1 Царів 1 глава

Перша книга царів
Переклад Огієнка → Cовременный перевод WBTC

А Давид поста́рів, увійшов у літа. І покривали його одежами, та не було йому те́пло.

Когда царь Давид состарился, он никак не мог согреться, и слуги укрывали его одеялами.

І сказали йому його раби: „Нехай пошукають для пана царя молоду ді́вчину, — і стане вона перед царем, і буде йому за догля́дачку. І буде вона лежати при лоні твоїм, — і буде те́пло панові цареві!“

И сказали ему слуги его: "Мы найдём молодую девушку, которая будет заботиться о тебе. Она будет лежать возле тебя, и тебе будет тепло".

І шукали ді́вчину вродли́ву по всій Ізраїлевій границі, та й знайшли шунаммі́тку Авіша́ґ, і привели́ її до царя.

Они искали красивую девушку по всей израильской земле, и нашли Ависагу Сунамитянку, и привели её к царю.

А та ді́вчина була дуже вродли́ва. І була́ вона цареві догля́дачкою, і прислуго́вувала йому, та цар не пізнав її.

Девушка была очень красива. Она ухаживала за царём, прислуживала ему, но царь не познал её.

А Адо́нія, син Хаґґітин, бундю́чився та говорив: „Я буду царювати!“ І справив він собі по́воза та верхівців, та п'ятдесят чоловіка бігунів перед собою.

Адония, сын Давида и Аггифы, очень возгордился и сказал: "Я буду царём". Он завёл себе колесницы, всадников и пятьдесят человек, чтобы бежали впереди него.

А батько його ніко́ли його не засмучував, щоб сказати: „Чому́ ти так робиш?“ А він також був дуже вродли́вий, і мати народила його по Авесаломі.

Адония был очень красивым мужчиной. Он родился после брата своего Авессалома. Царь Давид никогда не огорчал Адония и никогда не спрашивал его: "Почему ты делаешь это?"

І мав він змову з Йоавом, сином Церуї, та зо священиком Евіятаром, — і вони помагали Адонії.

Адония посоветовался с Иоавом, сыном Саруи, и с Авиафаром, священником. Они решили помочь ему стать новым царём.

А священик Садок, і Беная, син Єгоядин, і пророк Ната́н, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

Но священник Садок, и Ванея, сын Иодаев, и пророк Нафан, и Семей, и Рисий, и воины Давида не присоединились к Адонии.

І приніс Адо́нія в жертву худоби дрібно́ї та худоби великої, та худоби ситої при Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закли́кав усіх братів своїх, царськи́х синів, та всіх Юдиних мужів, царськи́х слуг.

Однажды у камня Зохелет, возле источника Рогель, Адония принёс в жертву овец, волов и жирных телят. Он пригласил всех своих братьев, сыновей царя, и всех иудеев, которые служили царю.

А пророка Натана, і Бенаю, і лицарів та брата свого Соломона він не покли́кав.

Но Адония не пригласил ни пророка Нафана, ни Ванею, ни воинов отца, ни брата своего Соломона.

І сказав Ната́н до Вірсаві́ї, Соломонової матері, говорячи: „Чи ти не чула, що зацарюва́в Адо́нія, син Хаґґітин, а пан наш Давид не знає про те?

Нафан услышал об этом и спросил Вирсавию, мать Соломона:"Слышала ли ты, что Адония, сын Аггифии, сделался царём?А настоящий царь, Давид, ничего об этом не знает.

А тепер іди, я тобі пора́джу, — і рятуй життя своє та життя сина свого Соломо́на!

Твоя собственная жизнь и жизнь сына твоего Соломона может быть в опасности. Но я посоветую, что тебе делать, чтобы спастись.

Іди, і вві́йдеш до царя Давида та й скажеш до нього: Чи ж не ти, пане мій ца́рю, присягнув був своїй невільниці, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на троні моїм. Чому́ ж зацарюва́в Адо́нія?

Пойди к царю Давиду и скажи ему:"Господин мой царь, ты клялся мне, рабе твоей, что сын мой Соломон будет царём после тебя и будет сидеть на твоём троне. Так почему же Адония стал новым царём?"

Ото, ти ще будеш говорити там із царем, а я ввійду́ за тобою, і потверджу́ слова твої“.

И когда ты ещё будешь говорить с царём, я войду и расскажу царю, что произошло, и подтвержу твои слова".

І ввійшла Вірсаві́я до царя в кімна́ту, — а цар був дуже стари́й, і шунаммітка Авішаґ послуго́вувала цареві.

Вирсавия пошла к старому царю в спальню, где Ависага Сунамитянка прислуживала ему,

І похилилася Вірсавія, і вклонилася цареві до землі. А цар сказав: „Що́ тобі?“

низко поклонилась и встала на колени перед царём. Царь спросил: "Что я могу сделать для тебя?"

І вона сказала йому: „Пане мій, ти присягнув був своїй невільниці Господом, Богом своїм: Соломо́н, син твій, буде царювати по мені, і він сидітиме на троні моїм.

Вирсавия ответила:"Господин мой, ты сам клялся рабе твоей Господом, Богом твоим:"Сын твой Соломон будет следующим царём после меня. Он будет сидеть на моём троне".

А тепер ось зацарюва́в Адо́нія, а ти, пане мій ца́рю, не знаєш про те.

Но теперь Адония делает себя царём, а ты, господин мой царь, не знаешь об этом.

І приніс він у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї, і покликав усіх царськи́х синів, і священика Евіятара та Йоава, вождя́ війська, а раба твого Соломо́на не покликав.

Он принёс в жертву множество волов, телят и овец. Он пригласил всех царских сыновей, священника Авиафара и военачальника Иоава, а твоего слугу Соломона он не пригласил.

А ти, пане мій ца́рю, — очі всього Ізраїля на тобі, щоб ти сказав їм, хто́ буде сидіти на троні пана мого царя по ньому.

Господин мой царь, все израильтяне смотрят на тебя. Они ждут, чтобы ты решил, кто будет следующим царём после тебя.

Іна́кше станеться, як спочи́не пан мій цар з батьками своїми, то буду я та син мій Соломо́н винними“.

Иначе, как только господин мой царь будет похоронен с отцами своими, эти люди будут считать меня и сына моего Соломона преступниками".

І ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ната́н.

Когда Вирсавия ещё говорила с царём, пришёл пророк Нафан.

І доне́сли цареві, говорячи: „Ось пророк Ната́н!“ І ввійшов він перед цареве обличчя, і впав перед царем обличчям своїм до землі.

Слуги сказали царю: "Здесь Нафан, пророк". И он вошёл к царю и поклонился ему лицом до земли.

І сказав Ната́н: „Пане мій ца́рю! Чи ти сказав: Адонія буде царювати по мені, і він буде сидіти на троні моїм?

Нафан сказал: "Господин мой царь, объявил ли ты, что Адония будет царствовать после тебяи что он будет сидеть на твоём престоле?

Бо зійшов він сьогодні, і приніс у жертву багато волів і худоби ситої та худоби дрібно́ї. І він покли́кав усіх царськи́х синів, і провідників ві́йська, і священика Евіятара, і ось вони їдять та п'ють перед ним, і говорять: Нехай живе цар Адо́нія!

Сегодня он спустился в долину и заколол множество волов, телят и овец для жертвоприношения. Он пригласил всех царских сыновей, военачальников и священника Авиафара. И сейчас они едят и пьют с ним, и говорят: "Долго живи, царь Адония!"

А мене — я раб твій! — і священика Садо́ка, і Бена́ю, сина Єгоядиного, та раба твого Соломона не покли́кав.

Но он не пригласил ни меня, ни священника Садока, ни Ванею, сына Иодаева, ни Соломона, слугу твоего.

Чи ця річ була від пана мого царя, а ти не повідо́мив раба свого, хто́ буде сидіти на троні мого пана царя по ньому?“

Господин мой царь, сделал ли ты это, не сказав нам?Скажи нам, кто будет царём после тебя?"

А цар Давид відповів та й сказав: „Покличте мені Вірсаві́ю!“ І прийшла́ вона перед царське́ обличчя, і стала перед царем.

Тогда царь Давид сказал: "Позовите ко мне Вирсавию". И она предстала перед царём.

І присягну́в цар та й сказав: „Як живий Господь, що визволив душу мою від усякого лиха, —

И царь поклялся:"Так же верно, как то, что жив Господь, избавивший меня от всякой беды, я даю тебе эту клятву.

як присягнув я тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи: Син твій Соломо́н буде царюва́ти по мені, і він буде сидіти на моєму троні замість мене, — так я й зроблю́ цього дня!“

Я сделаю сегодня то, в чём клялся тебе Господом, Богом Израиля. Я обещал, что Соломон, сын твой, будет царём и сядет на мой престол после меня. И я сдержу своё обещание".

І вклонилася Вірсаві́я обличчям своїм до землі, і впала перед царем та й сказала: „Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!“

Вирсавия опустилась на колени, поклонилась царю лицом до самой земли и сказала:"Да живёт господин мой, царь Давид, во веки веков!"

І сказав цар Давид: „Покличте мені священика Садо́ка, і пророка Ната́на та Бена́ю, сина Єгоя́диного“. І поприхо́дили вони перед царе́ве обличчя.

И сказал царь Давид:"Позовите ко мне священника Садока, пророка Нафана и Ванею, сына Иодаева". И пришли они к царю.

І сказав цар до них: Візьміть із собою слуг вашого пана, і посадіть мого сина Соломона на мою му́лицю, і зведіть його до Ґіхону.

Тогда царь сказал им: "Возьмите с собой моих слуг. Посадите сына моего Соломона на моего мула и отведите его к источнику Гиону.

А там помаже його священик Садок та пророк Натан на царя над Ізраїлем. І засурмі́ть у сурму́ та й скрикнете: Нехай живе цар Соломон!

Там священник Садок и пророк Нафан помажут его на царство в Израиле, потом затрубите в трубы и кричите: "Да живёт царь Соломон!"

Потім пі́дете за ним, а він уві́йде та й сяде на моєму троні, і він буде царюва́ти замість мене, і йому наказав я бути володарем над Ізраїлем та над Юдою“.

А затем возвращайтесь с ним назад. Он придёт, сядет на мой трон и будет царствовать вместо меня. Я назначил его вождём над Израилем и Иудой".

І відповів Беная, син Єгоядин, та й сказав: „Амінь. Так нехай скаже Господь, Бог пана мого царя!

И ответил царю Ванея, сын Иодаев: "Аминь!Да скажет так Господь, Бог господина моего царя!

Як був Госпо́дь із паном моїм царем, так нехай буде з Соломоном, і нехай Він звели́чить трон його над трона пана мого царя Давида!“

Господин мой и царь, Господь был с тобой. И теперь, я надеюсь, Он будет с Соломоном и сделает царство его ещё могущественнее, чем твоё, мой господин и царь!"

І пішов священик Садок та пророк Натан, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадили Соломона на мулицю царя Давида, та й повели́ його до Ґіхону.

И пошли священник Садок и пророк Нафан, Ванея, сын Иодая, и телохранители Давида, посадили Соломона на мула царя Давида и повели его к источнику Гиону.

І взяв священик Садок рога оливи із скинії, та й помазав Соломона. І засурми́ли в сурму́, та й кричав увесь народ: „Нехай живе цар Соломон!“

Священник Садок взял рог с елеем из священного шатраи вылил его на голову Соломона, показав этим, что он царь. Затем они затрубили в трубы, и весь народ закричал: "Долго живи, царь Соломон!"

І піднявся за ним ввесь народ. А народ грав на сопі́лках та радів великою радістю, аж земля розпада́лася від їхнього голосу!

После этого весь народ последовал за Соломоном в город. Они играли на флейтах и были так счастливы и так радовались, что земля сотрясалась от их криков.

І почув це Адонія та всі покли́кані, що були з ним, а вони тількищо скінчи́ли їсти. І почув Йоав голос сурми́ та й сказав: „Що це за крик та гамір у місті?“

Адония и все приглашённые им как раз заканчивали свой пир. Они услышали звук трубы, и Иоав спросил: "Что это за шум?Что происходит в городе?"

Ще він говорив, аж ось прихо́дить Йоанатан, син священика Евіятара. А Адонія сказав: „Увійди, бо ти муж гідний, і звісти нам щось добре!“

Он ещё говорил, когда пришёл Ионафан, сын священника Авиафара. Адония сказал: "Войди. Ты достойный человек. Ты должен нести хорошие вести".

І відповів Йонатан та й сказав до Адонії: „Таж пан наш цар Давид настанови́в на царя Соломона!

Но Ионафан ответил Адонии: "Нет!Для тебя это плохие новости!Господин наш, царь Давид, поставил Соломона царём.

І послав із ним цар священика Садока та пророка Натана, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадили його на царську́ му́лицю.

Царь послал с Соломоном священника Садока, пророка Нафана, Ванею, сына Иодаева, и своего телохранителя. Они посадили Соломона на царского мула,

І пома́зали його в Ґіхоні священик Садок та пророк Натан на царя. І повихо́дили вони звідти веселі, і зашуміло місто. Це той голос, що ви чули.

а затем священник Садок и пророк Нафан помазали его на царство в Гионе. Оттуда они пошли в город праздновать. Вот отчего шум, который вы слышите.

І Соломон уже засів на троні царства.

И сейчас Соломон уже сидит на царском троне.

І також посхо́дилися царські́ слу́ги, щоб поблагословити нашого пана царя Давида, говорячи: Нехай Бог твій учинить Соломонове ім'я́ славнішим від твого імени, і нехай звеличить його трон над трона твого́! І вклонився цар на ло́жі своїм.

И все слуги царские поздравляют царя Давида. Они говорят: "Царь Давид, ты великий царь!И теперь мы молимся, чтобы твой Бог сделал и Соломона великим царём. Мы надеемся, что Бог прославит Соломона ещё больше, чем тебя, и возвеличит царство Соломона больше, чем твоё!"И царь поклонился на своём ложе.

І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що сьогодні дав сидя́чого на моїм троні, а мої очі те бачать!“

Царь Давид сказал: "Благословен Господь, Бог Израиля, Который посадил моего собственного сына на мой трон и позволил мне жить, чтобы увидеть это"".

І затремтіли, і повставали всі покли́кані, що були з Адонією, і пішли кожен на доро́гу свою...

Все гости Адонии испугались и быстро разошлись.

А Адонія боявся Соломона. І встав він, і пішов, і схопи́вся за роги же́ртівника.

Адония же, боясь Соломона, пошёл и схватился за роги алтаря.

І донесено Соломонові, кажучи: „Ось Адо́нія злякався царя Соломона, й ось він схопи́вся за роги же́ртівника, кажучи: Нехай цар Соломон зараз присягне́ мені, що не вб'є свого раба мече́м!“

Затем Соломону сказали: "Адония боится тебя, царь Соломон. Он держится за роги алтаря и говорит:"Пусть пообещает мне сейчас царь Соломон, что не убьёт меня"".

І сказав Соломон: „Якщо він буде му́жем че́сним, ані волоси́на його не впаде на землю! А якщо зна́йдеться в ньому зло, то помре“.

И ответил Соломон: "Если он будет человеком достойным, то ни один волос с головы его не упадёт на землю, но если он сделает недоброе, то умрёт".

І послав цар Соломон, і відвели́ його від же́ртівника. І прийшов він, і впав перед царем Соломоном, а Соломон йому сказав: „Іди до свого дому!“

Царь Соломон послал людей, и они привели Адонию от алтаря. Адония пришёл и поклонился царю Соломону. Соломон сказал: "Иди в дом свой".

« 24 глава 2 глава »