Івана 1 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Огієнка → Синода́льный перево́д

На початку було Слово, а Слово в Бога було́, і Бог було Слово.

В нача́ле бы́ло Сло́во, и Сло́во бы́ло у Бо́га, и Сло́во бы́ло Бог.

Воно в Бога було на поча́тку.

Оно́ бы́ло в нача́ле у Бо́га.

Усе через Нього повста́ло, і ніщо, що повста́ло, не повстало без Ньо́го.

Всё че́рез Него́ на́чало быть, и без Него́ ничто́ не на́чало быть, что на́чало быть.

І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.

В Нём была́ жизнь, и жизнь была́ свет челове́ков.

А Світло у те́мряві світить, і те́мрява не обгорну́ла його.

И свет во тьме све́тит, и тьма не объя́ла его́.

Був один чоловік, що від Бога був по́сланий, — йому йме́ння Іван.

Был челове́к, по́сланный от Бо́га; и́мя ему́ Иоа́нн.

Він прийшов на свідо́цтво, щоб засві́дчити про Світло, щоб повірили всі через нього.

Он пришёл для свиде́тельства, что́бы свиде́тельствовать о Све́те, дабы́ все уве́ровали че́рез него́.

Він тим Світлом не був, але сві́дчити мав він про Світло.

Он не́ был свет, но был по́слан, что́бы свиде́тельствовать о Све́те.

Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну люди́ну, що прихо́дить на світ.

Был Свет и́стинный, Кото́рый просвеща́ет вся́кого челове́ка, приходя́щего в мир.

Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його.

В ми́ре был, и мир че́рез Него́ на́чал быть, и мир Его́ не позна́л.

До свого Воно прибуло́, — та свої відцура́лись Його.

Пришёл к свои́м, и свои́ Его́ не при́няли.

А всім, що Його прийняли́, їм вла́ду дало́ дітьми́ Божими стати, тим, що вірять у Йме́ння Його,

А тем, кото́рые при́няли Его́, ве́рующим во и́мя Его́, дал власть быть ча́дами Бо́жиими,

що не з крови, ані з пожадли́вости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога.

кото́рые ни от кро́ви, ни от хоте́ния пло́ти, ни от хоте́ния му́жа, но от Бо́га роди́лись.

І Слово сталося тілом, і перебува́ло між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Одноро́дженого від Отця.

И Сло́во ста́ло пло́тию, и обита́ло с на́ми, по́лное благода́ти и и́стины; и мы ви́дели сла́ву Его́, сла́ву, как Единоро́дного от Отца́.

Іван сві́дчить про Нього, і кликав, говорячи: „Це був Той, що про Нього казав я: Той, Хто прийде за мною, існував передо мною, бо був перше, ніж я“.

Иоа́нн свиде́тельствует о Нём и, восклица́я, говори́т: Сей был Тот, о Кото́ром я сказа́л, что Иду́щий за мно́ю стал впереди́ меня́, потому́ что был пре́жде меня́.

А з Його повноти́ ми оде́ржали всі, — а то благода́ть на благода́ть.

И от полноты́ Его́ все мы при́няли и благода́ть на благода́ть,

Зако́н бо через Мойсея був да́ний, а благода́ть та правда з'явилися через Ісуса Христа.

и́бо зако́н дан че́рез Моисе́я; благода́ть же и и́стина произошли́ че́рез Иису́са Христа́.

Ніхто Бога ніко́ли не бачив, — Одноро́джений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.

Бо́га не ви́дел никто́ никогда́; Единоро́дный Сын, су́щий в не́дре О́тчем, Он яви́л.

А це ось свідо́цтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: „Хто́ ти такий?“

И вот свиде́тельство Иоа́нна, когда́ Иуде́и присла́ли из Иерусали́ма свяще́нников и леви́тов спроси́ть его́: кто ты?

І він визнав, і не зрікся, а визнав: „Я — не Христос“.

Он объяви́л, и не отрёкся, и объяви́л, что я не Христо́с.

І запитали його: „А хто ж? Чи Ілля́?“ І відказує: „Ні!“ „Чи пророк?“ І дав відповідь: „Ні!“

И спроси́ли его́: что же? ты Илия́? Он сказа́л: нет. Проро́к? Он отвеча́л: нет.

Сказали ж йому: „Хто́ ж ти такий, щоб дати відповідь тим, хто послав нас? Що́ ти кажеш про себе самого?“

Сказа́ли ему́: кто же ты? что́бы нам дать отве́т посла́вшим нас: что ты ска́жешь о себе́ само́м?

Відказав: „Я голос того, хто кличе: В пустині рівняйте дорогу Господню“, як Іса́я пророк заповів“.

Он сказа́л: я глас вопию́щего в пусты́не: «испра́вьте путь Го́споду», как сказа́л проро́к Иса́ия.

Посланці ж із фарисеїв були́.

А по́сланные бы́ли из фарисе́ев;

І вони запитали його та сказали йому́: „Для чого ж ти христиш, коли ти не Христос, ні Ілля, ні пророк?“

И они́ спроси́ли его́: что же ты кре́стишь, е́сли ты ни Христо́с, ни Илия́, ни проро́к?

Відповів їм Іван, промовляючи: „Я водою хрищу́, а між вами стоїть, що Його ви не знаєте.

Иоа́нн сказа́л им в отве́т: я крещу́ в воде́; но стои́т среди́ вас Не́кто, Кото́рого вы не зна́ете.

Він Той, Хто за мною йде, Хто до мене був, Кому розв'яза́ти ремінця́ від узуття́ Його я негідний“.

Он-то Иду́щий за мно́ю, но Кото́рый стал впереди́ меня́. Я недосто́ин развяза́ть реме́нь у о́буви Его́.

Це в Віфа́нії ді́ялося, на тім боці Йорда́ну, де христив був Іван.

Э́то происходи́ло в Вифаваре́ при Иорда́не, где крести́л Иоа́нн.

Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: „Оце А́гнець Божий, що на Се́бе гріх світу бере!

На друго́й день ви́дит Иоа́нн иду́щего к нему́ Иису́са и говори́т: вот А́гнец Бо́жий, Кото́рый берёт на Себя́ грех ми́ра.

Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я.

Сей есть, о Кото́ром я сказа́л: «за мно́ю идёт Муж, Кото́рый стал впереди́ меня́, потому́ что Он был пре́жде меня́».

І не знав я Його́; та для того прийшов я, христивши водою, щоб Ізраїлеві Він з'явився“.

Я не знал Его́; но для того́ пришёл крести́ть в воде́, что́бы Он я́влен был Изра́илю.

І сві́дчив Іван, промовляючи: „Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому.

И свиде́тельствовал Иоа́нн, говоря́: я ви́дел Ду́ха, сходя́щего с не́ба, как го́лубя, и пребыва́ющего на Нём.

І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: „Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, — це Той, Хто христитиме Духом Святим“.

Я не знал Его́; но Посла́вший меня́ крести́ть в воде́ сказа́л мне: «на Кого́ уви́дишь Ду́ха сходя́щего и пребыва́ющего на Нём, Тот есть крестя́щий Ду́хом Святы́м».

І я бачив, і засві́дчив, що Він — Божий Син!“

И я ви́дел и засвиде́тельствовал, что Сей есть Сын Бо́жий.

Наступного дня стояв зно́ву Іван та двоє з учнів його.

На друго́й день опя́ть стоя́л Иоа́нн и дво́е из ученико́в его́.

І, поглянувши на Ісуса, що проходив, він сказав: „Ото А́гнець Божий!“

И, уви́дев иду́щего Иису́са, сказа́л: вот А́гнец Бо́жий.

І почули два у́чні, як він говорив, та й пішли за Ісусом.

Услы́шав от него́ сии́ слова́, о́ба ученика́ пошли́ за Иису́сом.

А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: „Чого́ ви шукаєте?“ А вони відказали Йому: „Равві́ — перекладене це визначає: „Учителю“, — де Ти живеш?“

Иису́с же, обрати́вшись и уви́дев их иду́щих, говори́т им: что вам на́добно? Они́ сказа́ли Ему́: Ра́вви, — что зна́чит: «учи́тель», — где живёшь?

Він говорить до них: „Ходіть і побачте!“ Ті пішли та й побачили, де́ Він жив, і в Нього той день перебули́. Було ж коло години десятої.

Говори́т им: пойди́те и уви́дите. Они́ пошли́ и уви́дели, где Он живёт; и пробы́ли у Него́ день тот. Бы́ло о́коло деся́того ча́са.

А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Си́мона Петра.

Оди́н из двух, слы́шавших от Иоа́нна об Иису́се и после́довавших за Ним, был Андре́й, брат Си́мона Петра́.

Він знайшов перше Си́мона, брата свого, та й говорить до нього: „Знайшли ми Месі́ю, що визначає: Христос“.

Он пе́рвый нахо́дит бра́та своего́ Си́мона и говори́т ему́: мы нашли́ Месси́ю, что зна́чит: «Христо́с»;

І привів він його до Ісуса. На нього ж спогля́нувши, промовив Ісус: „Ти — Си́мон, син Йо́нин; будеш званий ти Ки́фа, що визначає: камінь“.

и привёл его́ к Иису́су. Иису́с же, взгляну́в на него́, сказа́л: ты — Си́мон, сын Ио́нин; ты наречёшься Ки́фа, что зна́чит: «ка́мень» (Пётр).

Наступного дня захотів Він піти в Галілею. І знайшов Він Пилипа та й каже йому: „Іди за Мною!“

На друго́й день Иису́с восхоте́л идти́ в Галиле́ю, и нахо́дит Фили́ппа и говори́т ему́: иди́ за Мно́ю.

А Пилип із Віфсаїди похо́див, із міста Андрія й Петра.

Фили́пп же был из Вифсаи́ды, из одного́ го́рода с Андре́ем и Петро́м.

Пилип Натанаї́ла знахо́дить та й каже йому: „Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Зако́ні й Пророки, — Ісуса, сина Йо́сипового, із Назаре́ту“.

Фили́пп нахо́дит Нафанаи́ла и говори́т ему́: мы нашли́ Того́, о Кото́ром писа́л Моисе́й в зако́не и проро́ки, Иису́са, сы́на Ио́сифова, из Назаре́та.

І сказав йому Натанаї́л: „Та хіба ж може бути з Назаре́ту що добре?“ Пилип йому каже: „Прийди та побач“.

Но Нафанаи́л сказа́л ему́: из Назаре́та мо́жет ли быть что до́брое? Фили́пп говори́т ему́: пойди́ и посмотри́.

Ісус, угледівши Натанаїла, що до Нього Йде, говорить про нього: „Ото справді ізра́їльтянин, що немає в нім пі́дступу!“

Иису́с, уви́дев иду́щего к Нему́ Нафанаи́ла, говори́т о нём: вот по́длинно Израильтя́нин, в кото́ром нет лука́вства.

Говорить Йому Натанаїл: „Звідки знаєш мене?“ Ісус відповів і до нього сказав: „Я бачив тебе ще давніш, ніж Пилип тебе кликав, як під фіґовим деревом був ти“.

Нафанаи́л говори́т Ему́: почему́ Ты зна́ешь меня́? Иису́с сказа́л ему́ в отве́т: пре́жде не́жели позва́л тебя́ Фили́пп, когда́ ты был под смоко́вницею, Я ви́дел тебя́.

Відповів Йому Натанаїл: „Учителю, Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлі́в!“

Нафанаи́л отвеча́л Ему́: Ра́вви! Ты — Сын Бо́жий, Ты — Царь Изра́илев.

Ісус відповів і до нього сказав: „Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіґовим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш!“

Иису́с сказа́л ему́ в отве́т: ты ве́ришь, потому́ что Я тебе́ сказа́л: «Я ви́дел тебя́ под смоко́вницею»; уви́дишь бо́льше сего́.

І Він каже йому: „Поправді, поправді кажу́ вам: Відтепе́р ви побачите небо відкрите та анголів Божих, що на Лю́дського Сина підіймаються та спускаються“.

И говори́т ему́: и́стинно, и́стинно говорю́ вам: отны́не бу́дете ви́деть не́бо отве́рстым и А́нгелов Бо́жиих восходя́щих и нисходя́щих к Сы́ну Челове́ческому.

« 24 глава 2 глава »