Дії 1 глава

Дії святих апостолів
Переклад Огієнка → Синода́льный перево́д

Першу книгу я був написав, о Тео́філе, про все те, що Ісус від поча́тку чинив та навчав,

Пе́рвую кни́гу написа́л я к тебе́, Феофи́л, о всём, что Иису́с де́лал и чему́ учи́л от нача́ла

аж до дня, коли через Духа Святого подав Він нака́зи апо́столам, що їх вибрав, і возні́сся.

до того́ дня, в кото́рый Он вознёсся, дав Святы́м Ду́хом повеле́ния Апо́столам, кото́рых Он избра́л,

А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засві́дченнями багатьма́, і сорок день їм з'являвся та про Боже Царство казав.

кото́рым и яви́л Себя́ живы́м, по страда́нии Своём, со мно́гими ве́рными доказа́тельствами, в продолже́ние сорока́ дней явля́ясь им и говоря́ о Ца́рствии Бо́жием.

А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відхо́дили з Єрусалиму, а чекали обі́тниці Отчої, „що про неї — казав — ви чули від Мене.

И, собра́в их, Он повеле́л им: не отлуча́йтесь из Иерусали́ма, но жди́те обе́щанного от Отца́, о чём вы слы́шали от Меня́,

Іван бо водою христив, — ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!“

и́бо Иоа́нн крести́л водо́ю, а вы, че́рез не́сколько дней по́сле сего́, бу́дете крещены́ Ду́хом Святы́м.

А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: „Чи не ча́су цього відбуду́єш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?“

Посему́ они́, сойдя́сь, спра́шивали Его́, говоря́: не в сие́ ли вре́мя, Го́споди, восстановля́ешь Ты ца́рство Изра́илю?

А Він їм відказав: „То не ваша справа знати час та добу́, що Отець покла́в у вла́ді Своїй.

Он же сказа́л им: не ва́ше де́ло знать времена́ и́ли сро́ки, кото́рые Оте́ц положи́л в Свое́й вла́сти,

Та ви при́ймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками бу́дете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього кра́ю землі“.

но вы при́мете си́лу, когда́ сойдёт на вас Дух Свято́й; и бу́дете Мне свиде́телями в Иерусали́ме и во всей Иуде́е и Сама́рии и да́же до кра́я земли́.

І, прорікши оце, як дивились вони, Він уго́ру возно́ситись став, а хмара забра́ла Його сперед їхніх оче́й.

Сказа́в сие́, Он подня́лся в глаза́х их, и о́блако взя́ло Его́ из ви́да их.

А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі́ у білій одежі ось стали при них,

И когда́ они́ смотре́ли на не́бо, во вре́мя восхожде́ния Его́, вдруг предста́ли им два му́жа в бе́лой оде́жде

та й сказали: „Галілейські мужі, — чого стоїте́ й задивля́єтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, при́йде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!“

и сказа́ли: мужи́ Галиле́йские! что вы стои́те и смо́трите на не́бо? Сей Иису́с, вознёсшийся от вас на не́бо, придёт таки́м же о́бразом, как вы ви́дели Его́ восходя́щим на не́бо.

Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знахо́диться по́близько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня.

Тогда́ они́ возврати́лись в Иерусали́м с горы́, называ́емой Елео́н, кото́рая нахо́дится близ Иерусали́ма, в расстоя́нии суббо́тнего пути́.

А прийшовши, увійшли вони в го́рницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломі́й та Матвій, Яків Алфе́їв та Си́мон Зило́т, та Юда Яковів.

И, придя́, взошли́ в го́рницу, где и пребыва́ли, Пётр и Иа́ков, Иоа́нн и Андре́й, Фили́пп и Фома́, Варфоломе́й и Матфе́й, Иа́ков Алфе́ев и Си́мон Зило́т, и Иу́да, брат Иа́кова.

Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінка́ми, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його.

Все они́ единоду́шно пребыва́ли в моли́тве и моле́нии, с не́которыми жёнами и Мари́ею, Мате́рию Иису́са, и с бра́тьями Его́.

Тими ж днями Петро став посеред братів — а наро́ду було поіменно до ста двадцяти — та й промовив:

И в те дни Пётр, став посреди́ ученико́в, сказа́л

„Мужі-браття! Нале́жало збутись Писа́нню тому́, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопи́в,

(бы́ло же собра́ние челове́к о́коло ста двадцати́): мужи́ бра́тия! Надлежа́ло испо́лниться тому́, что в Писа́нии предрёк Дух Свято́й уста́ми Дави́да об Иу́де, бы́вшем вожде́ тех, кото́рые взя́ли Иису́са;

бо він був зарахований з нами, і же́реб служі́ння оцього прийняв.

он был сопричи́слен к нам и получи́л жре́бий служе́ния сего́;

І він поле набув за заплату злочи́нства, а впавши сторчма́, він тріснув надво́є, і все нутро́ його вилилось.

но приобрёл зе́млю непра́ведною мздо́ю, и, когда́ низри́нулся, рассе́лось чре́во его́, и вы́пали все вну́тренности его́;

І стало відо́ме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те на́зване їхнього мовою Акелдама́, що є: Поле крови.

и э́то сде́лалось изве́стно всем жи́телям Иерусали́ма, так что земля́ та на оте́чественном их наре́чии на́звана Акелда́ма, то́ есть «земля́ кро́ви».

Бо написано в книзі Псалмів: „Нехай пусткою стане мешка́ння його, і нехай пожильця́ в нім не бу́де“, а також: „А служі́ння його забере́ нехай інший“.

В кни́ге же Псалмо́в напи́сано: «да бу́дет двор его́ пуст, и да не бу́дет живу́щего в нём»; и: «досто́инство его́ да прии́мет друго́й».

Отже треба, щоб один із тих мужів, що схо́дились з нами повсякча́с, як Господь Ісус вхо́див і вихо́див між нами,

Ита́к, на́добно, что́бы оди́н из тех, кото́рые находи́лись с на́ми во всё вре́мя, когда́ пребыва́л и обраща́лся с на́ми Госпо́дь Иису́с,

зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той ра́зом із нами був свідком Його воскресіння“.

начина́я от креще́ния Иоа́ннова до того́ дня, в кото́рый Он вознёсся от нас, был вме́сте с на́ми свиде́телем воскресе́ния Его́.

І поставили двох: Йо́сипа, що Варса́вою зветься, і що Юстом був на́званий, та Матті́я.

И поста́вили двои́х: Ио́сифа, называ́емого Варса́вою, кото́рый про́зван Иу́стом, и Матфи́я;

А молившись, казали: „Ти, Господи, знавче всіх серде́ць, покажи з двох одно́го, котро́го Ти вибрав,

и помоли́лись и сказа́ли: Ты, Го́споди, Сердцеве́дец всех, покажи́ из сих двои́х одного́, кото́рого Ты избра́л

щоб він зайняв місце тієї служби й апо́стольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце“.

приня́ть жре́бий сего́ служе́ния и Апо́стольства, от кото́рого отпа́л Иу́да, что́бы идти́ в своё ме́сто.

І дали́ жеребки́ їм, — і впав жеребо́к на Матті́я, і він зарахований був до одинадцятьо́х апо́столів.

И бро́сили о них жре́бий, и вы́пал жре́бий Матфи́ю, и он сопричи́слен к оди́ннадцати Апо́столам.

« 21 глава 2 глава »