2 Петра 1 глава

Друге соборне послання св. апостола Петра
Сучасний переклад → Пераклад Анатоля Клышкi

Вітання від Симона Петра, слуги і апостола Ісуса Христа, до тих, хто одержав ту ж дорогоцінну віру, що й ми від Бога нашого і Спасителя Ісуса Христа, праведного і справедливого.

Сімяон1 Пётр, раб і Апостал Ісуса Хрыста, — тым, што атрымалі ў долю з намі роўнакаштоўную веру ў праведнасці нашага Бога і Збаўцы Ісуса Хрыста:

Нехай мир і благодать збільшуються в вас через пізнання Бога та Ісуса, нашого Господа.

— Ласка вам і мір няхай памножыцца ў пазнанні Бога і Ісуса, нашага Госпада.

Все, що потрібно нам для духовного життя і служіння Богу, було дано Ісусом, Який має силу Божу. Ми отримали ті дари, бо знаємо Того, Хто покликав нас Славою і добротою.

Бо Яго Боская сіла падаравала нам усё для жыцця і набожнасці праз пазнанне Таго, Хто заклікаў нас уласнаю славай і дасканаласцю,

І завдяки тій Славі й доброті Своїй, Він дав нам обіцяні дорогоцінні й великі дари, щоб змогли ми стати подібними Самому Богу, та уникнути духовного тління, яке панує у світі через лихі людські бажання.

праз якія Ён дараваў нам каштоўныя і найвялікшыя абяцанні, каб праз іх вы зрабіліся саўдзельнікамі Боскай прыроды, пазбегнуўшы распаду ад пажадлівасці ў свеце.

Тому докладіть усіх зусиль, щоб додати до віри вашої доброчинність, а до доброчинності — знання.

Таму і вы, прыклаўшы ўсё старанне, праявіце ў вашай веры добрачыннасць, у добрачыннасці ж — веды,

Щоб до знань ви змогли додати стриманість, а до стриманості — терпіння, а до терпіння — побожність.

у ведах жа — устрыманне, ва ўстрыманні ж — вытрываласць, у вытрываласці ж — набожнасць,

Щоб до побожності ви змогли додати братолюбство, а до братолюбства — любов.

у набожнасці ж — браталюбства, у браталюбстве ж — любоў.

І якщо все це у вас є і примножується, то дієво й плідно ви досягнете повного розуміння нашого Господа Ісуса Христа.

Бо гэта, калі яно ў вас ёсць і памнажаецца, робіць вас не бяздзейнымі і не бясплённымі ў пазнанні нашага Госпада Ісуса Хрыста;

А хто не має цього, той сліпий, бо не бачить того благословення, яке отримав від Бога. Він забув, що був очищений від гріхів своїх минулих.

бо ў каго гэтага няма, той сляпы, блізарукі, забыўся пра ачышчэнне ад сваіх ранейшых грахоў.

Тому, брати і сестри, намагайтеся знову й знову доводити, що ви справді покликані й обрані Богом. Бо якщо ви йдете цим шляхом, то ніколи не спіткнутися вам і не впасти.

Таму, браты, тым больш пастарайцеся рабіць трывалым ваша пакліканне і выбранне, бо робячы гэта, вы ніколі не спаткняцеся.

І будете ви жаданим гостем у вічному Царстві Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.

Бо так шчодра адкрыецца вам уваход у вечнае Царства нашага Госпада і Збаўцы Ісуса Хрыста.

Ось чому я завжди буду нагадувати вам про все це, навіть якщо ви знаєте і утвердилися в правді, що відкрилася вам.

Таму я буду гатовы2 заўсёды напамінаць вам пра гэта, хоць вы гэта і ведаеце і ўмацаваны ў цяперашняй праўдзе.

Я вважаю справедливим повсякчас нагадувати вам про це, поки живу я на цій землі.

Але я лічу справядлівым, пакуль я ў гэтым шатры, абуджаць вас напамінкам,

Адже знаю я, що скоро залишу тіло своє, як відкрив мені Господь наш Ісус Христос.

ведаючы, што хутка пакіну мой шацёр, як і наш Госпад Ісус Хрыстос аб’явіў мне,

Отже, я буду робити все від мене залежне, щоб навіть після того, як покину я цей світ, ви про все це завжди пам’ятали.

буду ж старацца, каб вы маглі і пасля майго адыходу кожны раз успамінаць пра гэта.

Ми спиралися не на хитромудрі людські історії, коли сповіщали вам про силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Ми самі були свідками Його величі.

Бо мы абвесцілі вам пра сілу і прышэсце нашага Госпада Ісуса Хрыста, не ідучы услед хітрасплеценым байкам, а стаўшы відавочцамі Яго велічы.

Христос одержав честь і Славу від Бога-Отця. До Нього злинув голос великого й славного Бога, котрий мовив: «Це Син Мій улюблений, Якого Я вподобав».

Бо Ён прыняў ад Бога Бацькі гонар і славу, калі данёсся да Яго ад Велічнай Славы такі голас: «Гэта Мой Сын, Мой Улюбёны, Якога Я ўпадабаў!»

Ми теж чули цей голос, який лунав з Небес у той час, коли ми були з Ним на святій горі.[1]

І гэты голас, што данёсся з неба, мы пачулі, калі былі з Ім на святой гары.

Ми вважаємо послання пророків найнадійнішими. Ви правильно робите, коли звертаєтеся до них, бо вони подібні до світла, що розганяє темряву, аж доки не прийде світання і ранкова зірка не засяє у серцях ваших.

І мы маем мацнейшае прарочае слова, і вы добра робіце, трымаючыся яго як светача, што ззяе ў цёмным месцы, пакуль не пачне днець і не ўзыдзе заранка ў вашых сэрцах,

Найголовніше, що маєте ви зрозуміти, — це те, що жодне з пророцтв у Святому Писанні не було вигадане самими пророками.

ведаючы перш за ўсё тое, што ніводнае прароцтва ў Пісанні не бывае ад чыйго-небудзь уласнага вытлумачэння;

Бо ніяке пророцтво не прийшло з волі людини. Ні, люди, натхнені Святим Духом, висловлювали послання Божі.

бо ніколі прароцтва не было выказана з волі чалавека, але [святыя] людзі, кіраваныя Святым Духам, казалі яго ад Бога.

Примечания:

Пераклад Анатоля Клышкi

1 1: У некат. рукап.: Сіман.

12 2: У некат. рукап.: не перастану.

« 5 глава 2 глава »