевидцами и служителями Слова,

тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

то и я решил, тщательно исследовав всё от начала, описать тебе, достопочтеннейший Феофил, всё по порядку,

щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

чтобы ты мог убедиться в достоверности того, чему был научен.

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

Во время правления Ирода[2], царя Иудеи, был священник по имени Захария, из смены Авии[3]. Его жена тоже была потомком Аарона, её звали Елизавета.

І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

Оба они были праведны перед Богом, живя непорочно и строго соблюдая все заповеди и установления Господа.

А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна. Они оба были уже в преклонном возрасте.

І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

Однажды, когда была очередь служить смене, к которой принадлежал Захария, он нес службу перед Богом.

за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

В соответствии с установленным для священников порядком ему выпало по жребию войти в храм Господа и возжигать благовония[4].

Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

Во время возжигания благовоний множество народа молилось снаружи.

І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

Захарии же явился ангел Господа. Он стоял справа от жертвенника, где возжигались благовония.

І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

Увидев его, Захария был чрезвычайно поражен и испуган.

А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

Ангел сказал ему: — Не бойся, Захария, твоя молитва услышана. Твоя жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанном.

І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

Твое сердце наполнится счастьем и ликованием, и многие будут радоваться его рождению,

Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

потому что он будет великим перед Господом. Он никогда не будет пить вина и других хмельных напитков. Ещё до своего рождения он будет исполнен Святым Духом.

І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

Многих израильтян он обратит к Господу, их Богу.

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

Он будет предшествовать Ему в духе и силе Илии, чтобы обратить сердца отцов к детям, а непокорных — к мудрости праведных, приготовляя народ к приходу Господа[5].

І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

Захария спросил ангела: — Как мне узнать, что это сбудется? Ведь я уже стар, и жена моя в преклонных годах.

А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

Ангел ответил: — Я — Гавриил, стоящий перед Богом, и я послан, чтобы сообщить тебе эту радостную весть.

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

Но сейчас за то, что ты не поверил моим словам, которые обязательно исполнятся в своё время, ты лишишься дара речи и не будешь говорить до того дня, пока это не сбудется.

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

Между тем люди ждали Захарию и удивлялись, почему он так долго не выходит из храма.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

Захария, выйдя, не мог говорить и вынужден был общаться с ними жестами. Все поняли, что в храме ему было видение.

І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

Срок служения Захарии закончился, и он возвратился домой.

А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

Вскоре его жена Елизавета забеременела и пять месяцев не выходила из дома[6].

„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

Она говорила: — Вот что сделал для меня Господь, по милости Своей сняв с меня позор перед людьми!

А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

На шестом месяце беременности Елизаветы, Бог послал ангела Гавриила в галилейский город Назарет,

до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

к деве по имени Мария[7], которая была обручена с Иосифом, потомком Давида.

І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

Ангел пришёл к ней и сказал: — Приветствую тебя, получившая милость! С тобой Господь!

Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

Марию эти слова очень удивили, и она размышляла, что бы значило такое приветствие.

А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

Ангел продолжал: — Не бойся, Мария, потому что Бог проявил к тебе благодать!

І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

Ты забеременеешь и родишь Сына, и назовешь Его Иисусом[8].

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

Он станет великим, и Его будут называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Его предка Давида,

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

и Он будет царствовать над домом Иакова вовеки, и Его Царству не будет конца.

А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

— Как это может быть? — спросила Мария. — Ведь я ещё не была с мужчиной.

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

Ангел ответил: — Святой Дух сойдет на тебя, и тебя осенит сила Всевышнего. Поэтому Ребёнок, Который родится у тебя, будет свят — Он будет зваться Сыном Бога.

А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

Вот и твоя родственница Елизавета тоже родит сына в её преклонные годы. О ней говорили, что она бесплодна, но она уже на шестом месяце беременности.

Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

Для Бога нет ничего невозможного.

А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

— Я служанка Господа, — ответила Мария, — пусть всё произойдёт со мной так, как ты сказал. И ангел оставил её.

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

Вскоре после этого Мария собралась и поспешила в город, расположенный в нагорьях Иудеи.

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

Она вошла в дом Захарии и поприветствовала Елизавету.

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

Как только Елизавета услышала приветствие Марии, ребенок внутри у неё встрепенулся; Елизавету наполнил Святой Дух,

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

и она громким голосом воскликнула: — Благословенна ты среди женщин, и благословен Ребенок, Которого ты носишь!

І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

Чем я заслужила такую милость, что ко мне пришла мать моего Господа?

Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

Как только я услышала твое приветствие, ребенок во мне так и встрепенулся от радости.

Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

Блаженна поверившая в исполнение того, что сказал Господь!

А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

Мария ответила: «Душа моя славит Господа,

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

и дух мой радуется о Боге, Спасителе моем,

що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

потому что Он увидел смирение Своей служанки[9]. Отныне все поколения будут называть меня благословенной,

бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

потому что Всемогущий совершил для меня такое великое дело! Его имя свято![10]

і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

Из поколения в поколение Он проявляет милость к боящимся Его![11]

Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

Его рукой совершены великие дела: Он рассеял гордых в надмении сердца их,

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

сверг правителей с их престолов и возвысил смиренных!

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

Он насытил благами голодных, а богатых отослал ни с чем.

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

Он помог Своему слуге Израилю, помня о милости,

як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

которую обещал нашим предкам — Аврааму и его семени вовеки».

І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

Мария погостила у Елизаветы около трех месяцев и затем возвратилась домой.

А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

Елизавете подошло время родить, и родила она сына.

І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

Её соседи и родственники услышали о том, что Господь явил ей великую милость, и радовались вместе с ней.

І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

На восьмой день[12] они пришли, чтобы совершить над ребенком обряд обрезания, и хотели назвать его в честь отца Захарией.

І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

Но мать ребенка возразила: — Нет! Его будут звать Иоанном.

А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

Ей стали говорить: — Но ведь среди ваших родственников нет никого с таким именем!

І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

Они стали жестами спрашивать отца, как бы он хотел назвать сына.

Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

Захария попросил табличку для письма и, к удивлению всех, написал: «Его имя Иоанн».

І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

В тот же миг к нему вернулась речь, и он начал говорить, прославляя Бога.

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

Всех соседей объял страх, и весть о случившемся разнеслась по всем нагорьям Иудеи.

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

Все, кто слышал об этом, с удивлением спрашивали: «Кем же станет этот ребенок?» — потому что рука Господа была с ним.

Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

Святой Дух наполнил Захарию, отца Иоанна, и он начал пророчествовать:

„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

«Благословен Господь, Бог Израиля[13], Который посетил Свой народ и искупил его!

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

Он воздвиг нам рог спасения[14] из дома Своего слуги Давида,

як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

как Он издавна и обещал через Своих святых пророков,

що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

что Он спасет нас от врагов и от рук тех, кто ненавидит нас.

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

Так Он проявил милость к нашим предкам, помня Свой святой завет,

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

клятву, которой Он поклялся нашему предку Аврааму:

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

избавить нас от рук наших врагов, чтобы мы могли без страха служить Ему,

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

живя перед Ним в святости и праведности во все дни нашей жизни!

Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

И ты, дитя, будешь назван пророком Всевышнего, потому что будешь идти перед Господом, чтобы приготовить Ему пути[15],

щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

возвестить Его народу спасение через прощение грехов,

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

по глубочайшему милосердию нашего Бога, Который пошлет нам Утреннюю Зарю свыше,

щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

чтобы дать свет живущим во тьме и тени смертной[16] и направить наши стопы на путь мира!»

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

Ребенок рос и укреплялся в духе[17]. Он жил в пустыне до того времени, когда открыто явился Израилю.

Примечания:

Новый русский перевод

1 [1] — Или: описание событий, представляющих для нас истину.

5 [2] — Ирод Великий, был царем Иудеи в 40-4 гг. до н. э. Кроме Иудеи, в его владения входили также Самария и Галилея.

5 [3] — Служение в Иерусалимском храме было разделено между 24 сменами священников, потомков Аарона (см. 1Пар 24:1-19).

9 [4] — См. Исх 30:6-8.

17 [5] — См. Мал 4:5-6.

24 [6] — Букв.: скрывала себя.

27 [7] — Греч. Мариа́м — так в оригинале по всей книге, за исключением ст. 41.

31 [8] — Имя Иисус на языке иудеев звучит как Йешу́а и означает: Господь [ЙГВГ, Яхве] спасает.

48 [9] — См. 1Цар 1:11; 1Цар 2:1.

49 [10] — См. Пс 110:9.

50 [11] — См. Пс 102:17.

59 [12] — По Закону Божьему обрезание производилось на восьмой день (см. Быт 17:12).

68 [13] — См. Пс 40:14; Пс 71:18; Пс 105:48.

69 [14] — Рог спасения. В знач.: «могучий Спаситель»; (см. Пс 17:3). Рог был символом могущества, власти и силы (см. напр., 1Цар 2:10; Иер 48:25; Мих 4:13).

76 [15] — См. Ис 40:3; Мал 3:1.

79 [16] — См. Ис 9:2.

80 [17] — Или: в Духе.

« 16 глава 2 глава »