Луки 1 глава

Євангелія від св. Луки
Сучасний переклад → Под редакцией Кулаковых

1-4 Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.

Видя, что многие уже принялись описывать события, которые произошли у нас

и о которых мы узнали от тех, что были с самого начала их очевидцами и затем стали служителями слова,1

решил и я, тщательно изучив всё, как оно происходило,2 описать это по порядку для тебя, досточтимый Феофил,

чтобы ты лучше узнал, насколько достоверно всё то, в чем ты был наставлен.

У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.

Во времена Ирода, царя Иудеи, был некий священник по имени Захария; он нес свое служение в Авиевой смене недельных служб. Его жена, которую звали Елизавета, также происходила из священнического рода.3

Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.

Оба они были праведными в глазах Божиих, живя безупречно по всем заповедям и установлениям Господним.

Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.

Но у них не было детей: Елизавета была бесплодной, и уже достигли они преклонного возраста.

8-9 Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.

Однажды, когда Захария в порядке очередности совершал свое священническое служение перед Богом,

ему, как было принято среди священников, выпало по жребию войти в Святилище Господне и курить благовония,

Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.

а весь народ во время курения благовоний молился вне Храма.

І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.

И явился Захарии ангел Господень, он стоял по правую сторону жертвенника, на котором курились благовония.

Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.

Растерялся и смутился Захария, увидев ангела, и охватил его страх.

Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.

Ангел же сказал ему: «Не бойся, Захария: твоя молитва услышана! Жена твоя Елизавета родит тебе сына, и ты назовешь его Иоанном.

Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.

И будешь ты радоваться и ликовать, и многие будут рады его рождению.

Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.

Ибо он будет велик в глазах Господа, не будет пить ни вина, ни крепких напитков и преисполнится Духом Святым еще до рождения своего,4

І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.

и обратит5 многих из сыновей Израиля к Господу, Богу их.

Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».

Это он, исполненный духом и силой Илии, будет идти впереди Господа, чтобы примирить отцов с детьми6 своими, а непокорных привести к образу мыслей праведных, приготовить народ, который был бы угоден Господу».7

І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».

Захария же сказал ангелу: «Как мне узнать, что это сбудется? Ведь я стар и жена моя уже в годах».

У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.

«Я — Гавриил, стоящий в присутствии Бога,8 — ответил ему ангел, — и послан говорить с тобой и принести тебе эту радостную весть.

Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».

Но вот за то, что ты не поверил моим словам, которые исполнятся в свое время, ты будешь молчать и не сможешь говорить до того дня, пока не сбудется это».

Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.

Народ же тем временем ждал Захарию и недоумевал, почему он так долго задерживается в Святилище.

А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.

Когда наконец он вышел, то говорить ни с кем не мог. И люди поняли, что в Святилище было ему видение. Он же объяснялся с ними одними жестами, оставаясь немым.

Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.

И как только подошли к концу дни его служения в Храме, он вернулся к себе домой.

Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.

[24-25] Вскоре после этого жена его, Елизавета, зачала и первые пять месяцев провела в полном уединении. «Господь это сделал для меня, — говорила она, — Он позаботился9 о том, чтобы снять с меня позор перед людьми».

Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».

26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.

На шестой месяц после видения Захарии ангел Гавриил был послан Богом в галилейский город Назарет

к деве, обрученной с человеком по имени Иосиф из рода Давидова.10 Звали эту деву Мария.11

Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».

И, войдя к ней, Гавриил сказал: «Радуйся!12 С тобой Господь, ты удостоилась Его особой милости!»

Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.

Эти слова очень смутили ее, и она старалась понять, что могло бы означать такое приветствие.

І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.

Тогда ангел сказал ей: «Не бойся, Мария! Ты обрела особую милость13 у Бога.

Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.

И ты зачнешь, и родишь Сына, и дашь Ему имя Иисус.14

Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.

Он будет велик, и назовут Его Сыном Всевышнего; Господь Бог даст Ему престол Давида, праотца Его.

Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».

Он будет царствовать над потомками Иакова15 вечно, и Царству Его не будет конца».

Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»

«Как же это возможно, если я еще не замужем?» — спросила Мария у ангела.

Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.

«Дух Святой снизойдет на тебя, — ответил ей ангел, — и сила Всевышнего тебя осенит,16 а потому и Святое Дитя, рожденное тобою, будет названо Сыном Божьим.

І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!

Знай, что и Елизавета, родственница твоя, несмотря на свою старость, также ждет сына: она уже на шестом месяце, хотя ее и называли бесплодной.

Немає нічого неможливого для Бога”».

Ибо для Бога нет ничего невозможного».17

Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.

«Ты видишь, — сказала Мария, — я готова служить Господу;18 пусть будет так, как ты сказал». И ангел оставил ее.

Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.

Вскоре после этого Мария собралась и спешно отправилась в город, расположенный в нагорье Иудеи.

Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

Она вошла в дом Захарии и приветствовала Елизавету.

І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.

И как только Елизавета услышала приветствие Марии, ребенок во чреве ее встрепенулся. Исполнилась тогда Елизавета Духом Святым

Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.

и громко воскликнула: «Благословенна ты более всех женщин, и благословен плод чрева твоего!

Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?

И откуда мне такое счастье? Ко мне пришла мать Господа моего!

Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.

Знай же, в тот миг, когда я услыхала твое приветствие, встрепенулся от радости ребенок во чреве моем.

Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».

Как блаженна19 поверившая, что20 исполнится сказанное ей Господом!»

І мовила Марія:

Тогда Мария сказала: «Превозносит душа21 моя Господа,

«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,

и дух мой ликует и радуется Богу, Спасителю моему,

бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,

ибо Он удостоил вниманием рабу Свою, такую ничтожную. И отныне все поколения людей будут называть меня блаженной,

бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.

ибо великое совершил для меня Сильный. Свято имя Его,

Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.

и милость Его — из рода в род к почитающим22 Его.

Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.

Явил Он мощь руки Своей, рассеял возомнивших о себе гордецов,23

Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.

свергнул сильных с престолов их и возвысил униженных.

Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.

Голодающих Он насытил благами, а богатых отослал ни с чем.

Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,

Он пришел на помощь Израилю, слуге Своему, не забыв о милости,24 —

як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».

как и обещал праотцам нашим, — о вечной милости к Аврааму25 и потомкам его».

Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.

Мария пробыла у Елизаветы около трех месяцев, а затем вернулась домой.

Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.

Елизавете же пришло время родить, и родила она сына.

Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.

Ее соседи и родственники услышали о том, какую великую милость явил ей Господь, и радовались вместе с нею.

І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.

На восьмой день они пришли совершить обрезание ребенку и собирались назвать его по отцу Захарией.

Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».

Однако Елизавета возразила: «Нет, назовем его Иоанном».

Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».

«Но ведь в твоей родне нет никого с таким именем!» — сказали ей собравшиеся.

Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.

И с помощью знаков стали спрашивать у отца, какое имя он хотел бы дать сыну.

Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.

Попросив дощечку, Захария, ко всеобщему удивлению, написал: «Имя ему Иоанн».

Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.

И тотчас к нему вернулась речь: он заговорил и стал славить Бога.

І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.

Благоговейный трепет охватил тогда всех его соседей, и молва о том, что случилось, распространилась по всей горной Иудее.

Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.

И все, кто слышал о происшедшем, хранили это у себя в сердце и спрашивали: «Кем же станет этот ребенок?» — ведь над ним26 явно была рука Господня.

А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:

Тогда отец Иоанна Захария, исполненный Святого Духа, произнес пророческие слова:

«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.

«Благословен Господь, Бог Израиля, ибо Он пришел и принес искупление27 народу Своему,

І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,

и дал нам могущественного Спасителя28 из дома Давида, слуги Своего.

як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.

Так и обещал Он издавна,29 когда говорил устами святых пророков30 Своих,

Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,

что спасет нас от врагов наших и от рук всех ненавидящих нас

аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]

и что, помня святой Завет31 Свой, явит милость отцам нашим.

про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:

[73-74] Клятвенно заверил Он Авраама, праотца нашего, что мы, избавленные от рук врагов своих, сможем безбоязненно служить Ему

визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,

а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.

в святости и праведности перед лицом Его во все дни жизни нашей.

Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому

А ты, дитя, пророком Всевышнего станешь именоваться, ибо будешь идти перед Господом, чтобы проложить путь Ему

і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.

и привести народ Его к познанию спасения через прощение грехов народа сего.

Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,

По любви и милосердию32 Бога нашего Восходящее Светило посетит33 нас свыше,

щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».

чтобы просветить живущих во тьме и тени смертной и направить нас на путь мира».

Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.

А ребенок рос и укреплялся духом;34 жил он в пустыне35 до дня явления его народу израильскому.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Букв.: так как уже многие попытались составить рассказ/отчет о делах, свершившихся среди нас, 2 как передали нам те, которые стали от начала очевидцами и служителями слова.

3 [2] — Букв.: исследовав всё с самого начала.

5 [3] — Букв.: из дочерей Аароновых.

15 [4] — Или: уже во чреве матери своей.

16 [5] — См. в Словаре Обращение.

17 [6] — Букв.: обратить сердца отцов к детям.

17 [7] — Букв.: приготовленный для Господа.

19 [8] — Или: находящийся в окружении Божием.

24 [9] — Букв.: Он посмотрел (благосклонно на меня).

27 [10] — См. в Словаре Давид.

27 [11] — Букв.: Мариам; «Мария» и «Мариам» — греч. формы евр. имени «Мириам».

28 [12] — Или: приветствую.

30 [13] — Или: обрела благодать. См. в Словаре Благодать.

31 [14] — Иисус — греч. форма евр. имени «Йехошуа» или «Йешуа», что значит «Господь Спаситель».

33 [15] — См. в Словаре Иаков.

35 [16] — Или: словно тень найдет на тебя.

37 [17] — Друг. возм. пер.: потому что у Бога не будет бессильным/бездейственным ни одно слово/дело.

38 [18] — Букв.: смотри, (я) раба Господня.

45 [19] — См. в Словаре Блаженный.

45 [20] — Или: потому что.

46 [21] — См. в Словаре Душа.

50 [22] — Или: боящимся.

51 [23] — Или: рассеял тех, кто надменен в своих сокровенных помышлениях.

54 [24] — Или: в память о милости.

55 [25] — См. в Словаре Авраам.

66 [26] — Букв.: с ним.

68 [27] — См. в Словаре Искупление.

69 [28] — Букв.: Он поднял для нас рог спасения/избавления; см. Пс 18 (17):3.

70 [29] — Или: от вечности.

70 [30] — См. в Словаре Пророк.

72 [31] — См. в Словаре Завет.

78 [32] — Или: по милосердному сердцу.

78 [33] — В некот. рукописях: посетило.

80 [34] — Друг. возм. пер.: посредством Духа.

80 [35] — См. в Словаре Пустыня.

« 16 глава 2 глава »