Римлян 1 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Сучасний переклад → Перевод Еп. Кассиана

1-2 Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний Богом апостол, вибраний для того, щоб нести людям Добру Звістку Божу. Про неї ще раніше сповіщали пороки у Святому Писанні.

Павел, раб Христа Иисуса, призванный апостол, избранный для Евангелия Божия,

которое Он прежде обещал чрез Своих пророков в Святых Писаниях:

3-4 Ця Добра Звістка — про Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. Як людина Він походив з роду Давидового, але Духом Святим,[1] був проголошений могутнім Сином Божим завдяки воскресінню з мертвих.

о Сыне Своем, родившемся от семени Давидова по плоти,

поставленном Сыном Божиим в силе, по духу святости, в воскресении из мёртвых, об Иисусе Христе, Господе нашем,

Від Нього я одержав велику благодать бути апостолом, щоб принести в ім’я Христа всім неюдеям смирення, народжене вірою.

чрез Которого мы получили благодать и апостольство, к послушанию веры ради имени Его во всех языческих народах,

Серед цих народів і ви, римляни, також покликані Богом належати Ісусу Христу.

к которым принадлежите и вы, званые Иисуса Христа,

Звертаюсь я до всіх вас, хто живе в Римі, кого Бог любить і покликав бути святим народом Божим. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа!

всем находящимся в Риме возлюбленным Божиим, призванным святым, — благодать вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа.

Насамперед, я дякую моєму Богу через Ісуса Христа за вас усіх, бо люди всього світу говорять про вашу віру.

Прежде всего благодарю Бога моего чрез Иисуса Христа за всех вас, что вера ваша возвещается во всём мире.

9-10 Богу я служу всім своїм серцем і несу людям Добру Звістку про Його Сина. Бог — свідок мені в тому, що я постійно пам’ятаю вас. У своїх молитвах я завжди прошу Бога, щоб Він дозволив мені прийти до вас.

Ибо свидетель мне Бог, Которому служу духом моим в Евангелии Сына Его, как я непрестанно вспоминаю вас,

всегда в молитвах моих прося, чтобы волею Божией был наконец управлен мой путь к вам.

Бо прагну я вас побачити, щоб розділити з вами той духовний дар, що надасть вам сили.

Ибо я жажду увидеть вас, чтобы уделить вам некоторое дарование духовное для утверждения вашего,

Я маю на увазі те, що коли ми будемо разом, то зможемо підбадьорити одне одного через нашу віру: ви допоможете мені, а я допоможу вам.

то есть утешиться, вместе с вами, общей верою, вашею и моею.

Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що багато разів я збирався до вас, щоб зібрати гарний урожай також серед вас, так само, як я вже зібрав серед інших народів, та на моєму шляху завжди вставали якісь перешкоди.

Я не хочу, чтобы вы оставались в неведении, братья, что я много раз намеревался придти к вам — но я встречал препятствия до сих пор, — чтобы иметь некий плод и у вас, как и у прочих языческих народов.

Я боржник перед усіма народами: як перед греками, так і перед варварами, як перед ученими, так і перед неосвіченими.

Должник я как Еллинам, так и варварам, как мудрым, так и несмысленным.

Ось чому я прагну проповідувати Добру Звістку і вам, хто живе в Римі.

Таким образом, что касается меня, я готов благовествовать и вам, находящимся в Риме.

І не соромлюся я Євангелії, бо це сила Божа для спасіння всіх віруючих — спершу юдеїв, а тоді й поган.

Ибо я не стыжусь Евангелия, потому что оно есть сила Божия ко спасению каждому верующему: как Иудею, первому, так и Еллину.

Бо Добра Звістка відкриває праведність Божу, яка ґрунтується на вірі — з самого початку й до кінця. Про це сказано у Святому Писанні: «Праведний вірою житиме».

Ибо праведность Божия в нем открывается от веры в веру, как написано: праведный верою жив будет.

Гнів Божий сходить з Неба на все лихе й неправедне, що чинять люди. Своєю неправедністю вони пригнічують істину.

Ибо открывается гнев Божий с неба на всякое нечестие и неправду людей, держащих истину в плену у неправды,

Бог гнівається на них, бо все, що може бути відоме про Бога, досконально ясно, тому що Він зробив це ясним для людей.

так как то, что можно знать о Боге, явно для них, ибо Бог им явил.

20-21 Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості — вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні, бо навіть знаючи Бога, вони не дякували й не прославляли Його. Вони знікчемніли думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися.

Ибо то, что незримо в Нем, созерцается от создания мира чрез размышление над творениями: и вечная Его сила и Божество, так что нет у них извинения,

потому что познав Бога, они Его, как Бога, не прославили и не возблагодарили, но осуетились в умствованиях своих, и омрачилось несмысленное их сердце.

Хоча й назвали вони себе мудрими, та стали нерозумними.

Называя себя мудрыми, они обезумели

Вони проміняли Славу невмирущого Бога на вигадані образи, подібні до смертних людей, птахів, тварин і гадів.

и изменили славу нетленного Бога в подобие образа тленного человека, и птиц, и четвероногих и пресмыкающихся.

Через те Бог віддав їх розпусті разом з гріховними прагненнями їхніх сердець. Він дозволив їм оскверняти свої тіла одне з одним.

Поэтому предал их Бог в похотях сердец их нечистоте, так что они бесчестили свои тела:

Вони проміняли істину про Бога на брехню, оскільки поклонялись і служили радше творінням, аніж Творцю, благословенному в віках. Амінь.

они заменили истину Божию ложью и поклоняются и служат твари, вместо Творца, Который благословен вовеки, аминь.

Отож Бог полишив тих людей, віддавши їх ганебним пристрастям: жінки проміняли природні статеві стосунки на протиприродні.

Поэтому предал их Бог страстям бесчестным: ибо и женщины их заменили естественные сношения противоестественными;

Так само і чоловіки залишили природні статеві стосунки з жінками й запалилися безсоромною пожадливістю одне до одного. Вони почали чинити сором поміж собою, і за те прийняли покарання, яке заслужили за свої збочення.

подобным же образом и мужчины, оставив естественные сношения с женщиной, разгораются в вожделении своем друг на друга, мужчины на мужчинах делая срам и получая в самих себе должное возмездие за свое заблуждение.

Вони не вважали за потрібне визнавати Бога, тож Він віддав їх їхньому ж збоченому розуму, щоб чинили вони те, що не годиться робити.

И поскольку они не рассудили иметь познание Бога, предал их Бог безрассудному уму делать недолжное:

Ці люди сповнені всілякого гріха, злоби, себелюбства, скнарості, заздрощів, вбивства, розбрату, облуди й лихих думок про інших. Вони поширюють плітки,

исполнены они всякой неправды, лукавства, любостяжания, злобы; полны зависти, убийства, ссор, коварства, злонравия, наговоров;

зводять наклепи, ненавидять Бога. Вони брутальні й самовпевнені, вихваляються перед іншими, вигадують, як вчинити зло, і не шанують своїх батьків.

они клеветники, богоненавистники, обидчики, высокомерны, хвастливы, изобретательны на зло, родителям непокорны,

Це нерозумні люди, котрі ніколи не виконують обіцянок; вони недобрі й немилосердні.

несмысленны, вероломны, нелюбовны, немилосердны.

Навіть знаючи праведний Наказ Божий, що кожен, хто чинить таке, заслуговує на смерть, вони не лише чинять так, а й схвалюють вчинки подібних до себе.

Они, познав суд Божий, что делающие таковое достойны смерти, не только то творят, но и делающих одобряют.

« 1 глава 2 глава »