1 Павло й Тимофі́й, раби Христа Ісуса, до всіх святих у Христі Ісусі, що знаходяться в Фили́пах, з єпи́скопами та диякона́ми:
2 благода́ть вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа́!
3 Дякую Богові своєму при кожній згадці про вас,
4 і за́вжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню́ я молитву з ра́дощами, —
5 за участь вашу в Єва́нгелії від першого дня аж дотепе́р.
6 Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре ді́ло, виконає його аж до дня Христа Ісуса.
7 Бо то справедливо мені ду́мати це про всіх вас, бо я маю вас у серці, а ви всі в кайда́нах моїх, і в обороні, і в утве́рдженні Єва́нгелії — спільники мої в благодаті.
8 Бо Бог мені свідок, що тужу́ я за вами всіма́ в сердечній любові Христа Ісуса.
9 І молюсь я про те, щоб ваша любов примножа́лась ще більше та більше в пізна́нні й усякім дослі́дженні,
10 щоб ви досліджували те, що краще, щоб чисті та ці́лі були Христового дня,
11 напо́внені плодів праведности через Ісуса Христа, на славу та на хвалу Божу.
12 Бажаю ж я, браття, щоб ві́дали ви, що те, що сталось мені, вийшло більше на успіх Єва́нгелії,
13 бо в усій прето́рії та всім іншим стали відо́мі кайда́ни мої за Христа.
14 А багато братів у Господі через кайда́ни мої посміліли та ще більше відва́жилися Слово Боже звіщати безстрашно.
15 Одні, правда, і через за́здрощі та колотне́чу, другі ж із доброї волі Христа проповідують;
16 а інші з любови, зна́ючи, що я поставлений на оборону Єва́нгелії;
17 а інші через пі́дступ звіщають Христа нещиро, ду́маючи, що додаду́ть тягару́ до кайда́нів моїх.
18 Але що ж? У всякому разі, чи облудно, чи щиро, Христос проповідується, а тим я радію та й бу́ду радіти.
19 Бо знаю, що це бу́де мені на спасі́ння через вашу молитву й допомогу Духа Ісуса Христа,
20 через чека́ння й надію мою, що я ні в чо́му не бу́ду посоро́млений, але ці́лою сміли́вістю, як за́вжди, так і тепер Христос буде звели́чений у тілі моїм, чи то життям, чи то смертю.
21 Бо для мене життя — то Христос, а смерть — то надба́ння.
22 А коли життя в тілі — то для мене плід ді́ла, то не знаю, що́ вибрати.
23 Тягнуть мене одне й друге, хоч маю я бажа́ння померти та бути з Христом, бо це значно ліпше.
24 А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас.
25 І оце знаю певно, що зали́шусь я, і пробува́тиму з вами всіма́ вам на ко́ристь та на ра́дощі в вірі,
26 щоб ваша хвала́ через мене примно́жилася в Христі Ісусі, коли зно́ву прийду́ я до вас.
27 Тільки живіть згідно з Христовою Єва́нгелією, щоб, — чи прийду́ я й побачу вас, чи й не бувши — почув я про вас, що ви стоїте́ в однім дусі, бо́рючись однодушно за віру єва́нгельську,
28 і ні в чо́му не боячи́ся противників; це їм доказ загибелі, вам же спасі́ння. А це від Бога!
29 Бо вчинено вам за Христа доброді́йство, — не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього,
30 маючи таку саму боротьбу́, яку ви бачили в мені, а тепер чуєте про мене.
1 Церкви (поместные). Краткое пояснение. Поместная церковь — это собрание верующих в Иисуса Христа, проживающих большей частью поблизости друг от друга, которые сходятся для совместного Преломления хлеба, Богослужения, прославления Бога, молитв, свидетельств, служения словом, учебы и распространения Евангелия (Евр 10:25; Деян 20:7; 1Кор 14:26; 1Кор 5:4−5; Флп 4:14−18; 1Фес 1:8; Деян 13:1−4). Подобные церкви возникают там, где двое или трое собраны во имя Христа (Мф 18:20). Во всякой такой поместной церкви Христос пребывает посреди них, и потому она является храмом Божиим, в Дух Святой живет в ней (1Кор 3:16−17). Будучи усовершенствована в своей организации, поместная церковь состоит из «святых... с епископами и диаконами».