Екклезіаста 1 глава

Книга Екклезіястова (або Проповідника)
Переклад Огієнка → Синодальный перевод

Книга Пропові́дника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

Слова Екклесиаста, сына Давидова, царя в Иерусалиме.

Наймарні́ша марно́та, сказав Пропові́дник, наймарні́ша марно́та, — марно́та усе!

Суета сует, сказал Екклесиаст, суета сует, — всё суета!

Яка ко́ристь люди́ні в усім її тру́ді, який вона робить під сонцем?

Что пользы человеку от всех трудов его, которыми трудится он под солнцем?

Поколі́ння відхо́дить, й поколі́ння приходить, а земля вікові́чно стоїть!

Род проходит, и род приходит, а земля пребывает вовеки.

І со́нечко схо́дить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого́, де схо́дить воно.

Восходит солнце, и заходит солнце, и спешит к месту своему, где оно восходит.

Віє вітер на пі́вдень, і на північ верта́ється, кру́титься, крутиться він та й іде, і на круг свій верта́ється вітер.

Идёт ветер к югу, и переходит к северу, кружится, кружится на ходу своём, и возвращается ветер на круги свои.

Всі пото́ки до моря пливуть, але море — воно не напо́внюється: до місця, ізві́дки пливуть, ті потоки вони поверта́ються, щоб зно́ву плисти́!

Все реки текут в море, но море не переполняется: к тому месту, откуда реки текут, они возвращаются, чтобы опять течь.

Повні тру́ду всі ре́чі, — люди́на сказати всього́ не потра́пить! Не наси́титься ба́ченням око, і не напо́вниться слу́ханням ухо.

Все вещи — в труде: не может человек пересказать всего; не насытится око зрением, не наполнится ухо слушанием.

Що було́, воно й бу́де, і що робилося, бу́де робитись воно, — і немає нічо́го ново́го під сонцем!

Что было, то и будет; и что делалось, то и будет делаться, и нет ничего нового под солнцем.

Буває таке, що про нього говорять: „Дивись, — це нове́!“ Та воно вже було́ від вікі́в, що були́ перед нами!

Бывает нечто, о чём говорят: «смотри, вот, это новое»; но это было уже в веках, бывших прежде нас.

Нема згадки про перше, а тако́ж про насту́пне, що бу́де, — про них згадки не бу́де між тими, що бу́дуть пото́му.

Нет памяти о прежнем; да и о том, что будет, не останется памяти у тех, которые будут после.

Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.

Я, Екклесиаст, был царём над Израилем в Иерусалиме;

І поклав я на серце своє, щоб шукати й дослі́джувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка́, яку дав Бог для лю́дських синів, щоб мозо́литись нею.

и предал я сердце моё тому, чтобы исследовать и испытать мудростью всё, что делается под небом: это тяжёлое занятие дал Бог сынам человеческим, чтобы они упражнялись в нём.

Я бачив усі справи, що чини́лись під сонцем: й ось усе це — марно́та та ло́влення вітру!

Видел я все дела, какие делаются под солнцем, и вот, всё — суета и томление духа!

Покри́вленого не напра́виш, а неісну́ючого не полі́чиш!

Кривое не может сделаться прямым, и чего нет, того нельзя считать.

Говорив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільшу за всіх, що до ме́не над Єрусалимом були́. І бачило серце моє всяку мудрість і знання.

Говорил я с сердцем моим так: вот, я возвеличился и приобрел мудрости больше всех, которые были прежде меня над Иерусалимом, и сердце моё видело много мудрости и знания.

І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безу́мство й глупо́ту, — і збагну́в я, що й це все — то ло́влення вітру!

И предал я сердце моё тому, чтобы познать мудрость и познать безумие и глупость: узнал, что и это — томление духа;

Бо при мно́гості мудрости мно́житься й кло́піт, хто ж пізна́ння побільшує, той побільшує й біль!

потому что во многой мудрости много печали; и кто умножает познания, умножает скорбь.

« 31 глава 2 глава »