Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (МП)

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племена́м, які в Розпоро́шенні, — вітаю я вас!

Иаков, раб Бога и Господа Иисуса Христа, двенадцати коленам, находящимся в рассеянии, — радоваться.

Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування,

С великою радостью принимайте, братия мои, когда впадаете в различные искушения,

знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

зная, что испытание вашей веры производит терпение;

А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали.

терпение же должно иметь совершенное действие, чтобы вы были совершенны во всей полноте, без всякого недостатка.

А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на.

Если же у кого из вас недостает мудрости, да просит у Бога, дающего всем просто и без упреков, — и дастся ему.

Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

Но да просит с верою, нимало не сомневаясь, потому что сомневающийся подобен морской волне, ветром поднимаемой и развеваемой.

Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа.

Да не думает такой человек получить что-нибудь от Господа.

Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх.

Человек с двоящимися мыслями не тверд во всех путях своих.

А понижений брат нехай хвалиться висо́кістю своєю,

Да хвалится брат униженный высотою своею,

а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, —

а богатый — унижением своим, потому что он прейдет, как цвет на траве.

бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

Восходит солнце, [настает] зной, и зноем иссушает траву, цвет ее опадает, исчезает красота вида ее; так увядает и богатый в путях своих.

Блаженна люди́на, що ви́терпить пробу, бо, бувши ви́пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

Блажен человек, который переносит искушение, потому что, быв испытан, он получит венец жизни, который обещал Господь любящим Его.

Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

В искушении никто не говори: Бог меня искушает; потому что Бог не искушается злом и Сам не искушает никого,

Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною.

но каждый искушается, увлекаясь и обольщаясь собственною похотью;

Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

похоть же, зачав, рождает грех, а сделанный грех рождает смерть.

Не обма́нюйтесь, брати мої любі!

Не обманывайтесь, братия мои возлюбленные.

Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.

Всякое даяние доброе и всякий дар совершенный нисходит свыше, от Отца светов, у Которого нет изменения и ни тени перемены.

Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його.

Восхотев, родил Он нас словом истины, чтобы нам быть некоторым начатком Его созданий.

Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів.

Итак, братия мои возлюбленные, всякий человек да будет скор на слышание, медлен на слова, медлен на гнев,

Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої.

ибо гнев человека не творит правды Божией.

Тому́ то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби́, і прийміть із ла́гідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.

Посему, отложив всякую нечистоту и остаток злобы, в кротости примите насаждаемое слово, могущее спасти ваши души.

Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.

Будьте же исполнители слова, а не слышатели только, обманывающие самих себя.

Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, —

Ибо, кто слушает слово и не исполняет, тот подобен человеку, рассматривающему природные черты лица своего в зеркале:

бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є.

он посмотрел на себя, отошел и тотчас забыл, каков он.

А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм!

Но кто вникнет в закон совершенный, [закон] свободы, и пребудет в нем, тот, будучи не слушателем забывчивым, но исполнителем дела, блажен будет в своем действии.

Коли ж хто гада́є, що він побожний, і свого язика не вгамо́вує, та своє серце обманює, — марна́ побожність того́!

Если кто из вас думает, что он благочестив, и не обуздывает своего языка, но обольщает свое сердце, у того пустое благочестие.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.

Чистое и непорочное благочестие пред Богом и Отцем есть то, чтобы призирать сирот и вдов в их скорбях и хранить себя неоскверненным от мира.

Примечания:

Синодальный перевод (МП)

10 прейдёт — пройдёт, буквально «пройдёт мимо», в переносном смысле — подойдёт к концу, прекратит существование, исчезнет.

27 призирать — смотреть со вниманием, с участием, сочувственно, милосердно; не путать с презирать.

« 28 глава 2 глава »