Суддів 1 глава

Книга Суддів
Переклад Огієнка → Новый русский перевод

I сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізра́їлеві сини Господа, говорячи: „Хто з нас ви́йде спе́реду на ханаане́янина, щоб воювати з ним?“

После смерти Иисуса израильтяне спросили Господа: — Кому из нас первым идти воевать с хананеями?

І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“.

Господь ответил: — Первым пусть идет Иуда; Я отдаю землю в его руки.

І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н.

Тогда воины Иуды сказали своим братьям симеонитам: — Идите с нами в землю, которая нам досталась, воевать с хананеями. А потом мы, в свой черед, пойдем с вами в вашу землю. И симеониты пошли с ними.

І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка.

Когда Иуда со своими людьми вышел на бой, Господь отдал хананеев и ферезеев в их руки, и они сразили в Везеке десять тысяч человек.

І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина.

Там они и нашли Адони-Везека, сразились с ним и разбили хананеев и ферезеев.

І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг.

Адони-Везек бежал, но они погнались за ним, схватили его и отрубили ему большие пальцы на руках и на ногах.

І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“

Адони-Везек сказал: — Семьдесят царей с отрубленными большими пальцами на руках и на ногах собирали крохи под моим столом. Теперь Бог воздал мне за то, что я сделал. Его отвели в Иерусалим, где он и умер.

І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем.

Воины Иуды напали на Иерусалим и взяли его. Они предали город мечу и огню.

А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі.

После этого воины Иуды отправились на битву с хананеями, которые жили в нагорьях, в Негеве и в западных предгорьях.

І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая.

Они выступили против хананеев Хеврона (прежде он назывался Кирьят-Арба) и разбили Шешая, Ахимана и Талмая[1].

А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер.

Оттуда они пошли на жителей Давира (который прежде назывался Кирьят-Сефер).

І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“.

Халев сказал: — Я отдам свою дочь Ахсу в жёны тому, кто нападет на Кирьят-Сефер и возьмет его.

І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку.

Отниил, сын младшего брата Халева Кеназа,[2] взял его, и Халев отдал ему в жёны свою дочь Ахсу.

І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“

Однажды, по дороге к отцу, она говорила с Отниилом, чтобы просить у её отца поле. Когда она слезла со своего осла, Халев спросил её: — Чего ты хочешь?

І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній.

Она ответила: — Окажи мне особую милость. Ты дал мне землю в Негеве — так дай мне и источники воды. И Халев дал ей верхние и нижние источники.

А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом.

Потомки тестя Моисея, кенея, пошли с народом Иуды из города Пальм[3] в пустыню Иуды, что в Негеве рядом с городом Арадом, и поселились среди народа.

І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма.

Воины Иуды пошли со своими братьями симеонитами, напали на хананеев, которые жили в Цефате, и полностью уничтожили[4] город. Поэтому он получил название «Хорма».[5]

І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його.

Ещё воины Иуды взяли[6] Газу, Ашкелон и Экрон с их окрестностями.

І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці.

Господь был с воинами Иуды. Они овладели нагорьями, но не смогли прогнать жителей долин, потому что у тех были железные колесницы.

І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів.

Как и обещал Моисей, Хеврон был отдан Халеву, который прогнал оттуда троих сыновей Анака.

А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня.

Вениамитяне не смогли выселить иевусеев, которые жили в Иерусалиме; иевусеи живут там с вениамитянами до сегодняшнего дня.

І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.

Дом Иосифа напал на Вефиль, и Господь был с ними.

І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз.

Когда они послали лазутчиков разведать Вефиль (прежде он назывался Луз),

І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“

лазутчики увидели мужчину, выходящего из города, и сказали ему: — Покажи нам, как попасть в город, и мы обойдемся с тобой хорошо.

І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.

Он показал им, и они предали город мечу, но пощадили того человека и всю его семью.

І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня.

Этот человек пошел в землю хеттов, где построил город, который назвал Луз — так он называется и до сегодняшнего дня.

А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї.

Но Манассия не прогнал жителей Бет-Шеана, Таанаха, Дора, Ивлеама и Мегиддо и окрестных деревень, и в этой земле продолжали жить хананеи.

І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його.

Когда Израиль окреп, они сделали хананеев подневольными, но не изгнали их полностью.

І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері.

И Ефрем не прогнал хананеев, которые жили в городе Гезере, и хананеи продолжали жить там среди них.

Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну.

И Завулон не прогнал хананеев, живших в Китроне и в Нагалоле, которые остались среди них, но сделались подневольными.

Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову.

И Асир не изгнал жителей Акко, Сидона, Ахлава, Ахзива, Хелвы, Афека и Рехова;

І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його.

и поэтому народ Асира жил среди хананеев, обитателей той земли.

Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину.

И Неффалим не прогнал жителей Бет-Шемеша и Бет-Анафа: неффалимиты жили среди хананеев, обитателей той земли, а жителей Бет-Шемеша и Бет-Анафа сделали подневольными.

І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину.

Данитянам аморреи отрезали путь с нагорий в долину.

І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину.

Аморреи продолжали жить на горе Херес, в городе Айялоне и поселении Шаалвиме, но когда сила дома Иосифа возросла, они тоже стали подневольными.

А границя аморейська — від Маале-Акраббім, і від Сели та вище.

Граница аморреев шла от Скорпионовой возвышенности[7], от Селы и далее.

Примечания:

Новый русский перевод

10 [1] — Это были потомки Анака (см. ст. 20), род которого был известен своим высоким ростом и наводил страх на израильтян (см. Чис 13:22; Нав 15:14).

13 [2] — Или: « Отниил, потомок Кеназа, младший брат Халева…»

16 [3] — В знач.: «Иерихон».

17 [4] — См. Исх 22:20 и сноску к нему.

17 [5] — Хорма означает: уничтожение.

18 [6] — В других древн. переводах: « Воины Иуды еще не взяли…»

36 [7] — Или: возвышенности Акраббим.

« 24 глава 2 глава »