Якова 1 глава

Соборне послання св. апостола Якова
Переклад Огієнка → Сучасний переклад

Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племена́м, які в Розпоро́шенні, — вітаю я вас!

Вітання від Якова, слуги Всевишнього Бога і Господа Ісуса Христа, всім Божим людям,[1] розпорошеним по світу!

Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування,

Брати і сестри мої, вважайте для себе за радість велику, коли на долю вашу випадають різні випробування.

знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

Бо ви ж знаєте, що віра, проходячи через випробування, народжує терпіння.

А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали.

Нехай ваше терпіння якнайкраще себе виявляє у всьому, що ви робите. Тож ви зможете стати досконалими й довершеними, щоб нічого вам не бракувало.

А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на.

Отже, якщо комусь із вас бракує мудрості, то нехай просить у Бога. Він щедро і з радістю дарує всім людям і не дорікає нікому.

Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

Але треба просити з вірою і без сумнівів. Той, хто сумнівається, подібний до хвилі морської, яку ганяє і носить вітер.

Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа.

Нехай така людина й не сподівається щось дістати від Господа,

Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх.

бо вона думає про різні справи одночасно і ніколи не може вирішити, що їй далі робити.

А понижений брат нехай хвалиться висо́кістю своєю,

Якщо віруючий бідний, нехай пишається з того, що Бог дав йому духовне багатство.[2]

а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, —

А багатий нехай пишається з приниження свого, бо дні його минуть, [3] наче дика квітка.

бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

Як сонце сходить і спека настає, квітка в’яне, цвіт її опадає, і краса зникає, так само й багатий загине разом зі справами своїми.

Блаженна люди́на, що ви́терпить пробу, бо, бувши ви́пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

Щаслива та людина, яка стоїть перед спокусами і залишається непохитною, бо як подолає їх, то дістане вінець життя вічного, якого Бог обіцяв тим, хто любить Його.

Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

Ніхто у спокусі не повинен казати: «Це мене Бог спокушає». Бог не має нічого спільного зі злом. Він ніколи нікого не спокушає.

Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною.

Спокушають людину її ж власні бажання, які зваблюють і затягують її.

Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

Тоді бажання породжують гріх, а гріх, як утвердиться, породжує смерть.

Не обма́нюйтесь, брати мої любі!

Брати і сестри мої любі, не дозволяйте обдурювати себе.

Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.

Кожен добрий і довершений дар приходить згори, від Отця, Який створив усі світила небесні. Бог є постійним і незмінним.

Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його.

Він назвав нас дітьми Своїми в Посланні істинному, щоб стали ми найважливішими з усіх Його створінь.

Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів.

Пам’ятайте це, брати і сестри мої: намагайтеся більше слухати, ніж говорити, і не піддавайтеся гніву.

Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої.

Гнів людський стоїть на заваді життю праведному, якого вимагає Бог.

Тому́ то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби́, і прийміть із ла́гідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.

Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші.

Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.

Виконуйте Слово Боже, а не лише слухайте Його, бо інакше ви обдурюєте самі себе.

Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, —

Хто тільки слухає Слово Боже, та не виконує його, той подібний до людини, яка дивиться на своє відображення в дзеркалі.

бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є.

Вона пильно дивиться на себе, а як відійде, тієї ж миті забуде, як виглядає.

А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм!

Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його в своє життя, а не просто, вислухавши, забуває, той неодмінно отримає благословення Боже.

Коли ж хто гада́є, що він побожний, і свого язика не вгамо́вує, та своє серце обманює, — марна́ побожність того́!

Якщо хтось вважає себе побожним, та не вгамовує язика свого, він лише обманює себе. Побожність цієї людини нічого не варта.

Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.

Побожність же, чиста й непорочна перед Богом і Отцем, виявляється в піклуванні про вдів та сиріт, які знаходяться в скруті, та у збереженні себе самого у чистоті від лихого світу.

« 28 глава 2 глава »