2 Тимофія 1 глава

Друге послання св. апостола до Тимофія
Сучасний переклад → Под редакцией Кулаковых

1-2 Вітання від Павла, волею Божею апостола Ісуса Христа, посланого розповісти людям про обітницю життя в Ісусі Христі, до Тимофія, улюбленого сина. Нехай благодать, милість і мир від Бога Отця і від Господа нашого Ісуса Христа будуть з тобою.

Павел, волею Божией апостол Иисуса Христа, призванный по данному Богом обещанию жизни во Христе Иисусе, —

возлюбленному сыну моему Тимофею: благодать, милость и мир тебе от Бога Отца и Христа Иисуса, Господа нашего.

Я дякую Богові, Якому служу, як і прабатьки мої, з чистим сумлінням, що постійно згадую тебе у своїх молитвах вдень і вночі.

Вспоминая тебя постоянно в молитвах моих, — днем ли, ночью ли, — я всякий раз благодарю за тебя Бога, Которому, как и предки мои, служу с чистой совестью.

Пам’ятаючи сльози твої, я палко бажаю побачити тебе, щоб сповнитися радістю.

Я вспоминаю о слезах твоих и горю желанием видеть тебя, чтобы преисполниться мне радости.

Я згадую про твою щиру віру, яку перше мали твоя бабуся Лоїда і твоя матір Евнікія. Я певний, що ти маєш таку ж саму віру.

Часто я думаю1 об искренней вере твоей, вере, что прежде жила в сердце твоей бабки Лоиды и матушки твоей Евники; уверен, что она живет и в твоем сердце.2

Тому нагадую тобі, і надалі розпалюй полум’я дару Божого, що ти дістав, коли я поклав свої руки на тебе.

Потому и говорю тебе не в первый раз: не дай угаснуть пламени того дара Божия, особого дара служения, которым владеешь ты с тех пор, как я рукоположил тебя.

Бог дарував нам не Дух боягузства, а дух сили, любові й самовладання.

Бог дал нам не духа боязни, но духа силы, любви и самообладания.3

Тож не соромся свідчити про Господа нашого і не соромся мене, кинутого за грати заради Нього. Приєднайся до мене в стражданнях моїх за Добру Звістку з силою, дарованою тобі Богом.

Потому не стыдись свидетельствовать о Господе4 нашем и меня, который ради Него ныне в узах, не стыдись, а, как и я, полагаясь на Бога, участвуй со мной в страданиях за благовестие.5

Всевишній спас нас і покликав до святого життя не за те, що ми зробили, а через волю Його і благодать, які були вже дані нам в Христі Ісусі перед початком часів.

Он спас нас от погибели и призвал к святой жизни,6 не за дела наши призвал, но по замыслу Своему и Своей благодати, дарованной нам во Христе Иисусе еще до начала времен7

Але лише тепер вона виявилася нам, коли прийшов Ісус Христос, наш Спаситель. Він знищив смерть й, через Добру Звістку, відкрив нам шлях до життя і безсмертя.

и ныне открывшейся в пришествии Спасителя нашего Христа Иисуса. Власть смерти Он разрушил и через свет Благой Вести соделал ведомыми жизнь и бессмертие,

Для того, щоб поширювати цю Добру Звістку, мене було призначено проповідником, апостолом і вчителем.

глашатаем и апостолом которой поставлен я, чтобы учить всему этому людей. 8

І саме з цієї причини зараз я страждаю, але не соромлюся, бо знаю Того, в Кого повірив. Я певний, що Він здатний захистити усе, що довірив мені,[1] аж поки той День не настане.

За то и оказался я в нынешнем моем положении.9 Но не стыжусь этого, ибо знаю, в Кого уверовал, и нет у меня сомнений в том, что дело, вверенное мне, надежно будет сохранено Им до великого Дня того.10

Тримайся того зразка істинного вчення, що почув від мене, роби це з вірою і любов’ю, які ми маємо в Ісусі Христі.

С верой и любовью во Христе Иисусе держись того, что слышал от меня, как образца здравого учения.

Зберігай це дорогоцінне вчення, яке було довірено тобі Духом Святим, котрий живе в нас.

То драгоценное, что доверено тебе, оберегай пребывающим в нас Духом Святым.

Як ти знаєш, усі, хто з Азії, покинули мене. Серед них Фіґел та Ґермоґен.

Ты знаешь, что покинули меня все асийские,11 и среди них — Фигел и Ермоген.

Нехай Бог явить милість дому Онисифора, бо він багато разів підбадьорював мене і не соромився, що я знаходився у в’язниці.

А я прошу Господа оказать милость дому Онисифора, который часто ободрял меня и не стыдился меня, узника, посещать,

Навпаки, прибувши до Рима, він наполегливо розшукував мене, аж поки не знайшов.

но, напротив, придя в Рим, усердно разыскивал меня, пока наконец не нашел.

Нехай же Господь пішле йому милість того Дня. Ти сам дуже добре знаєш, скільки він допомагав мені в Ефесі.

Да поможет ему Господь обрести милость Свою в День тот! Ты очень хорошо знаешь, как помогал он мне в Эфесе.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

5 [1] — Букв.: получив напоминание.

5 [2] — Или: ты унаследовал ее; букв.: она и в тебе.

7 [3] — Или: рассудительности.

8 [4] — Букв.: свидетельства Господа.

8 [5] — Букв.: но со (мной) страдай за Евангелие по силе (или: силой) Божьей.

9 [6] — Букв.: призвал призывом/призванием святым; это может пониматься двояко: призыв верующих ко спасению (ср. Рим 1:6,7; 8:28) или как указание на состояние, к которому верующие призваны.

9 [7] — Букв.: до времен вечных.

11 [8] — Некот. рукописи добавляют: язычников.

12 [9] — Букв.: по этой причине я и переношу это страдание.

12 [10] — Друг. возм. пер.: что Он в силе сохранить вверенное мною (или: вклад мой) Ему на тот День.

15 [11] — См. в Словаре Асия.

« 6 глава 2 глава »