Рут 1 глава

Книга Рут
Переклад Огієнка → Синода́льный перево́д

 
 

I сталось за ча́су, коли судді судили, то був голод у Краю́. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських поля́х, він і жінка та двоє синів його.
 
В те дни, когда́ управля́ли су́дьи, случи́лся го́лод на земле́. И пошёл оди́н челове́к из Вифлее́ма Иуде́йского со свое́ю жено́ю и двумя́ сыновья́ми свои́ми жить на поля́х Моави́тских.

А ім'я́ тому чоловікові Елімеле́х, а ім'я́ жінці його Ноомі́; і ім'я́ двох синів його — Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля́, та й залишилися.
 
И́мя челове́ка того́ Елимеле́х, и́мя жены́ его́ Ноеми́нь, а имена́ двух сыно́в его́ Махло́н и Хилео́н; они́ бы́ли Ефрафя́не из Вифлее́ма Иуде́йского. И пришли́ они́ на поля́ Моави́тские и оста́лись там.

І помер Елімелех, муж Ноомі́, і зоста́лася вона та два їхні си́ни.
 
И у́мер Елимеле́х, муж Ноеми́ни, и оста́лась она́ с двумя́ сыновья́ми свои́ми.

І взяли вони собі за жіно́к моаві́тянок, — ім'я́ одній Орпа́, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.
 
Они́ взя́ли себе́ жён из Моавитя́нок, и́мя одно́й О́рфа, а и́мя друго́й Руфь, и жи́ли там о́коло десяти́ лет.

І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох ді́тях своїх та по чоловікові своєму.
 
Но пото́м и о́ба сы́на её, Махло́н и Хилео́н, у́мерли, и оста́лась та же́нщина по́сле обо́их свои́х сынове́й и по́сле му́жа своего́.

І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Госпо́дь згадав про наро́д Свій, даючи їм хліба.
 
И вста́ла она́ со сно́хами свои́ми и пошла́ обра́тно с поле́й Моави́тских, и́бо услы́шала на поля́х Моави́тских, что Бог посети́л наро́д Свой и дал им хлеб.

І вийшла вона з того місця, де була́ там, та оби́дві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного кра́ю.
 
И вы́шла она́ из того́ ме́ста, в кото́ром жила́, и о́бе снохи́ её с не́ю. Когда́ они́ шли по доро́ге, возвраща́ясь в зе́млю Иуде́йскую,

І сказала Ноомі́ до двох своїх невісток: „Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.
 
Ноеми́нь сказа́ла двум сно́хам свои́м: пойди́те, возврати́тесь ка́ждая в дом ма́тери свое́й; да сотвори́т Госпо́дь с ва́ми ми́лость, как вы поступа́ли с уме́ршими и со мно́ю!

Нехай Господь дасть вам, — і ви зна́йдете відпочинок кожна в домі свого мужа!“ І вона поцілувала їх, а вони підняли́ свій голос та плакали.
 
да даст вам Госпо́дь, что́бы вы нашли́ приста́нище ка́ждая в до́ме своего́ му́жа! И поцелова́ла их. Но они́ подня́ли вопль и пла́кали

І вони сказали до неї: „Ні, — з тобою ми ве́рнемось до народу твого!“
 
и сказа́ли: нет, мы с тобо́ю возврати́мся к наро́ду твоему́.

А Ноомі́ сказала: „Вертайтеся, до́чки мої, — чого ви пі́дете зо мною? Чи я маю ще в утро́бі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?
 
Ноеми́нь же сказа́ла: возврати́тесь, до́чери мои́; заче́м вам идти́ со мно́ю? Ра́зве ещё есть у меня́ сыновья́ в моём чре́ве, кото́рые бы́ли бы вам мужья́ми?

Верніться, до́чки мої, ідіть, бо я занадто стара́, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, —
 
Возврати́тесь, до́чери мои́, пойди́те, и́бо я уже́ стара́, чтоб быть за́мужем. Да е́сли б я и сказа́ла: «есть мне ещё наде́жда», и да́же е́сли бы я сию́ же ночь была́ с му́жем и пото́м родила́ сынове́й, —

чи ж ви чекали б їх, аж поки повироста́ють? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, до́чки мої, бо мені значно гірше, як вам, — бо Господня рука знайшла мене“.
 
то мо́жно ли вам ждать, пока́ они́ вы́росли бы? мо́жно ли вам ме́длить и не выходи́ть за́муж? Нет, до́чери мои́, я весьма́ сокруша́юсь о вас, и́бо рука́ Госпо́дня пости́гла меня́.

І підняли́ вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекру́ху, а Рут пригорну́лася до неї.
 
Они́ подня́ли вопль и опя́ть ста́ли пла́кать. И О́рфа прости́лась со свекро́вью свое́ю, а Руфь оста́лась с не́ю.

І сказала Ноомі: „Ось зови́ця твоя вернулася до наро́ду свого та до богів своїх, — вернися й ти за зови́цею своєю!“
 
Ноеми́нь сказа́ла Ру́фи: вот, неве́стка твоя́ возврати́лась к наро́ду своему́ и к свои́м бога́м; возврати́сь и ты вслед за неве́сткою твое́ю.

А Рут відказала: „Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди пі́деш ти, туди піду́ й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Наро́д твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог.
 
Но Руфь сказа́ла: не принужда́й меня́ оста́вить тебя́ и возврати́ться от тебя́; но куда́ ты пойдёшь, туда́ и я пойду́, и где ты жить бу́дешь, там и я бу́ду жить; наро́д твой бу́дет мои́м наро́дом, и твой Бог — мои́м Бо́гом;

Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою“.
 
и где ты умрёшь, там и я умру́ и погребена́ бу́ду; пусть то и то сде́лает мне Госпо́дь, и ещё бо́льше сде́лает; смерть одна́ разлучи́т меня́ с тобо́ю.

І побачила Ноомі́, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.
 
Ноеми́нь, ви́дя, что она́ твёрдо реши́лась идти́ с не́ю, переста́ла угова́ривать её.

І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони вхо́дили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: „Чи це Ноомі́?“
 
И шли о́бе они́, доко́ле не пришли́ в Вифлее́м. Когда́ пришли́ они́ в Вифлее́м, весь го́род пришёл в движе́ние от них, и говори́ли: э́то Ноеми́нь?

А вона сказала їм: „Не кличте мене: Ноомі́, — кличте мене: Мара́, бо велику гірко́ту зробив мені Всемогу́тній.
 
Она́ сказа́ла им: не называ́йте меня́ Ноеми́нью, а называ́йте меня́ Ма́рою, потому́ что Вседержи́тель посла́л мне вели́кую го́ресть;

Я замо́жною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі́, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?“
 
я вы́шла отсю́да с доста́тком, а возврати́л меня́ Госпо́дь с пусты́ми рука́ми; заче́м называ́ть меня́ Ноеми́нью, когда́ Госпо́дь заста́вил меня́ страда́ть, и Вседержи́тель посла́л мне несча́стье?

І вернулася Ноомі́ та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячме́ню.
 
И возврати́лась Ноеми́нь, и с не́ю сноха́ её Руфь Моавитя́нка, прише́дшая с поле́й Моави́тских, и пришли́ они́ в Вифлее́м в нача́ле жа́твы ячменя́.



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.