Суддів 1 глава

Книга Суддів
Переклад Огієнка → Cовременный перевод WBTC

I сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізра́їлеві сини Господа, говорячи: „Хто з нас ви́йде спе́реду на ханаане́янина, щоб воювати з ним?“

После смерти Иисуса народ Израиля спросил у Господа: "Кто из нас первым должен пойти воевать против хананеев?"

І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“.

Господь ответил им: "Колено Иуды пойдёт. Я позволю им завоевать эту землю".

І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н.

Иуда попросил помощи у братьев из семьи Симеона. Он сказал: "Братья мои, Господь обещал дать каждому из нас немного земли. Если вы поможете нам завоевать эту землю, мы поможем вам в войне за вашу землю. " И люди Симеона решили помочь своим братьям из Иудеи.

І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка.

Господь помог народу Иуды разбить хананеев и ферезеев. Десять тысяч человек было убито в городе Везеке.

І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина.

Там же они встретились с правителем Везека (Адони-Везек) и сразились с ним.

І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг.

Адони-Везек пытался убежать, но они поймали его и отсекли у него на руках и ногах большие пальцы.

І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“

И сказал Адони-Везек: "Я отрезал большие пальцы рук и ног у семидесяти царей, и они ели крохи, которые падали с моего стола. И теперь Господь отплатил мне тем же". Адони-Везека привели в Иерусалим, и там он умер.

І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем.

Сыны Иуды воевали против Иерусалима и захватили его. Они убили людей мечами, а город сожгли.

А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі.

Потом они пошли воевать с хананеями, которые жили в горах, в пустыне к югу от Иудеи и на западной равнине.

І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая.

Колено Иуды выступило против хананеев, которые жили в Хевроне (раньше Хеврон назывался Кириаф-Арба). Там они убили Шешая, Ахимана и Фалмая.

А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер.

Затем иудеи покинули это место и пошли воевать против жителей города Давира (раньше Давир назывался Кириаф-Сефер).

І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“.

До того, как они начали сражаться, Халев обещал им: "Тому, кто нападёт на Кириаф-Сефер и захватит его, я отдам в жёны мою дочь Ахсу. "

І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку.

У Халева был младший брат — Кеназ. Сын Кеназа, Гофониил, захватил город Кириаф-Сефер, и тогда Халев отдал в жёны Гофониилу свою дочь.

І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“

Ахса пошла жить к Гофониилу. Перед отъездом Гофониил послал её просить у отца немного земли. Ахса пошла к отцу, и, когда она сошла со своего осла, Халев спросил её: "Что случилось?".

І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній.

Ахса ответила ему: "Благослови меня. Ты дал мне пустынную землю, дай мне и немного воды. " И Халев дал ей, что она просила, — верхние и нижние источники воды.

А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом.

Сыны Кенеянина (тестя Моисея) покинули город Пальм и пошли жить среди иудеев в пустыню, которая находилась на юге от Иудеи, возле города Арада.

І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма.

Некоторые хананеи жили в городе Аефафе. Люди Иудеи и Симеона напали на них и полностью разрушили город. И назвали этот город Хорма.

І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його.

Иудеи также захватили город Газу и город Аскалон со всеми маленькими городами вокруг них.

І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці.

Господь был на стороне Иуды, и люди Иуды захватили горы, но не смогли захватить жителей равнины, ибо у них были железные колесницы.

І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів.

Моисей, как и обещал, отдал народу Халева город Хеврон, и они изгнали оттуда трёх сыновей Енаковых.

А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня.

Сыны Вениамина не могли изгнать иевусеев, которые жили в Иерусалиме. И до сих пор иевусеи живут в Иерусалиме среди народа Вениамина.

І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.

Потомки Иосифа пошли сражаться против города Вефиль (в прошлом Вефиль назывался Луз), и Господь был на их стороне.

І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз.

Они послали людей разведать всё о Вефиле.

І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“

Эти люди увидели человека, идущего из города, и сказали ему: "Покажи нам, как войти в город. Мы захватим его, и, если ты нам поможешь, мы не сделаем тебе ничего плохого".

І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.

И человек этот показал разведчикам потайной вход в город. Потомки Иосифа напали на город Вефиль и мечами убили его жителей. Но они не тронули человека, который помог им. Этот человек с семьёй был отпущен на свободу.

І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня.

Он пошёл в землю, где жили хеттеи, и построил там город, который назвал Луз. Он и до сих пор так называется.

А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї.

Некоторые хананеи жили в городах Бефсан, Фаанах, Дор, Ивлеам и Мегиддон и в маленьких городах, окружающих их. Народ Манассия не смог выгнать людей из этих городов, и хананеи остались там жить.

І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його.

Позже, набрав силу, Израиль сделал этих хананеев своими рабами, но изгнать их с земли своей так и не смог.

І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері.

То же самое случилось и с народом Ефрема. Они не смогли изгнать всех хананеев, которые жили в Газере. Так они и остались там жить среди сынов Ефрема.

Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну.

И люди Завулона не смогли изгнать хананеев, живших в городах Китрон и Наглол. Те не покинули свою землю и остались жить среди сынов Завулона, которые сделали их своими рабами.

Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову.

Народ Асира не изгнал жителей Акко, Сидона, Ахлава, Ахзива, Хелвы, Цфека и Рехова.

І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його.

Народ Асира не смог заставить хананеев покинуть свою землю, и поэтому они жили среди хананеев.

Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину.

И люди Неффалима не смогли выгнать жителей Вефсамиса и Бефанафа. Они остались жить среди хананеев и сделали их своими рабами.

І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину.

Аморреи заставили народ Дана жить в горах. Сыновьям Дановым пришлось жить там потому, что аморреи не давали им спуститься в долину.

І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину.

Аморреи решили остаться жить на горе Херес, в Аиалоне и Шаалвиме, но позже народ Иосифа стал сильным и сделал аморреев своими рабами.

А границя аморейська — від Маале-Акраббім, і від Сели та вище.

Земли аморреев тянулись от возвышенности Акравим до Селы и простирались далее.

« 24 глава 2 глава »