Йова 1 глава

Книга Йова
Переклад Огієнка → Синода́льный перево́д

Був чоловік у країні Уц, на ім'я́ йому́ Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав.

Был челове́к в земле́ Уц, и́мя его́ Ио́в; и был челове́к э́тот непоро́чен, справедли́в и богобоя́знен и удаля́лся от зла.

І народи́лися йому се́меро синів та три дочки́.

И роди́лись у него́ семь сынове́й и три до́чери.

А маєток його був: сім тисяч худоби дрібно́ї, і три тисячі верблю́дів, і п'ять сотень пар худоби великої, і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу.

Име́ния у него́ бы́ло: семь ты́сяч ме́лкого скота́, три ты́сячи верблю́дов, пятьсо́т пар воло́в и пятьсо́т осли́ц и весьма́ мно́го прислу́ги; и был челове́к э́тот знамени́тее всех сыно́в Восто́ка.

А сини його ходили один до о́дного, і справляли гости́ну в домі того, чий був день. І посилали вони, і кликали трьох своїх сесте́р, щоб їсти та пити із ними.

Сыновья́ его́ сходи́лись, де́лая пиры́ ка́ждый в своём до́ме в свой день, и посыла́ли и приглаша́ли трёх сестёр свои́х есть и пить с ни́ми.

І бувало, як миналося ко́ло бенке́тних днів, то Йов посилав за ді́тьми й освячував їх, — і вставав він рано вранці, і прино́сив цілопа́лення за числом їх усіх, бо Йов казав: „Може згрішили сини мої, і знева́жили Бога в серці своєму“. Так робив Йов по всі дні.

Когда́ круг пи́ршественных дней соверша́лся, Ио́в посыла́л за ни́ми и освяща́л их и, встава́я ра́но у́тром, возноси́л всесожже́ния по числу́ всех их. И́бо говори́л Ио́в: мо́жет быть, сыновья́ мои́ согреши́ли и похули́ли Бо́га в се́рдце своём. Так де́лал Ио́в во все таки́е дни.

І сталося одно́го дня, і поприхо́дили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана́.

И был день, когда́ пришли́ сыны́ Бо́жии предста́ть пред Го́спода; ме́жду ни́ми пришёл и сатана́.

І сказав Госпо́дь до сатани́: „Звідки ти йдеш?“ А сатана́ відповів Господе́ві й сказав: „Я мандрува́в по землі та й перейшов її“.

И сказа́л Госпо́дь сатане́: отку́да ты пришёл? И отвеча́л сатана́ Го́споду и сказа́л: я ходи́л по земле́ и обошёл её.

І сказав Господь до сатани: „Чи звернув ти увагу на раба Мого́ Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає“.

И сказа́л Госпо́дь сатане́: обрати́л ли ты внима́ние твоё на раба́ Моего́ Ио́ва? и́бо нет тако́го, как он, на земле́: челове́к непоро́чный, справедли́вый, богобоя́зненный и удаля́ющийся от зла.

І відповів сатана́ Господе́ві й сказав: „Чи ж Йов да́рмо боїться Бога?

И отвеча́л сатана́ Го́споду и сказа́л: ра́зве да́ром богобоя́знен Ио́в?

Чи ж Ти не забезпе́чив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагослови́в, а маєток його поши́рився по кра́ю.

Не Ты ли круго́м огради́л его́ и дом его́ и всё, что у него́? Де́ло рук его́ Ты благослови́л, и стада́ его́ распространя́ются по земле́;

Але простягни тільки руку Свою, і доторкни́ся до всього, що його, — чи він не знева́жить Тебе перед лицем Твоїм?“

но простри́ ру́ку Твою́ и косни́сь всего́, что у него́, — благослови́т ли он Тебя́?

І сказав Господь до сатани́: „Ось усе, що його́, — у твоїй руці, тільки на нього само́го не простягай своєї руки!“ І пішов сатана́ від лиця Господнього.

И сказа́л Госпо́дь сатане́: вот, всё, что у него́, в руке́ твое́й; то́лько на него́ не простира́й руки́ твое́й. И отошёл сатана́ от лица́ Госпо́дня.

І сталося одно́го дня, коли сини́ його та до́чки його їли та вино пили в домі свого перворо́дженого брата,

И был день, когда́ сыновья́ его́ и до́чери его́ е́ли и вино́ пи́ли в до́ме перворо́дного бра́та своего́.

то прибіг до Йова послане́ць та й сказав: „Худоба велика ора́ла, а ослиці па́слися при них.

И вот, прихо́дит ве́стник к Ио́ву и говори́т:

Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали ві́стрям меча. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“.

волы́ ора́ли, и осли́цы пасли́сь по́дле них, как напа́ли Савея́не и взя́ли их, а о́троков порази́ли остриём меча́; и спа́сся то́лько я оди́н, что́бы возвести́ть тебе́.

Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: „З неба спав Божий огонь, і спали́в ота́ру та слуг, та й пожер їх. А втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“.

Ещё он говори́л, как прихо́дит друго́й и ска́зывает: ого́нь Бо́жий упа́л с не́ба и опали́л ове́ц и о́троков и пожра́л их; и спа́сся то́лько я оди́н, что́бы возвести́ть тебе́.

Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: „Халде́ї поділи́лися на три відділи, і напали на верблю́дів, та й позабира́ли їх, а слуг повбива́ли ві́стрям меча. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“.

Ещё он говори́л, как прихо́дит друго́й и ска́зывает: Халде́и расположи́лись тремя́ отря́дами и бро́сились на верблю́дов и взя́ли их, а о́троков порази́ли остриём меча́; и спа́сся то́лько я оди́н, что́бы возвести́ть тебе́.

Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: „Сини твої та до́чки твої їли та вино пили́ в домі свого перворо́дженого брата.

Ещё э́тот говори́л, прихо́дит друго́й и ска́зывает: сыновья́ твои́ и до́чери твои́ е́ли и вино́ пи́ли в до́ме перворо́дного бра́та своего́;

Аж рапто́во надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, — і він упав на юнаків, і вони повмирали. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“.

и вот, большо́й ве́тер пришёл от пусты́ни и охвати́л четы́ре угла́ до́ма, и дом упа́л на о́троков, и они́ у́мерли; и спа́сся то́лько я оди́н, что́бы возвести́ть тебе́.

І встав Йов, і розде́р плаща́ свого́, й обстриг свою го́лову, та й упав на землю, і поклонився,

Тогда́ Ио́в встал и разодра́л ве́рхнюю оде́жду свою́, остри́г го́лову свою́ и пал на зе́млю и поклони́лся

та й сказав: „Я вийшов наги́й із утроби матері своєї, і наги́й поверну́сь туди, в зе́млю! Господь дав, — і Господь узяв. Нехай буде благослове́нне Господнє Ім'я́!“

и сказа́л: наг я вы́шел из чре́ва ма́тери мое́й, наг и возвращу́сь. Госпо́дь дал, Госпо́дь и взял; да бу́дет и́мя Госпо́дне благослове́нно!

При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!

Во всём э́том не согреши́л Ио́в и не произнёс ничего́ неразу́много о Бо́ге.

« 10 глава 2 глава »