2 Петра 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Петра
Переклад Огієнка → Синода́льный перево́д

Симеон Петро, раб та апо́стол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноці́нну віру в праведності Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа:

Си́мон Пётр, раб и Апо́стол Иису́са Христа́, приня́вшим с на́ми ра́вно драгоце́нную ве́ру по пра́вде Бо́га на́шего и Спаси́теля Иису́са Христа́:

благодать вам та мир нехай примно́житься в пізна́нні Бога й Ісуса, Господа нашого!

благода́ть и мир вам да умно́жится в позна́нии Бо́га и Христа́ Иису́са, Го́спода на́шего.

Усе, що потрібне для життя та побожности, подала́ нам Його Божа сила пізна́нням Того, Хто покликав нас славою та чесно́тою.

Как от Боже́ственной си́лы Его́ даро́вано нам всё потре́бное для жи́зни и благоче́стия, че́рез позна́ние Призва́вшего нас сла́вою и бла́гостию,

Через них даро́вані нам цінні та великі обі́тниці, щоб ними ви стали уча́сниками Божої Істо́ти, утікаючи від пожадливого світового тління.

кото́рыми даро́ваны нам вели́кие и драгоце́нные обетова́ния, дабы́ вы че́рез них соде́лались прича́стниками Бо́жеского естества́, удали́вшись от госпо́дствующего в ми́ре растле́ния по́хотью, —

Тому́ докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесно́ту, а в чесно́ті — пізна́ння,

то вы, прилага́я к сему́ всё стара́ние, покажи́те в ве́ре ва́шей доброде́тель, в доброде́тели рассуди́тельность,

а в пізнанні — стри́мання, а в стри́манні — терпеливість, а в терпеливості — благоче́стя,

в рассуди́тельности воздержа́ние, в воздержа́нии терпе́ние, в терпе́нии благоче́стие,

а в благочесті — брате́рство, а в братерстві — любов.

в благоче́стии братолю́бие, в братолю́бии любо́вь.

Бо коли це в вас є та примно́жується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізна́ння Господа нашого Ісуса Христа.

Е́сли э́то в вас есть и умножа́ется, то вы не оста́нетесь без успе́ха и плода́ в позна́нии Го́спода на́шего Иису́са Христа́.

А хто цього не має, той сліпий, короткозо́рий, він забув про очи́щення з своїх давніх гріхів.

А в ком нет сего́, тот слеп, закры́л глаза́, забы́л об очище́нии пре́жних грехо́в свои́х.

Тому́, браття, тим більше дба́йте чинити міцни́м своє покли́кання та ви́брання, бо, ро́блячи так, ви ніко́ли не спіткне́тесь.

Посему́, бра́тия, бо́лее и бо́лее стара́йтесь де́лать твёрдым ва́ше зва́ние и избра́ние; так поступа́я, никогда́ не преткнётесь,

Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.

и́бо так откро́ется вам свобо́дный вход в ве́чное Ца́рство Го́спода на́шего и Спаси́теля Иису́са Христа́.

Тому то ніко́ли я не зане́дбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впе́внені в тепе́рішній правді.

Для того́ я никогда́ не переста́ну напомина́ть вам о сём, хотя́ вы то и зна́ете, и утверждены́ в настоя́щей и́стине.

Бо вважаю я за справедливе, доки я в цій оселі, спону́кувати вас нага́дуванням,

Справедли́вым же почита́ю, доко́ле нахожу́сь в э́той теле́сной хра́мине, возбужда́ть вас напомина́нием,

знаючи, що я незаба́ром повинен покинути оселю свою, як і Госпо́дь наш Ісус Христос об'явив мені.

зна́я, что ско́ро до́лжен оста́вить хра́мину мою́, как и Госпо́дь наш Иису́с Христо́с откры́л мне.

А я пильнуватиму, щоб ви й по моє́му відхо́ді за́вжди мали це в пам'яті.

Бу́ду же стара́ться, что́бы вы и по́сле моего́ отше́ствия всегда́ приводи́ли э́то на па́мять.

Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байка́ми, але бувши самови́дцями Його ве́личі.

И́бо мы возвести́ли вам си́лу и прише́ствие Го́спода на́шего Иису́са Христа́, не хитросплетённым ба́сням последу́я, но быв очеви́дцами Его́ вели́чия.

Бо Він честь та славу прийняв від Бога Отця, як до Нього прийшов від величної слави голос такий: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав!“

И́бо Он при́нял от Бо́га Отца́ честь и сла́ву, когда́ от велеле́пной сла́вы принёсся к Нему́ тако́й глас: «Сей есть Сын Мой возлю́бленный, в Кото́ром Моё благоволе́ние».

І цей голос, що з неба зійшов, ми чули, як із Ним були на святій горі.

И э́тот глас, принёсшийся с небе́с, мы слы́шали, бу́дучи с Ним на свято́й горе́.

І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвидня́тися, і світова́ зірни́ця засяє у ваших серцях,

И прито́м мы име́ем верне́йшее проро́ческое сло́во; и вы хорошо́ де́лаете, что обраща́етесь к нему́, как к свети́льнику, сия́ющему в тёмном ме́сте, доко́ле не начнёт рассвета́ть день и не взойдёт у́тренняя звезда́ в сердца́х ва́ших,

бо ви знаєте перше про те, що жодне проро́цтво в Писа́нні від власного ви́яснення не залежить.

зна́я пре́жде всего́ то, что никако́го проро́чества в Писа́нии нельзя́ разреши́ть са́мому собо́ю.

Бо проро́цтва ніко́ли не було з волі лю́дської, а звіщали його святі Божі му́жі, прова́джені Духом Святим.

И́бо никогда́ проро́чество не́ бы́ло произноси́мо по во́ле челове́ческой, но изрека́ли его́ святы́е Бо́жии челове́ки, бу́дучи дви́жимы Ду́хом Святы́м.

« 5 глава 2 глава »