Об’явлення 1 глава — Переклад Огієнка → Комментарии Скоуфилда

Об’явлення 1 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Переклад Огієнка → Комментарии Скоуфилда

¹ Об'я́влення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що́ незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм а́нголом рабові Своєму Іванові,

² який сві́дчив про Слово Боже, і про свідчення Ісуса Христа, і про все, що́ він бачив.

³ Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та доде́ржує написане в ньому, — час бо близьки́й!

⁴ Іван до семи Церков, що в Азії: благода́ть вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти; і від семи Ду́хів, що перед престолом Його,

⁵ та від Ісуса Христа, а Він „Свідок вірний, Пе́рвенець з мертвих і Влади́ка зе́мних царів“. Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів,

⁶ що вчинив нас „царями, священиками Богові“ й Отцеві Своєму, — Тому слава та сила на вічні віки! Амі́нь.

⁷ „Ото Він із хмарами йде“, і побачить Його кожне око, і ті, що Його „прокололи були, і всі племе́на землі будуть плакати за Ним“. Так, амінь!

⁸ Я Альфа й Оме́га, говорить Госпо́дь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержи́тель!

⁹ Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на о́строві, що зветься Патмо́с, за Слово Боже і за сві́дчення Ісуса Христа́.

¹⁰ Я був у Дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучни́й, немов сурми́,

¹¹ який говорив: „Що́ бачиш, — напиши те до книги, і пошли до сімох Церков: до Ефе́су, і до Смі́рни, і до Перга́му, і до Тіяти́рів, і до Сард, і до Філяде́льфії і до Лаодикі́ї“.

¹² І я огля́нувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, огля́нувшись, я побачив сім світильників золотих;

¹³ а посеред семи світильників „Подібного до Лю́дського Сина, одя́гненого в до́вгу оде́жу і підпере́заного“ по гру́дях золотим поясом.

¹⁴ А „Його голова та волосся — білі, немов біла во́вна, як сніг; а очі Його — немов по́лум'я огняне́.

¹⁵ А ноги Його подібні до міді“, розпа́лені, наче в печі́; а „голос Його — немов шум великої води“.

¹⁶ І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосі́чний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.

¹⁷ І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: „Не лякайся! Я Перший і Останній,

¹⁸ і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від а́ду.

¹⁹ Отже, напиши, що́ ти бачив, і що́ є, і що́ має бути по цьо́му!

²⁰ Таємниця семи зір, що бачив ти їх на правиці Моїй, і семи світильників золотих: сім зір, — то анголи́ семи Церков, а сім світильників, що ти бачив, — то сім Церков“.

Комментарии Скоуфилда

⁹ Oт 1:1 до 1:20 тот, кому дано видеть (Иоанн), находится на земле и смотрит на Христа, представшего ему. Oт 2:1 до 3:22 он находится на земле и смотрит в будущее, «сквозь» период Церкви. Oт 4:1 до 11:1 он, будучи «в духе» (ср. 4:2 с Иез 3:12−14), наблюдает происходящее как на земле, так и на небе. Oт 11:1 до 11:12 Иоанн находится в Иерусалиме с двумя свидетелями. Oт 11:13 до конца он на небе — наблюдает и записывает то, что происходит на небе и на земле.

²⁰ Естественно было бы истолковать здесь «ангелов», то есть «посланников», как мужей, посланных семью церквами, чтобы узнать о состоянии престарелого апостола в его ссылке на Патмосе (ср. Флп 4:18), однако они символизируют тех, кто посылается в церкви с поручением от Бога.

1:20 Назначение Посланий семи церквам следует рассматривать в четырёх аспектах:
1) Как обращение к местным церквам, которым они фактически и адресованы.
2) Как предостережение всем церквам, на все времена, как средство испытания ими своего духовного состояния в очах Божиих.
3) Как личные, увещевающие, послания к «имеющему уши» и одновременно несущие обетование «побеждающему».
4) Как пророческие послания, раскрывающие семь стадий духовной истории церкви (церквей) от, скажем, 96-го года н. э. и до конца. Подобное предвидение не могло бы не содержаться в пророчестве, охватывающем весь церковный период. И если оно имеется в книге как таковое, то именно в посланиях место ему, потому что после 3:22 церковь (или церкви) больше не упоминается в Откровении Иоанна. Да, по своему временному охвату Семь посланий далеко выходят за рамки того, что касалось упоминаемых в них церквей. Наиболее завершенным выглядит в них предвидение всей духовной истории Церкви (церквей), и вот в каком именно порядке оно дается. Ефес отражает общее состояние церквей в момент написания послания; Смирна символизирует период сильного гонения. Пергам-церковь, основание которой положено в мире там, где «престол сатаны» (это может быть отнесено ко времени обращения Константина, скажем, к 316-м году н. э.). Фиатир — это период папства, развившегося из состояния, в какое впала Пергамская церковь: восторжествовали учения Валаама (светская традиция) и Николаитов (принятие священства). Подобно тому, как Иезавель ввела идолопоклонство в Израиле, Римское католичество объединило христианское учение с языческими церемониями. Сардис — это протестантская реформация, дела которой не были «совершенны». Филадельфия — все, что ясно свидетельствует о Слове и об Имени во времена исповедания, довольного собой, которое представлено Лаодикией