Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Переклад Огієнка → Cовременный перевод WBTC

Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

Многие уже пытались описать события, происшедшие среди нас,

як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

рассказанные нам очевидцами, от начала видевшими происходившее и служившими Богу, провозглашая слово Его.

тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

Тщательно изучив всё от начала и до конца, я решил записать для тебя, достопочтенный Феофил, последовательное изложение всех событий,

щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

чтобы ты был уверен в достоверности того, чему учили тебя.

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

Во времена, когда Ирод был правителем Иудеи, жил священник по имени Захария, который принадлежал к роду священника Авии. Его жена была из рода Аарона. Её звали Елисавета.

І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

Оба они были праведны перед Богом, и беспрекословно повиновались всем заповедям и уставам Господним.

А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

Но у них не было детей, потому что Елисавета была бесплодна, и они оба были уже в преклонных годах.

І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

Однажды, когда пришло время его роду служить в храме и Захария должен был служить, как священник, перед Богом,

за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

по обычаю священнослужителей ему выпало войти в храм Господний и кадить.

Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

В то время, как он кадил, множество народа стояло снаружи и молилось.

І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

Тогда явился Захарии ангел Господний. Он стоял справа от алтаря, на котором курился ладан.

І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

Увидев ангела, Захария растерялся и очень испугался.

А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

Ангел же сказал ему: "Не бойся, Захария! Твоя молитва услышана: твоя жена Елисавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанном.

І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

Он принесёт тебе радость и счастье. Многие будут рады его рождению,

Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

ибо Иоанн будет велик перед Господом. Он не будет пить вина и крепких напитков и с рождения своего будет исполнен Святого Духа.

І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

Иоанн вернёт многих иудеев Господу Богу.

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

Исполненный такой же мощи и силы духа, как и Илия, он будет предвестником Господа, примиряя отцов с детьми, обращая на путь истинный тех, кто не повинуется велениям Божьим, чтобы подготовить народ к приходу Господа".

І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

Тогда Захария сказал ангелу: "Как я узнаю, что это правда? Ведь я стар, и жена моя стара".

А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

В ответ ангел сказал ему: "Я — Гавриил, предстоящий перед Богом. Я послан говорить с тобой и сообщить тебе эту добрую весть.

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

Но знай, ты будешь нем и не сможешь говорить до того самого дня, пока не свершится это, ибо ты не поверил моим словам, которые исполнятся в назначенное время".

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

Народ снаружи ждал появления Захария и удивлялся, почему он так долго не выходит из храма.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

А выйдя, он не смог говорить с ними, и они поняли, что в храме ему было видение. Захария объяснялся знаками и оставался нем.

І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

Дни его службы подошли к концу, и Захария вернулся домой.

А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

Спустя некоторое время жена его, Елисавета, зачала и скрывалась ото всех пять месяцев, говоря:

„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

"Наконец Господь смилостивился надо мной, сняв с меня позор перед людьми".

А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

Когда Елисавета была на шестом месяце, Ангел Гавриил был послан Богом в город Назарет в Галилее

до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

к девственнице, обручённой с человеком по имени Иосиф. Иосиф был из рода Давида, имя же девственницы было Мария.

І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

Гавриил пришёл к ней и сказал: "Приветствую Тебя! Господь с Тобою! Будь благословенна".

Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

Но она была смущена этими словами и думала, что бы это приветствие могло значить.

А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

И ангел сказал ей: "Не бойся, Мария, ибо Ты обрела милость Божью.

І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

Слушай! Ты зачнёшь и родишь Сына, и назовёшь Его Иисусом.

Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

Он будет велик, и Его будут называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Давида, Отца Его.

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

Он вовеки будет править народом Иакова, и Его царству не будет конца".

А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

Мария спросила у ангела: "Как же будет это, если я не замужем?"

І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

Ангел ответил ей: "Святой Дух снизойдёт на Тебя, и власть Всевышнего осенит Тебя. Поэтому Дитя, которое родится, будет носить имя Сына Божьего.

А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

Твоя родственница Елисавета в старости своей тоже зачала сына. Все считали её бесплодной, но вот уже шесть месяцев, как она беременна.

Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

Для Бога нет ничего невозможного".

А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

Мария сказала: "Я слуга Господа. Пусть сбудется со Мною, что ты сказал." И ангел удалился.

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

Тогда Мария собралась и с поспешностью пошла в город, находившийся в горах Иудеи.

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

Войдя в дом Захарии, она приветствовала Елисавету.

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

Когда Елисавета услышала голос Марии, случилось так, что ребёнок в ней забился, и она исполнилась Святого Духа.

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

Елисавета воскликнула: "Благословенная из благословенных! Благословен ребёнок, которого Ты носишь!

І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

Мать Господа моего пришла ко мне! За что мне выпало такое счастье?!

Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

Ибо, когда я услышала Твой голос, ребёнок забился во мне, ликуя.

Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

Благословенна поверившая, что свершится сказанное Ей Господом".

А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

Мария сказала:

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

"Хвалу воздаёт Господу душа Моя, и ликует дух Мой о Боге, Спасителе Моём,

що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

ибо обратил Он взгляд на ничтожную слугу Свою. Отныне благословенной будут называть Меня люди,

бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

ибо Всемогущий — да святится Имя Его — сотворил для Меня великое.

і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

Из поколения в поколение Он милует тех, кто почитает Его.

Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

Он показал силу руки Своей и рассеял гордых в помышлениях их сердец,

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

низложил властителей и возвысил смиренных,

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

алчущих исполнил благ, богатых отослал ни с чем.

Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

Бог помог Своему народу, что служит Ему, и послал ему милость Свою.

як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

Он исполнил обещанное нашим предкам, Аврааму и детям его, во веки веков".

І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

Пробыв с Елисаветой около трёх месяцев, Мария вернулась домой.

А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

Елисавете пришло время родить, и она родила сына.

І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

Её соседи и родственники услышали, что Господь был милостив к ней, и радовались с нею.

І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

На восьмой день пришли делать обрезание ребёнку и хотели назвать его Захарией, по имени отца. Но Елисавета сказала:

І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

"Нет, назовём его Иоанном".

А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

Собравшиеся сказали ей: "Никого из твоих родственников так не зовут".

І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

И стали знаками спрашивать отца, каким именем он хотел бы назвать ребёнка.

Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

Захария попросил дощечку для письма и написал: "Имя ему — Иоанн". И все удивились.

І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

Дар речи тотчас же вернулся к Захария, и он начал говорить и восхвалять Бога.

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

Тут всех объял страх, и по всей горной стране Иудейской люди говорили обо всём, что произошло,

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

и каждый, кто слышал об этом, размышлял: "Кто же будет этот ребёнок? Ибо воистину сила Господня с ним".

Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

Отец Иоанна Захария исполнился Святого Духа и стал возвещать людям о том, что свершится:

„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

"Благословен будь Господь, Бог Израиля, ибо Он пришёл помочь народу Своему и освободил его.

Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

Он дал нам могущественного Спасителя из рода слуги Своего Давида,

як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

как и обещал Он много лет назад через святых пророков.

що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

Бог обещал спасти нас от врагов и ненавистников.

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

Бог обещал даровать милость Свою отцам нашим и всегда помнить о Своём священном договоре с ними.

що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

Этот договор был клятвой, которую Он дал Аврааму, праотцу нашему,

щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

что избавит нас от врагов, чтобы могли мы безбоязненно служить Ему

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

свято и праведно всю нашу жизнь.

Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

А ты, дитя моё, будешь называться пророком Всевышнего, ибо ты будешь идти впереди Господа, возвещая людям Его приход.

щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

Ты возвестишь людям о спасении, ибо отпустятся им грехи их.

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

По великой милости Божьей воссияет нам новый день с небес,

щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

и Бог поможет тем, кто живёт во тьме и в вечном страхе перед смертью, и укажет нам путь к вечному миру".

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

Ребёнок рос, креп духом и жил в пустыне до дня своего появления перед народом Израиля.

« 16 глава 2 глава »